17.4. Рівновага в економіці обміну

Для аналізу простого обміну в економіці роблять такі припущення: суспільство складається з двох суб’єктів, кожен з яких має запас двох товарів (X та Y). Початковий розподіл товарів може не відповідати уподобанням споживачів і тоді завдяки добровільному обміну між собою вони можуть підвищити свою загальну споживчу корисність при заданому запасі цих товарів. Наглядно ця ситуація може бути представлена також завдяки діаграмі Еджворта.

Розмірковуючи аналогічно ситуації з встановленням рівноваги та визначенням ефективного розподілу ресурсів у виробництві, розподіл заданого обсягу продукції між двома споживачами буде ефективним, коли він відповідатиме точкам дотику кривих байдужості цих споживачів (рис.17.4).

Рис. 17.4. Парето-ефективність в обміні

У точках дотику кривих байдужості, що лежать на лінії АВ, нахили кривих однакові, що означає справдження такої рівності:

MRS _1YX = MRS _2XY (17.7)

Лінія АВ називається договірною лінією споживача і показує всі можливі ефективні варіанти розподілу двох товарів між двома споживачами. Коли продукція розподілена так, що не виявляється неможливим поліпшити становище однієї особи без зменшення корисності для іншої, досягається оптимальний за Парето розподіл благ.

Для економіки в цілому для досягнення оптимального за Парето стану необхідно поєднання ефективного за Парето розподілу ресурсів у виробництві та кінцевих товарів в обміні. У такій ситуації не повинно зберігатися можливості покращення стану якось суб’єкта за рахунок перерозподілу ресурсів чи товарів. Така ситуація відображається рівністю:

MRS _1YX = MRS _2XY = MRT _XY (17.8)

Оскільки одну і ту ж кількість товарів можна розподілити між споживачами по-різному, то кожному фіксованому обсягу товарів відповідає множина Парето-ефективних станів в обміні. Якщо відповідні точки поєднати між собою, то утвориться крива споживацьких можливостей, яка показуватиме зміну корисності, яку отримують споживачі при різних можливих варіантах розподілу виробленої продукції (рис. 17.5).

О1

Рис. 17.5 Крива споживацьких можливостей

К ожна точка (А, В, С) на кривій споживацьких можливостей є вищою відносно точок, що лежать поза кривою. Тому рух у напрямі кривої підвищує загальний добробут, а рух уздовж неї по-іншому перерозподіляє загальний добробут між учасниками угоди.

Досягти ефективного розподілу в умовах наявності значної кількості споживачів нелегко. Дослідники вважають, що це є можливим лише коли на всіх ринках існує досконала конкуренція, а також в умовах централізованої систем. Проте, розв’язання зазначеної проблеми останнім способом менш бажане, ніж на конкурентному ринку, оскільки потребує значного обсягу інформації. На конкурентному ж ринку економічному суб’єкту достатньо знання цін та власних уподобань.

17.5. Проблема співвідношення оптимальності та справедливості

Описані вище способи досягнення оптимального розподілу виробничих ресурсів та споживчих товарів не завжди є соціально справедливими. Проблема полягає в тому як визначити серед точок кривої споживацьких можливостей ті, які означатимуть не тільки оптимальний, а й справедливий розподіл. У зв’язку з цим у мікроекономічній теорії існує декілька концепцій справедливого розподілу доходів, які базуються на визначенні справедливості як певної сукупності цінностей, на основі яких формується ідеал справедливості. Безумовно, слід відзначити, що всі ці підходи є суб’єктивними.

Парето-оптимальний розподіл ресурсів та благ може не давати соціального оптимуму, допускаючи нерівномірний розподіл наявних благ у суспільстві. З великої кількості можливих варіантів розподілу може бути реалізованим лише один. Конкретний вибір пов'язаний з конкретним поглядом на проблему справедливості, який і визначає функцію суспільного добробуту.

Розглянемо найбільш відомі концепції справедливості: егалітарну, утилітарну, роулсіанська, ринково-орієнтовану.

Егалітарний підхід справедливим вважає повну рівність усіх членів суспільства. Він передбачає, що всі блага поділено порівну між індивідами, які однаково цього заслуговують. Такий розподіл, як правило, не є Парето-ефективним. Проте, цілий ряд економістів виступає проти такої рівності, вважаючи що саме нерівність багатства є надзвичайно ефективним стимулом для кожного індивіда виробляти більше і з більшою продуктивністю. Ліквідація такого спонукального мотиву неминуче приведе, на думку деяких економістів, до зниження загальної продуктивності суспільного виробництва.

Утилітарну концепцію розробив англійський економіст І. Бентам. Функція суспільного добробуту Бентама максимізує загальну корисність усіх членів суспільства. Рівень суспільного добробуту представляється як сума індивідуальних функцій корисності членів суспільства:

n

W = ∑= Uі (17.9)

і=1

Це означає, що функція Бентама за мету ставить забезпечення найбільшого добробуту для найбільшої кількості членів суспільства. Розподіл при утилітарному підході ґрунтується на такому припущенні: для заможних людей корисність одиниці вилученого доходу спадає в меншій мірі, ніж зростає корисність додаткового доходу для незаможних. При цьому суспільна корисність максимізується, а Парето-ефективність досягається за більш рівномірного розподілу доходу.

Роулсіанська концепція заснована на твердженні, що справедливим розподіл є тоді, коли він максимізує корисність найменш забезпеченого прошарку населення. Загальний принцип звучить наступним чином: «Нерівність, що виникає за наявності в суспільстві рівних можливостей і свобод повинна бути скоригована на користь найбідніших». Описана концепція передбачає перерозподіл частини доходів більш ефективних економічних суб’єктів на користь найбідніших членів суспільства. Безумовно, необхідно зазначити, що мова не йде про повну ліквідацію нерівності у доходах різних соціальних груп.

Ринково-орієнтована чи ліберальна концепція вважає справедливим той розподіл, який склався в результаті функціонування ринку, яким би нерівномірним він не був. Розподіл за допомогою ринкового механізму здійснюється безособовим способом, який ніким не придумується і не створюється, а тому є найбільш об’єктивним, оскільки винагороджує працьовитість, талановитість індивідів. Суспільно-оптимальними та справедливими вважаються виключно Парето-ефективні варіанти розподілу.

Необхідно зауважити, що всі концепції розвиваються у межах ринкових відносин і не заперечують їх основ. Також всі підходи спрямовані на пошук компромісу між вимогами економічного зростання і вимогами справедливості.

Оскільки ефективні розподіли не обов’язково соціально справедливі, суспільство у вирішенні цієї проблеми має покладатися також на державу, у розпорядженні якої є такі інструменти як податкова політика, соціальні трансферти тощо.