6.4. Суть і різновиди дисципліни
Дисципліна – це певний порядок поведінки людей відповідно до норм права і моралі, що склались у суспільстві чи організації, вона є важливою загальнолюдською цінністю, що поєднує людей. Тільки на її основі можливо побудувати ефективні соціальні та трудові відносини. Дисципліна – це суспільні відносини, які складаються з приводу дотримання соціальних і технічних норм, правил поведінки в сім’ї, організації, суспільстві, державі. Дисципліна – це рівень (високий, середній, недостатній) дотримання норм в організації суспільстві. Родовою ознакою дисципліни є порядок – сукупність правил поведінки, дотримання яких вимагається від людини.
Сторони дисципліни:
об’єктивна (порядок, без якого не може існувати організація);
суб’єктивна (виконання зобов’язань і виробничих функцій).
За способами підлеглості дисципліна класифікується на: примусову; добровільну.
За видами дисципліна класифікується на: економічну; політична; фінансову; трудову; технологічну; виробничу.
Державна дисципліна передбачає порядок відносин, які встановлені державою, згідно з якими всі державні органи, організації, посадові особи і громадяни зобов’язані виконувати покладені на них завдання та обов’язки. Державна дисципліна включає: фінансову, договірну, технологічну, планову, трудову.
Трудова дисципліна – це форма зв’язків людей в процесі виконання трудових функцій, дотримання встановлених вимог та відповідальності за виконання. Існує два види порушення трудової дисципліни:
невиконання обов’язків або неповне і неякісне їх виконання;
перевищення прав, які порушують права і свободу інших людей.
Дисципліна на підприємстві є показником рівня організації, управління й морального клімату. Виділяють три види трудової дисципліни:
виконавча (чітке виконання кожним працівником своїх обов’язків, без прояву ініціативи та активності);
активна (дозволено все, що не заборонено);
самодисципліна (виконання своїх обов’язків, можливість проявляти активність, реалізувати свої права на основі самоуправління).
Об’єктом дисциплінарних відносин є поведінка людини (активна, правомірна, нестандартна).
Дисципліна праці є необхідною умовою суспільної роботи. Дисципліна праці містить технологічну, внутрішньозмінну трудову та виробничу дисципліну, а також дисципліну поведінки поза сферою застосування праці (робочого місця).
Технологічна дисципліна – в основу покладено технологічний процес і рівень кваліфікації виконавців. Характеризується коефіцієнтом відношення кількості браку Qб до загального обсягу випущеної продукції Q:
(6.1)
Виробнича дисципліна – це стосунки щодо дотримання правил техніки безпеки і умов праці. Використовують такі показники, що характеризують рівень виробничої дисципліни: кількість випадків порушень правил техніки безпеки й охорони праці, відмов виконувати розпорядження керівників, коефіцієнти частоти і тяжкість виробничого травматизму, втрати робочого часу через вихід з ладу обладнання з вини виконавця тощо.
Внутрішньозмінна трудова дисципліна характеризує ставлення персоналу до зобов’язань щодо дотримання встановленого внутрішньозмінного режиму праці та відпочинку на робочому місці: своєчасний прихід на роботу та вихід з неї, дотримання часу перерв.
Дисципліна поведінки поза сферою праці (робочого місця) характеризує ставлення до обов’язків щодо дотримання тижневого режиму праці й відпочинку, тобто дотримання графіка виходів на роботу.