16. Н.П.А. Акти застосування права

Романо-германська правова система обумовлює наявність в якості осн. джерела права різноманітних юр документів які охоплюються категорією - н.п.а. Однак лише їх наявність не може повною мірою забезпечити пр.. регулювання що повязується з необхідністю тлумачення актів що мають недосконалий х-р та конкретизації абстрактних правил поведінки до певного випадку чи суб. Це обумовлює існування окрім н.п.а. інтерпретаційних та правозастосовних актів що належать до с-ми індивідуальних актів.

Спільні риси:

1. це офіційні юр документи

2. приймаються компетентними суб.

3. мають визначену структуру

4. торкаються норм права

5. мають письмову форму виразу

6. розробляються та приймаються у відповідності до певної процедури

7. мають обов’язковий х-р

8. охор.державно-владною д-тю

9. забезпечують пр.. регулювання сусп. відносин

10. є факторами що обумовлюють ефективність дії права

11. приймаються у відповідності до вимог та правил законодавчої техніки

12. визначають рівень розвитку пр.. с-ми сусп.

13. приймаються від імені держави

14. належать до с-ми н.а.

15. їх реалізація забезпечується д

16. є елементами механізму пр. регулювання

Відмінні риси:

Н.П.А.	Акти застосування права	Ітерпретаційні акти
приймаються уповноваженими суб нормотворчості	Приймаються суб правозастосування	Прийм суб офіційного тлумачення
Х-ся визначеним змістом, що визначає модель поведінки	Закріплює владне рішення по певній справі та випадку	Встановлює дійсний зміст норми що тлумачиться
Встановлює, змінює чи скасовує дію норми	Конкретизує норму та застосовує її вимоги	Невстановлює норми , не скасовує і не вносить змін, а лише роз’яснює зміст
Оприлюднюється в офіц.. виданнях	Не оприлюднюється, а лише надається зацікавленим суб	Оприлюднюються в друкованих органах суб офіц. тлумачення
Може бути змінений та доповнений як правило не має зворотної сили	Можуть бути оскаржені, не мають зворотної сили у часі	Не може бути доповненим, має зворотну силу
Є обов’язковими для виконання всіма суб права	Є обов’язковими для сторін та учасників	Мають офіц. х-р і обов’язкові для сторін
Підлягають систематизації	Дія акту вичерпується одним випадком	Діє в продовж дії акту що тлумачиться
Є загальним і потребує конкретизації	Конкретизує норму до випадку чи суб	Забезпечує відповідність букви та духу права
Є елементом ієрархічної с-ми актів	Має самостійне значення і не є елементом с-ми	Юр сила залежить від суб тлумачення та юр сили акту що тлумачиться
Забезпечує первинне регулювання сусп. відносин	Націлений на індивідуалізацію регулювання	Націлений на роз’яснення дійсного змісту норми

Таким чином, н.п.,інтерпретаційні та правозастосовні акти є самостійними засобами правового впливу ефективність якого забезпечується в процесі їх взаємодії.

17. Вимоги правозастосовчої д-ті

Обєктивність та правомірний х-р правозастосування як особливої форми права реалізації повязується із дотриманням певних вимог.

Вимоги правозастосування – це с-ми правил, принципів, які є обов’язковими в процесі правозастосовної д-ті. Розрізняють основні та факультативні вимоги правозастосування.

Основні:

• вимога законності – визначає необхідність належного дотримання повноважень суб правозастос. та процедури з її здійснення. Зміст - заснованість правозаст. рішення на нормах що є діючими у часі за колом осіб та на відповідній території, здійснення правозастосовної д-ті у межах наданих суб повноважень, здійснення правозаст. у межах нормативно-закріпленої процедури, неприпустимість зловживання суб’єктом правозастосування наданими повноваженнями;

