Лекція №3

Якість продукції, стандартизація, метрологія і сертифікація та їх зв'язок з технологіями

План

1. Якість продукції та її контроль. Основні положення КСУЯП

2. Стандартизація і стандарти. Види стандартів

3. Метрологія та її основні завдання. Метрологічні установи в Україні

4. Сертифікація продукції в Україні

1. Якість продукції та її контроль. Основні положення ксуяп

Слід зазначити, що серед стратегічних проблем національного відродження і соціально-економічного розвитку нашої держави проблема якості продукції є однією з найвагоміших, практично вона визначає внутрішню і зовнішню незалежність, реальну економічну безпеку. Питання поліпшення якості продукції повинне розглядатись як засіб підвищення конкурентоспроможності, як неодмінна умова подолання труднощів перехідного періоду до ринкової економіки.

Проблема забезпечення і підвищення якості продукції завжди була, є і буде актуальною для підприємств всіх країн світу. Причому з розвитком науково-технічного прогресу, глобалізацією економіки проблема якості не спрощується, а, навпаки, стає ще складнішою. Співвідношення «якість-ціна» стає головним фактором прибутковості підприємств, причому світовий досвід показує, що пріоритет в цьому співвідношенні має рівень якості.

Сьогодні вважається, що якість продукції є найбільш ефективним засобом задоволення вимог споживачів і одночасно з цим – зниження витрат виробництва. Один із засновників світового руху якості, японський професор Каору Ісікава афористично сказав: «Не можна економити на якості, оскільки якість сама є економією».

Міжнародний стандарт ISO 8402:91 «Якість. Словник» визначає якість продукції як сукупність її властивостей, що обумовлюють придатність продукції задовольняти певні потреби споживачів відповідно до свого призначення. (ISO – International Standart Organization – Міжнародна організація зі стандартизації).

Оцінка якості продукції здійснюється за допомогою різноманітних показників, які залежать від виду продукції.

Показники якості:

1. Показники технічного рівня, які свідчать про ступінь досконалості конструкції. Вони наводяться в технічній документації на вироби. До них відносять:

- масу виробу, його габарити, потужність, коефіцієнт корисної дії, умови експлуатації;

- надійність (властивість виробу виконувати свої функції зі збереженням експлуатаційних показників у встановлених межах протягом відповідного проміжку часу. Кількісно вона характеризується тривалістю безвідмовної роботи, тобто середнім часом роботи між двома несправностями);

- довговічність (властивість виробу тривалий час зберігати свою робото здатність за тих чи інших умов експлуатації. Її оцінюють двома головними показниками – строком служби (календарною тривалістю експлуатації до певного граничного стану) і технічним ресурсом (можливим напрацюванням у годинах));

- ремонтопридатність (характеризується можливістю швидкого вияву й усунення несправності в техніці);

- технологічність (встановлює трудомісткість виготовлення, матеріало- і енергоємність, ступінь механізації й автоматизації);

- транспортабельність (включає масу, габарити, матеріало- та трудомісткість упаковки, можливість контейнеризації);

- ергономічність (характеризує зручність виготовлення, зберігання транспортування, монтажу й експлуатації продукції (температурний режим, рівень токсичності, запиленості, вібрації));

- естетичність (відображає художню виразність, зовнішній вигляд, якість поверхонь).

2. Показники стабільності якості продукції:

- коефіцієнт варіації основних параметрів, який показує відхилення фактичних значень показників якості від номінальних;

- відсоток браку;

- кількість рекламацій, отриманих виробником від споживачів за певний період експлуатації;

- дотримання вимог стандартів, технічних умов, норм і правил, встановлених на даний вид продукції.

3. Показники економічної ефективності:

- собівартість продукції;

- рентабельність;

- річний економічний ефект.

4. Показники конкурентоздатності на зовнішньому ринку, які відображають міру використання нових винаходів при проектуванні виробів:

- коефіцієнт патентного захисту;

- коефіцієнт патентної чистоти.

