4. Порядок визначення доходів
Об'єкт оподаткування - прибуток, що в першу чергу залежить від правильності
визначення доходів підприємств.
Доходи платників податку складаються з:
-доходів від операційної діяльності;
-інших доходів.
В свою чергу дохід від операційної діяльності включає дохід від реалізації товарів, робіт, послуг, винагороди комісіонера та дохід банківських установ (проценти, курсові різниці, прибуток від операцій з цінними паперами, реалізація заставного майна тощо).
До складу інших доходів включаються:
-доходи у вигляді дивідендів;
-оренда (лізинг);
отримані штрафи, пені, неустойки;
безповоротна фінансова допомога, безоплатно отримані товари;
-суми поворотної фінансової допомоги, не повернуті на кінець звітного періоду від осіб, які не є платниками податку;
- акцизний податок; ст.. 135.5.9
- Дотації, субсидії із фондів загального обов'язкового соціального страхування та
бюджетів;
- інші доходи.
Відповідно до ПКУ не враховуються при визначенні об'єкта оподаткування доходи, а саме:
-попередня оплата та аванси;
-податок на додану вартість (за винятком випадків, коли платник не є платником податку на додану вартість);
-прямі інвестиції або реінвестиції у корпоративні права;
-надміру сплачені податки і збори, повернені платнику;
-доходи органів влади від надання державних послуг (дозволи, ліцензії, сертифікати);
-міжнародна технічна допомога;
-вартість основних засобів, безоплатно отриманих за рішенням відповідних органів влади;
основна сума кредитів, позик;
емісійний дохід;
-дивіденди та інші.
Податковим кодексом передбачено, що дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу права власності на такий товар.
Дохід від надання послуг та виконаних робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, що підтверджує їх виконання.
Датою отримання доходів від кредитно-депозитних операцій є дата визнання процентів.
Суми безповоротної фінансової допомоги вважаються доходами на дату фактичного отримання товарів чи коштів на рахунок.
Датою отримання доходів від оренди (лізингу) є дата нарахування таких доходів відповідно до умов договорів.
Датою збільшення доходів від страхової діяльності є дата виникнення відповідальності страховика.
Датою отримання доходів від продажу іноземної валюти є дата переходу права власності на іноземну валюту.
Відповідно для всіх вказаних вище дат періодом отримання доходів є звітний період, у якому ці доходи визнаються (право переходу власності, нарахування оренди, виникнення відповідальності тощо).
5. Порядок визначення витрат
При визначенні об'єкта оподаткування - прибутку із складу доходу виключаються витрати. Ці витрати складаються з:
витрати операційної діяльності;
інших витрат.
Витрати операційної діяльності включають:
собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг;
витрати банківських установ.
Витрати визнаються тільки на підставі первинних документів і включаються у той звітний період, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, робіт, послуг.
Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, робіт, послуг складається із:
прямих матеріальних витрат;
прямих витрат на оплату праці;
амортизації основних виробничих засобів і нематеріальних активів;
загальновиробничих витрат;
вартості придбаних послуг, пов'язаних з виробництвом товарів;
інших прямих витрат, використаної електроенергії.
До складу прямих матеріальних витрат відносяться: сировина, основні і допоміжні матеріали, напівфабрикати.
До складу прямих витрат на оплату праці відносяться: заробітна плата та інші виплати зайнятим на виробництві товарів.
До складу загальновиробничих витрат включаються: витрати на управління виробництвом (оплата праці, соціальні виплати), амортизація основних засобів загальновиробничого призначення (цехового, дільничного, лінійного), витрати на
опалення, освітлення, водопостачання виробничих приміщень, витрати на охорону і праці і т.д.
До складу інших прямих витрат відносяться всі інші виробничі витрати, які , бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат (єдині внески на соціальне страхування, плата за оренду землі та ін.).
Податковим кодексом передбачено ряд витрат подвійного призначення. Це витрати платника на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників, будь-які витрати на гарантійний ремонт та рекламні заходи, страхування ризиків загибелі врожаю, цивільної відповідальності, пов'язаною з експлуатацією транспортних засобів, витрати на відрядження фізичних осіб, витрати на утримання інфраструктури (дитсадки, ясла, житлові будинки, школи, дитячі табори, будинки-інтернати).
Витрати на відрядження фізичних осіб можуть бути включені до складу витрат платника податків лише за наявності документів, що засвідчують ці витрати.
Законом України № 3609-УІ внесені зміни до ПК України, згідно з якими до складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати) під час відрядження у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня податкового року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної зарплати на 1 січня податкового року.
Отже, з 1 квітня 2011 року максимальна сума добових в межах України становить 188 грн 20 коп. (941 х 0,2), а за кордон - 705 грн 75 коп. (941 х 0,75).
При цьому витрати на відрядження державних службовців, а також осіб підприємств, установ і організацій, які повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України і не можуть перевищувати вказані вище норми.