• обґрунтованість правозаст. полягає у необхідності всебічного і повного становлення фактичних обставин справи. Зміст: вияв всіх обставин що торкаються справи, неупереджене вивчення фактичної основи справи, відхилення сумнівних фактів та тих з них що не стосуються справи, доцільне співвідношу об’єктивної істини та формальної істини по справі;

• доцільність правозастосування що передбачає відповідність правозаст д-ті її меті та цінності що вона має у суспільстві. Зміст: конкретизація мети пр.. норми, адекватне застосування пр. норми до фактичних обставин справи, дотримання суб правозаст осн. принципів права, врахування осн. особливостей справи;

• справедливість, тобто дотримання певного співвідношення між скоєним та винесеним рішенням по справі. Зміст: прийняття рішеня по справі що узгоджується з вимогою моральності права, надання рівних можливостей учасникам правозастосування, неприпустимість зловживання правом і застосування обмежень у відповідності до мети поставленої законодавцем;

• гуманізм – визнання в процесі правозаст. прав людини як вищої соц..цінності. Зміст: презумпція невинуватості, визнання гідності та незалежності людини, чітке визначення меж суб’єктивного права, вивчення особи правопорушника та причин скоєння правопорушення;

Факультативні:

• рівність – поєднання заг. рівності що передбачена правом та рівних можливостей суб;

• свобода – можливіст вибору із передбачених нормативно того варіанту поведінки суб який найбільш повно відповідає його інтересам;

• істинність – об’єктивність висновків та рішень правозаст. об’єкт умовам та життєвим реаліям;

• об’єктивність – позбавлення правозастосування упередженого ставлення до фактичних обставин справи

• повнота – вичерпність та достатність фактичної основи справи та дослідження достатньої кількості доказів.

18. Правозастосовча техніка роздр.

19. Функції …

… - регулятивна ф-ція: забезпечує реалізацію права, знання вимог права, оцінку ефективності діючого з-ва, оцінку правозаст. д-ті, рівень усвідомлення необхідності правозаст. д-ті, подолання виявів правового нігілізму як на проф.. так і на побутовому рівнях.

• ідейно-виховна ф-ція – забезпечує основу формування внутр.. потреби юриста щодо дотримання пр. вимог. Зміст: формування законослухняності, формування поваги до закону як цінності, виховання психологічної потреби до законослухняної д-ті, формування потреби досягнення правових результатів шляхом правомірної д-ті.

Ф-ції проф. правосвідомості надають можливість визначити взаємозв’язок д-ті суб’єкта що володіє проф. знаннями на рівні створення реалізації, вдосконалення та усвідомлення права.

20. Співвідношення аналогії права та аналогії закону

Аналогія права та закону є самостійними засобами подолання прогалин у праві. Їх співвідношення засновується на с-мі спільних та відмінних рис.

Спільні риси:

• вони є засобами заповнення прогалин у праві

• забезпечують функціонування права як динамічної с-ми

• мають процедурно-процесуальний х-р

• забезпечують оперативне вирішення регулювання тих життєвих випадків які неурегульовані правом однак об’єктивно потребують такого регулювання

• застосовуються за умови дотримання певних вимог

• є елементами механізму правового регулювання у випадку наявності прогалин у його с-мі

• забезпечують своєчасне реагування на зміну чи появу нових сусп. відносин що потребують правового впливу

• є умовою забезпечення стабільності права як засобу що гарантує сусп. порядок

Відмінні риси:

аналогія закону	аналогія права
передбачає схожість відносин що регулюються.	передбачає логічність прийому застосування
забезпечується нормами що регулюють схожу відносини	забезпечується заг принципами права та ідеєю права
передбачає застосування норм тієї ж чи суміжної галузі права	застосування принципів права, пр. галузі чи інституту принципів права
правову базу складає норма права	принцип права
принципи права є допоміжними	принципи є основними
застосовується у випадку прогалин у змісті норми	у випадку відсутності норми
передбачає пошук норми яка існує і може регулювати випадок	має творчий х-р оскільки є засобом створення норми на основі існуючого принципу права

Консультація: купити пачку паперу.