4. Визначити кількість азоту амінних груп у 100 г амінокислоти за методом Зеренсена, якщо:

- об’єм розчину амінокислоти, необхідний для досліду – 15,0 мл;

- концентрація розчину NaOH для титрування – 0,3 н;

- об’єм розчину NaOH на титрування дослідне – 5,0 мл;

- об’єм розчину NaOH на титрування контрольне – 3,0 мл;

- концентрація розчину HCl для титрування – 0,3 н;

- об’єм розчину HCl на титрування дослідне – 0,7 мл;

- об’єм розчину HCl на титрування контрольне – 0,2 мл.

Варіант 8

1. Методи аналізу протеїнів (класифікація, призначення, приклади найбільш

поширених методів, значення у ШХВ).

2. Проведення висолювання хлоридом натрію та сульфатом магнію.

3. У чому суть методу К’єльдаля? Окремі стадії аналізу.

4. Визначити межу висолювання протеїну, якщо:

- осад спостерігається у 1-10 пробірках;

- об’єм розчину протеїну, взятий для досліду – 4,0 мл;

- концентрація розчину протеїну, взятого для досліду – 0,5 %;

- розчинність сульфату амонію при 15 ^оС – 47,0 г на 100 г розчинника.

Інші умови досліду наведені у табл. 1.

Таблиця 1

Реагент	Об’єм реагенту, мл, у пробірках
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Вода	2,0	1,9	1,8	1,7	1,6	1,5	1,4	1,3	1,2	1,1
Насичений розчин сульфату амонію, мл	1,0	1,1	1,2	1,3	1,4	1,5	1,6	1,7	1,8	1,9

Варіант 9

1. Якісний аналіз протеїнів.

2. Написати рівняння реакцій, що мають місце: а) при біуретовій реакції;

б) визначенні азоту методом формолового титрування?

3. Суть, хід роботи при висолюванні сульфатом амонію.

4. Визначити вміст азоту в желатині за методом К’єльдаля, якщо:

- наважка протеїну для аналізу – 0,35 г;

- об’єм розчину протеїну, необхідний для аналізу – 0 мл;

- об’єм розчину HCl на титрування дослідне – 20,4 мл;

- об’єм розчину HCl на титрування контрольне – 0,4 мл;

- концентрація розчину HCl для титрування – 0,25 н;

- вміст азоту в желатині – 18,1 %.

Варіант 10

1. Кількісний аналіз протеїнів: що покладено в його основу? значення для ШХВ?

2. Зазначте угруповання, що зумовлюють реакцію: а) Фоля; б) ксантопротеїнову;

в) нінгідринову.

3. Суть, хід роботи при осадженні органічними розчинниками та алкалоїдними

реагентами.

4. Визначити кількість азоту амінних груп у 100 г амінокислоти за методом Зеренсена, якщо:

- об’єм розчину амінокислоти, необхідний для досліду – 20,0 мл;

- концентрація розчину NaOH для титрування – 0,2 н;

- об’єм розчину NaOH на титрування дослідне – 9,1 мл;

- об’єм розчину NaOH на титрування контрольне – 2,9 мл;

- концентрація розчину HCl для титрування – 0,2 н;

- об’єм розчину HCl на титрування дослідне – 2,7 мл;

- об’єм розчину HCl на титрування контрольне – 1,5 мл.

Варіант 11

1. Денатурація протеїнів.

2. Суть, хід роботи реакції: а) нінгідринової; б) нітропрусидної.

3. Механізм осадження протеїнів. Уявлення про межу висолювання.

4. Визначити вміст азоту у продуктах розчинення колагену (ПРК) за методом К’єльдаля, якщо:

- наважка протеїну для аналізу – 0 г;

- об’єм розчину протеїну, необхідний для аналізу – 15 мл;

- об’єм розчину HCl на титрування дослідне – 11,1 мл;

- об’єм розчину HCl на титрування контрольне – 0,6 мл;

- концентрація розчину HCl для титрування – 0,15 н;

- вміст азоту в ПРК – 18,0 %.

Варіант 12

1. Розчини протеїнів.

2. Зазначте угруповання, що зумовлює реакцію: а) ксантопротеїнову; б) біуретову;

в) Фоля.

3. Визначення межі висолювання (суть, хід роботи).