При розробленні принципово нового виду продукції складається карта технічного рівня і якості продукції. Цей документ ведеться на всіх етапах життєвого циклу продукції аж до зняття її з виробництва і є обґрунтуванням рішень, що приймаються по забезпеченні якості продукції.

Управління якістю продукції – це дії, які виконуються при створенні і експлуатації чи споживанні продукції, з метою встановлення, забезпечення і підтримання необхідного рівня її якості (ДСТУ 15467:79).

На підприємствах і в об’єднаннях діють комплексні системи управління якістю продукції (КСУЯП). Система якості являє собою організаційну структуру, що гарантує умови для здійснення загального керівництва якістю (ISO 8402:91).

В світі така система управління якістю продукції отримала назву система TQM (Total Quality Management). В цій системі якість стає найголовнішою стратегією підприємства, постійною турботою не тільки його вищого керівництва, а й усіх працівників.

Система управління якістю продукції повинна охоплювати всі етапи розробки, виробництва та експлуатації продукції. Це наочно демонструє так звана «петля якості продукції», яка визначає 11 етапів життєвого циклу продукції, які впливають на її якість:

- маркетинг;

- проектування, розробка продукції;

- матеріально-технічне забезпечення;

- підготовка та розробка промислової продукції;

- виготовлення;

- перевірка та випробування;

- пакування та зберігання;

- реалізація;

- монтаж та експлуатація;

- технічне обслуговування;

- утилізація.

Системний підхід до управління якістю продукції почав здійснюватись ще з 1955 року, коли на машинобудівних підприємствах Саратова було розроблено і впроваджено низку заходів щодо забезпечення якості продукції у виробництві, які надалі отримали назву «Система бездефектного виготовлення продукції і здачі її з першого пред’явлення» або Саратовська система «БВП». Вона була першою системою забезпечення якості виробів, керованими параметрами яких стали показники якості праці – відсоток здачі продукції з першого пред’явлення.

В колишньому СРСР були розроблені та запроваджені системи управління якістю продукції. Серед них – система бездефектного виготовлення продукції та задачі її відділу технічного контролю з першого пред’явлення (система БВП); система «якість, надійність, ресурс з перших виробів» (система ЯНАРЗПВ); система «наукова організація робіт зі збільшення моторесурсу» (система НОРМ); комплексні системи управління якістю продукції (системи КСУЯП) та ін.

Взаємодія розглянутих систем, їх взаємозбагачення, вдосконалення і доповнення створили основу для розробки на підприємствах комплексної системи управління якістю продукції на базі стандартів підприємства.

Комплексна систем управління якістю продукції (КСУЯП) – це сукупність технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, встановлених стандартами. Головною метою КСУЯП є вдосконалення організації виробництва для досягнення високих темпів поліпшення якості продукції, що випускається, в інтересах підвищення ефективності суспільного виробництва, найбільш повного задоволення потреб населення, народного господарства, експорту. Як будь-яка система управління, КСУЯП містить функції збору інформації про стан об’єкта, прийняття рішень, організації їх виконання, контролю за виконанням, стимулювання.

Структура КСУЯП складається з усіх підрозділів і служб, які приймають участь в управлінні і виробництві продукції. Елементами системи є функції, заходи, процеси, технічні засоби і нормативні документи, які формують та забезпечують функціонування системи. Ці елементи в кожній галузі мають конкретний зміст з урахуванням організаційної структури, характеру і номенклатури продукції та інших особливостей.

Як правило, до складу КС УЯП входять такі підсистеми: впровадження продукції на виробництво, технологічної підготовки виробництва, матеріально-технічного забезпечення, метрологічного забезпечення якості продукції, забезпечення точності і стабільності технологічних процесів, організації трудової діяльності, навчання і підвищення кваліфікації кадрів, технічного контролю за якістю продукції, інформаційного забезпечення якості продукції, забезпечення якості на стадії експлуатації, правове забезпечення якості продукції.

