ЛЕКЦІЯ №5

Добувна промисловість та виробництво коксопродуктів

План лекції

1. Загальні відомості про добувну промисловість

2. Основи технологій підземного та відкритого видобування та збагачення вугілля

3. Основи технологій видобування нафти, природного газу, торфу

1. Загальні відомості про добувну промисловість

Добування людьми будівельних матеріалів, руд різних металів відоме з найдавніших часів. Спочатку воно проводилось безпосередньо з поверхні землі, а пізніше і з підземних виробок. Суттєвим етапом у розвитку добування корисних копалин було використання металевих інструментів: сокир, клинів, кайл, кувалд та ін.

Сучасні методи гірничої справи відрізняються від методів, які використовувалися у минулі століття, але суть їх однакова – комплекс робіт по відокремленню від масиву гірських порід, їх транспортування, підняття та переробка.

Світові запаси мінерально-сировинних ресурсів. Запаси мінерально-сировинних ресурсів, є невідновлювальними. Запасів вугілля, залізної, марганцевої та хромової руд, фосфатної сировини та калійних солей при використанні на рівні того ж періоду повинно вистачити ще на 100-300 років. Але запасів поліметалевих руд, які містять Ni, Co, W, Mo, Cu, Pb, Zn, Sn, а також азбесту та особливо самородної S залишається на 30-60 років і менше.

Родовища корисних копалин розташовані досить нерівномірно. Розвинені капіталістичні країни – США, Канада, Австралія, ПАР – мають великі запаси окремих видів мінеральної сировини; в них сконцентровано залізної руди – 67 %, марганцевої –85 %, хромітів, Pb, Zn, Hg – вище 70 %, понад 90 % – калійних солей. В країнах Ближнього та Середнього Сходу сконцентровано більш як 2/3 запасів нафти всього капіталістичного світу. У надрах країн, що розвиваються, зосереджено 90 % кобальту, 87 % олова, 74 % бокситів, 60 % міді.

Щодо запасу ряду видів мінерально-сировинних ресурсів, то Україна займає провідне місце серед країн СНД. Тут зосереджено понад 20 % промислових запасів залізної руди і природних горючих газів СНД, понад 80 % марганцевих руд, понад 50 % промислових запасів кам’яного вугілля Європейської частини СНД, 53 % ресурсів мінеральних фарб, близько 40 % запасів первинного каоліну, графіту, флюсових вапняків, близько 80 % запасів бентонітових глин, 10 % запасів кам’яної солі.

Мінерально-сировинний комплекс продовжує займати провідне місце в економіці країни. Майже дві третини своїх потреб в мінеральній сировині та продуктах її переробки Україна забезпечує за рахунок продукції власного виробництва, причому частка власної продукції з року в рік наростає, і лише понад третину за рахунок імпорту .

Починаючи з середини сімдесятих років розпочався спад видобутку більшості видів корисних копалин, а після 1990 р. значне його падіння. Тільки з середини 90-их років минулого століття стабілізувався видобуток, а по деяких з них має місце зростання обсягів видобування.

Стан мінерально-сировинного комплексу України:

• зниження загального видобутку корисних копалин;

• зменшення фінансування геологорозвідувальних робіт та обсягів пошукового і розвідувального буріння;

• зниження нижче рівня видобутку щорічного приросту розвідуваних запасів деяких найважливіших корисних копалин.

Недоліки МСК України:

• штучно низька якість майже всіх видів сировини;

• глибоке залягання (практично ніде в світі вугілля і залізна руда не видобувається з таких глибин, як в Україні).

Основні напрямки розвитку:

розширення пошукових та геологорозвідувальних робіт на великих глибинах;

більш широке використання родовищ корисних копалин, розташованих у зоні морських схилів, шельфів;

створення та використання принципово нових, високоефективних способів добування, збагачення та переробки мінеральної сировини;

комплексне використання мінеральної сировини; скорочення втрат мінеральної сировини, особливо на стадіях збагачення та її переробки;

детальне обстеження, вивчення, оцінка та облік запасів техногенних родовищ, тобто мінеральних накопичень у надрах та на поверхні, які утворилися під впливом людської діяльності;

створення нових технологій та матеріалів, які замінюють продукцію мінерально-сировинного комплексу (органічний синтез мінеральної сировини та отримання штучних продуктів – діамантів, рубінів, слюди, конструкційних матеріалів та ін.).

Отже, характер та ступінь використання мінерально-сировинних ресурсів обумовлені рівнем розвитку гірничодобувної промисловості.

В гірничодобувній промисловості України сконцентровано біля 40 % капіталовкладень, близько 30 % – виробничих фондів. Підприємства видобувної промисловості України добувають близько 40 видів основних корисних копалин і за своєю потужністю здатні щорічно видобувати їх близько 1 млрд. т . Корисні копалини займають майже 40 % річного вантажообігу на залізничному транспорті, а на річковому та морському — до 50 %. Загальні витрати на транспортування мінеральної сировини з урахуванням палива оцінюються в 30...35 % їх собівартості на місцях добування.

Галузі видобувної промисловості:

• паливнодобувна (камяне, буре вугілля,нафта, газ, торф)

• гірничорудна (залізні руди, кольорові – марганцеві, тітан, кобальт, нікель),

• гірничохімічна (апатити, фосфорити, калійні солі, камяна сіль)

• нерудна (мармур, граніт, глини, графіт, азбест)

• інші

Паливо – це органічні сполуки, які здатні при високій температурі вступати в хімічну реакцію з киснем повітря і виділяти певну кількість тепла.