4. Визначити вміст азоту у колагені дерми шкур овчини за методом К’єльдаля, якщо:

- наважка протеїну для аналізу – 0,4 г;

- об’єм розчину протеїну, необхідний для аналізу – 0 мл;

- об’єм розчину HCl на титрування дослідне – 11,1 мл;

- об’єм розчину HCl на титрування контрольне – 0,7 мл;

- концентрація розчину HCl для титрування – 0,12 н;

- вміст азоту у колагені дерми шкур овчини – 17,0 %.

Колоквіум №2. Білкові речовини шкури. Колаген

Варіант 1

1. Вплив походження зразка колагену на його термостійкість.

2. З якими функціональними групами колагену взаємодіють кислоти?

Варіант 2

1. Уявлення про зварювання і температуру зварювання колагену.

2. Підготовка зразків дерми до визначення кислотної та лужної ємності колагену.

Варіант 3

1. Що таке: а) набухання колагену; б) бубнява колагену?

2. Визначення лужної ємності колагену.

Варіант 4

1. Вплив умов визначення температури зварювання колагену на цей показник.

2. Що собою уявляє кислотна ємність колагену? Орієнтовні значення показника

кислотної ємності колагену.

Варіант 5

1. Як впливають на бубняву колагену: а) топографічні ділянки шкури; б) температура

обробки?

2. З якими функціональними групами колагену взаємодіють луги?

Варіант 6

1. Чим зумовлена поява бубняви (фактори утворення бубняви)?

2. Визначення кислотної ємності колагену.

Варіант 7

1. Як впливають на бубняву колагену: а) топографічні ділянки шкури; б) природа та концентрація кислот?

2. Розрахункова формула визначення лужної ємності колагену. Орієнтовні значення цього показника.

Варіант 8

1. Приклади технологічних процесів, які: а) знижують термостійкість колагену;

б) підвищують термостійкість колагену. Чим це пояснюється?

2. Розрахункова формула визначення кислотної ємності колагену.

Варіант 9

1. Умови визначення температури зварювання.

2. Поняття про електрохімічний еквівалент колагену.

Варіант 10

1. Як впливають на бубняву колагену: а) температура обробки; б) природа та концентрація лугів?

3. Особливості взаємодії колагену з лугами.

Колоквіум №3. Білкові речовини шкури. Кератин

Варіант 1

1.	Що собою уявляє мікроскоп? Як визначають збільшення мікроскопа?
2.	Визначення розчинності волосу в кислотах.

Варіант 2

1.	Характеристика неушкодженого волосу.
2.	Як контролюють якість промивання волосу при дії на кератин: а) кислот; б) лугів?

Варіант 3

1.	Особливості будови та властивості кутикули.
2.	Які можливі ушкодження волосу можна спостерігати під мікроскопом?

Варіант 4

1.	У чому тотожність та різниця взаємодії колагену і кератину з лугами?
2.	Розрахункові формули визначення розчинності волосу.

Варіант 5

1.	Визначення розчинності волосу в кислотах.
2.	Особливості будови та властивості кортекса.

Варіант 6

1.	Уявлення про текучість волосу, методи її визначення.
2.	Методика підготовки волосу до: а) мікроскопічного аналізу; б) визначення розчинності у лугах.

Варіант 7

1.	У чому полягають тотожність та різниця будови волосяного покриву шкур великої рогатої худоби та свині?
2.	Реагенти, посуд та обладнання для визначення розчинності волосу у кислотах.

Варіант 8

1.	Що таке: а) апертура; б) роздільна здатність мікроскопа; в) збільшення мікроскопа?
2.	Методика: а) підготовки волосу до визначення розчинності у лугах; б) визначення кінця промивання після обробки волосу кислотами та лугами.

Варіант 9

1.	З якою метою виконують мікроскопічний аналіз волосу? Основні складові частини мікроскопа.
2.	Реагенти, посуд та обладнання для визначення розчинності волосу у лугах.

Варіант 10

1.	Характеристика окуляра та об’єктива мікроскопа.
2.	Розрахункові формули визначення розчинності волосу у лугах та кислотах.

Колоквіум №4. Інші білкові речовини шкури. Ферменти

Варіант 1

1. Класифікація ферментів за різними ознаками.

2. Хімічні реагенти‚ посуд та прилади для визначення активності ферментів за методом казеїнового числа.

3. З якою метою: а) склянку №2 спочатку термостатують‚ б) потім до неї додають розчин соляної кислоти та сульфату амонію (метод осадження)?

