14.3. Позитивні та негативні сторони ринку олігополії

Олігополія є більш ефективною, ніж монополія, але вона також має негативні сторони. Основними недоліками ринку олігополії є такі:

1) можливість змови, яка стосується встановлення цін та обсягів виробництва, що веде до монополізації ринку;

2) обсяги продажу менші, ніж на ринку досконалої конкуренції, але вони є більшими, ніж на ринку монополії; теж саме стосується і цін, які більші, ніж на ринку досконалої конкуренції, але менші, ніж на ринку монополії, отже споживач платить більше, а отримує менше;

3) олігополіст, так як і монополіст, витрачає великі суми коштів неефективно з метою недопущення конкурентів на ринок.

До переваг олігополії відносять:

1) стабільність цін, але за умови відсутності змови;

2) постійне впровадження досягнень НТП та покращення якості продукції (у цьому олігополія зацікавлена набагато більше, ніж монополія);

3) можливість економії на масштабах виробництва.

Питання для перевірки знань:

1. Які основні риси характеризують ринок олігополії? В чому особливість цього ринку? Порівняйте його з ринком монополії.

2. Проаналізуйте модель конкуренції за обсягами.

3. З чим пов’язана стабільність цін на ринку олігополії.

4. Яким чином відбувається ціноутворення за лідером на ринку олігополії?

5. Чому таємні змови на ринку олігополії є нестабільними?

Практичні завдання Тести

1. Олігополія – це ринкова структура, де діє:

1. велика кількість конкуруючих фірм, які виробляють однорідний продукт;

2. велика кількість фірм, які виробляють диференційований продукт;

3. декілька конкуруючих фірм, які виробляють однорідний або диференційований продукт;

4. лише одна велика фірма.

2. Модель «ламаної кривої попиту» обов'язково передбачає:

1. розрив в кривій граничного доходу;

2. розрив в кривій граничних витрат;

3. що ціна товару не повинна бути вище граничного доходу;

4. таємну угода з фірмами-конкурентами для підтримки узгодженої ціни.

3. Якщо фірма застосовує нецінову конкуренцію, то вона діє на ринку:

1. олігополії;

2. монополістичної конкуренції;

3. досконалої конкуренції;

4. вірними є 1) та 2).

4. Найбільш ймовірно, що учасник картелю міг би збільшити свої доходи:

1. продаючи свої товари по більш низькій ціні, ніж у інших учасників картелю;

2. встановлюючи більш високу ціну, ніж у інших учасників картелю;

3. проводячи активну нецінову конкуренцію;

4. наполягаючи на тому, щоб картель постійно підвищував узгоджену ціну.

5. «Ламана крива попиту» обґрунтовує такі закономірності:

1. прибутковість монополістично конкурентних фірм залежить від нецінових факторів;

2. монопольна влада завжди сприяє підвищенню прибутковості;

3. на олігопольних ринках недоцільна активна цінова конкуренція;

4. на олігопольних ринках недоцільна активна нецінова конкуренція.

6. Олігополія - це ринкова структура, де оперує:

1. велика кількість фірм, що виробляють однорідний продукт;

2. невелика кількість конкуруючих фірм;

3. одна велика фірма-виробник і невелика кількість великих покупців;

4. велика кількість фірм-виробників і один великий покупець;

7. Якщо вартість продукції однієї з фірм, що працює на ринку мобільного зв’язку, знизиться на 15%, й інші фірми в цій сфері зроблять те саме, то дана фірми працює на ринку:

1. монополістичної конкуренції;

2. монополії;

3. ідеальної конкуренції;

4. олігополії.

8. Що з наведеного нижче характеризує олігополію і суперечить умовам монополістичної конкуренції?

1. багато покупців;

2. встановлюючи ціни, продавці не враховують реакцію конкурентів;

3. фірма змушена враховувати дії своїх конкурентів;

4. фірми максимізують прибуток.

9. При організації картелю фірми повинні:

1. узгодити спільну ціну і галузевий обсяг випуску;

2. встановити квоти кожного учасника;

3. виробити механізм запровадження угоди і контролю за її виконанням;

4. всі відповіді є вірними.

10. Цінова війна на ринку олігополії призводить до:

1. встановлення конкурентної рівноваги;

2. втрати фірмами-олігополістами прибутків;

3. збільшення прибутків фірм-олігополістів;

4. програшу споживачів.

11. Олігополістичний ринок схожий з ринком монополістичної конкуренції в тому, що:

1. продукція може бути і стандартизованою, і диференційованою;

2. виробники діють стратегічно, тобто враховують поведінку конкурентів;

3. діє незначна кількість продавців;

4. фірми можуть впливати на ціни цінами.

12. Картельна угода виявляється нестабільною, якщо:

1. фірми, які входять в картель, в достатній мірі «терплячі»;

2. фірми не в змозі виявити порушника;

3. члени картелю мають однакові витрати;

4. картель регулює виробництво однорідної продукції.

13. Перший економіст, який намагався створити теорію олігополії, був:

1. Е. Чемберлін;

2. О. Курно;

3. К. Маркс;

4. Д. Робінсон.

14. Модель домінуючої фірми передбачає:

1. найбільша фірма встановлює ціну та обсяг випуску, а всі інші фірми встановлюють лише обсяги;

2. спочатку найбільша фірма встановлює обсяг випуску, а потім всі інші фірми встановлюють свої обсяги;

3. найбільша фірма встановлює ціну на продукцію, а всі інші фірми вимушені прийняти її;

4. крива попиту стає абсолютно еластичною.