Комплексна система УЯП включає: процеси проектування, розробки конструкторської і технологічної документації, придбання сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, а також виготовлення, випробування, монтаж, налагодження та сервісне обслуговування.

В результаті міжнародного досвіду були створені міжнародні стандарти ISO серії 9000 і 10000, які конкретизують вимоги до системи якості, порядок їх розробки, правила вибору і побудови елементів системи якості.

Важливою складовою КС УЯП є технічний контроль якості продукції на стадії її виготовлення, який покладається на відділ технічного контролю (ВТК) підприємства, співробітники якого у взаємодії з іншими працівниками послідовно проводять декілька видів технічного контролю у відповідності до карти технічного рівня і якості продукції.

Види технічного контролю:

Вхідний контроль (здійснюється лабораторією та відділом технічного контролю (ВТК) за допомогою інструментів та лабораторного обладнання, передбачених відповідними стандартами; у виробництві будівельних виробів та конструкцій вхідному контролю підлягають також проектна документація, що надходить на підприємство (контроль проводить виробничо-технічний відділ), форми та обладнання (контроль проводять відділи головного механіка та головного технолога).

Операційний контроль (зазвичай включається до технологічного процесу і здійснюється виробничим персоналом: робітниками, бригадирами, майстрами; вміст операційного контролю відображається у технологічних картах виготовлення виробів та картах контрольних операцій; контроль окремих операцій, що вимагає спеціальних кваліфікацій перевіряючих осіб і засобів контролю, виконують спеціалізовані служби (заводська лабораторія, відділ головного механіка та ін.))

Технологічний контроль (здійснюється працівниками спеціалізованих служб (відділів головного механіка, головного технолога та ін.); проводиться згідно з графіком, а також при виявленні в процесі операційного контролю відхилень у роботі обладнання)

Приймальний контроль (виконується працівниками ВТК та заводської лабораторії на заключному етапі виробничого процесу, а також після закінчення технологічного процесу; в останньому випадку він замінює операційний контроль; для підвищення ефективності приймального контролю його доцільно включати до складу технологічного процесу й здійснювати на спеціальних постах, що обладнані контрольно-вимірювальними приладами і об'єднані в автоматизований комплекс.)

Інспекційний контроль (проводиться періодично (наприклад, раз на місяць) із залученням працівників ВТК і лабораторії для отримання загальної оцінки якості продукції, що випускається (на основі зіставлення його з вимогами державних стандартів)

Технічний контроль якості продукції на підприємствах здійснюється єдиним заводським органом — відділом технічного контролю, що є самостійним структурним підрозділом. Начальник ВТК підпорядкований безпосередньо директору підприємства і разом з ним та головним інженером відповідає за доброякісність продукції, що випускається (рис. 13). Керівникам служб ВТК надане право при порушеннях технологічних процесів або невідповідності продукції встановленим вимогам припиняти приймальний контроль та зупиняти відправлення готової продукції споживачам до вжиття заходів з усунення недоліків. Робітники ВТК підпорядковані начальнику відділу і в своїй роботі не залежать від інших підрозділів підприємства. Заводська лабораторія за завданням ВТК виконує спеціальні дослідження матеріалів, напівфабрикатів і продукції. Структура і штат ВТК залежать від обсягу і характеру виробництва, а також від рівня механізації і автоматизації контрольних операцій

Продукція, виготовлена з відхиленнями від стандартів і ТУ, належить до виробничого браку. Брак може підлягати виправленню, якщо технічно можливо і економічно доцільно усунути всі дефекти, і може не підлягати виправленню (остаточному), якщо не можна усунути всі дефекти. Брак класифікують також за місцем виявлення (внутрішньозаводський і зовнішній), за причинами і винуватцями. Виявлений брак контролер ВТК оформляє спеціальним актом, що потім передається в бухгалтерію. Вартість браку відноситься на рахунок конкретного винуватця (робітника, майстра, начальника цеху та ін.).