4. Визначити активність ферментного препарату за методом казеїнового числа‚ якщо:

• Номер(и) пробірки (ок), осад у якій (их) відсутній ………………… 10;

• Наважка препарату для приготування ферментної витяжки‚ г …. ... 2,5;

• Об’єм мірної колби для приготування ферментної витяжки‚ мл ….. 250;

• Наважка казеїну для приготування ферментної витяжки‚ г ………... 0,2;

• Об’єм мірної колби для приготування розчину казеїну‚ мл ………... 500;

• Об’єм розчину казеїну‚ взятий для досліду‚ мл ……………………… 5,0.

Допоміжна таблиця для визначення кількості реагентів за методом казеїнового числа

Номер пробірки	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Об’єм 0‚05%-го розчину казеїну, мл	5‚0	5‚0	5‚0	5‚0	5‚0	5‚0	5‚0	5‚0	5‚0	5‚0
Об’єм води, мл	0‚9	0‚8	0‚7	0‚6	0‚5	0‚4	0‚3	0‚2	0,1	0
Об’єм ферментної витяжки, мл	0‚1	0‚2	0‚3	0‚4	0‚5	0‚6	0‚7	0‚8	0‚9	1‚0

Варіант 2

1. Основні властивості ферментів.

2. Хімічні реагенти‚ посуд та прилади для визначення активності ферментів за методом осадження.

3. Методика визначення активності ферментів за методом казеїнового числа.

4. Визначити активність ферментного препарату за методом осадження‚ якщо:

   • Об’єм 0‚1 н розчину гідроксиду натрію‚ який витрачено на титрування

   • фільтрату склянки №1‚ мл ……………………………………………………. 5‚0;

   • Об’єм 0‚1 н розчину гідроксиду натрію‚ який витрачено на титрування

   • фільтрату склянки №2‚ мл …………………………………………………….. 3‚8;

   • Наважка препарату для приготування ферментної витяжки‚ г ….................. 1,0;

   • Об’єм мірної колби для приготування ферментної витяжки‚ мл …………... 500.

Варіант 3

1. Основні властивості ферментів.

2. З якою метою при визначенні активності ферментів за методом казеїнового числа застосовується: а) вода; б) оцтова кислота; в) розчин казеїну; г) ферментна витяжка у зростаючому від пробірки №1 до пробірки №10 об’ємі?

3. Методика розрахунку активності ферментів за методом осадження.

4. Визначити активність ферментного препарату за методом казеїнового числа‚ якщо:

• Номер(и) пробірки (ок), осад у якій (их) відсутній ………………… 5-10;

• Наважка препарату для приготування ферментної витяжки‚ г …. ... 5,0;

• Об’єм мірної колби для приготування ферментної витяжки‚ мл ….. 500;

• Наважка казеїну для приготування ферментної витяжки‚ г ………... 0,5;

• Об’єм мірної колби для приготування розчину казеїну‚ мл ………... 1000;

• Об’єм розчину казеїну‚ взятий для досліду‚ мл ………………………10,0.

Допоміжна таблиця для визначення кількості реагентів за методом казеїнового числа

Номер пробірки	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Об’єм 0‚05%-го розчину казеїну, мл	5‚0	5‚0	5‚0	5‚0	5‚0	5‚0	5‚0	5‚0	5‚0	5‚0
Об’єм води, мл	0‚9	0‚8	0‚7	0‚6	0‚5	0‚4	0‚3	0‚2	0,1	0
Об’єм ферментної витяжки, мл	0‚1	0‚2	0‚3	0‚4	0‚5	0‚6	0‚7	0‚8	0‚9	1‚0

Варіант 4

1. Особливості будови ферментів.

2. У чому полягає суть методу: а) казеїнового числа; б) осадження?

3. Методика розрахунку активності ферментів за методом казеїнового числа.

4. Визначити активність ферментного препарату за методом осадження‚ якщо:

• Об’єм 0‚1 н розчину гідроксиду натрію‚ який витрачено на титрування

• фільтрату склянки №1‚ мл ……………………………………………………. 2‚6;

• Об’єм 0‚1 н розчину гідроксиду натрію‚ який витрачено на титрування

• фільтрату склянки №2‚ мл …………………………………………………….. 1‚6;

• Наважка препарату для приготування ферментної витяжки‚ г ….................. 2,0;

• Об’єм мірної колби для приготування ферментної витяжки‚ мл …………... 250.

Варіант 5