1. Поняття та ознаки науки.

2. Класифікація юрид наук

3. Предмет теорії д і п класичний підхід

4. Особливості предмету ТДП

5. Наукова і практична д-ть спільні та відмінні риси (стор.5-6)

6. Поняття методології юриспруденції

7. Функції ТДП стор 9-11

8. ТДП в с-мі наук стор 11-12

9. Х-ка філософсько-світглядових методів дослідження ДП

10. Загально-наукові методи дослідження

11. Принципи наукового пізнання стор 15-16

12. Держава та громад сусп. проблеми співвідношу стор 18-21

13. Д і пр. – проблеми співвідношення стор 24-25

14. Д і особа – проблеми співвідношу стор 25-27

15. Формаційний підхід до типології держав с 29

16. Цивілізаційний (цивілістичний) підхід до типології д-в 29-31

17. Проблеми співвіднош держ та політ влади 43-44

18. Типи праворозуміння стор. 44-45

19. Правекційність 51-52

20. Ф-ції юр практики 86-87

21. Влада соц. – неоднорідного суспільства і її особливості 38-39

22. Особливості держ влади 39-40

23. Основні школи права 45-47

24. Право та закон 52-54

25. Обєктивне та суб’єктивне право проблеми співвідношення 67-69

26. Правовий статус особи та громадянина – співвідношення 62-63

27. Поняття та ознаки юр практики 81-83

28. Поняття та види правових стимулів 90-92

29. Поняття та ознаки правових пільг 95-96

30. Поняття та ознаки правових колізій 99-101

2 Модуль

Філософія права ФП

1. Філософія права в с-мі юр наук

2. Предмет фп

3. Структура фп

4. Функції фп

5. Гносеологія права в структурі філ..-пр знання

6. способи обґрунтування права

7. філософська онтологія

8. Правова реальність

9. Онтологічна природа права

10. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання

1. Складність та багатоманітність правових явищ обумовлює наявність різноманітні юр дисциплін однією з яких є фп . Вона належить до с-ми заг.-теоретичних наук тому важливим для її розуміння є визнач співвіднош. з ТДП. Це співвідношу. визнач. через спільні і відмінні риси означених наук та їх співвідношення.

Спільні риси теорії та фп:

• вони є загально теоретичними дисциплінами

• мають спільний об’єкт дослідження (право)

• мають методологічне значення

• виконують певні ф-ції

• забезп. приріст знань про право

• існують у формі теорії, концепції,поглядів та шкіл

• сприяють пізнанню та вдосконаленню права

• х-ться власною структурою

• формують повагу до прав та свобод людини.

Відмінні риси

Теорія права

ФП

об’єктом вивчення є Д і пр.. предметом вивчення є заг. закономірності…Д і пр.. ґрунтується на наявності професійних юр знань змістом методологічної ф-ції є розробка загально-наукових методів вивчає сус категорії в межах яких функціонує д і пр. вивчає д та право як політико-правову категорію х-зує взаємозв’язок д, пр.,сусп. визначає зміст права як сукупність прав та обов’язків досліджує право як елемент пр..с-ми сутність права вбачає в регулюванні сусп. відносин х-зує зовнішню форму прояву держ.-пр категорії досліджує теоретико-прикладні аспекти права

об’єктом вивчення є правові категорії сутнісні х-ки права як міри рівності, свободи та справедливості поєднує юр та філософські знання є розробка філософських методів вивчає місце права в с-мі надбудови та його взаємодію з мораллю,культурою та ідеологією вивчає право як суспільне явище х-зує взаємозв’язок особи, пр.,сусп. визначає зміст права через його цінність для особи та сусп. досліджує право як елемент пр..реальності в забезпеченні розвитку цивілізації , буття субєктів та досягненні добра і справедливості засновується на філософській рефлексії, що х-зує внутр.. світ прав досліджує фундаментальні аспекти права

1. Філософія права забезпечує теорію загально філософськими проблемами д і пр..

2. Теорія забезпечує філософію практичними аспектами дії права.

3. Оскільки філософська рефлексія повязується з особливостями поведінки суб’єктів права, то важливого значення має визначення її співвідношення із соціологією права.

Спільні риси:

• це наукові дисципліни

• належать до юр наук

• мають об’єкт дослідження який не має першочергового значення для суспільства

• засновуються на с-мі знань

• належать до певної сфери

• є засобами реалізації суб наукового інтересу

• залежать від рівня розвитку сусп. та на нього впливають

• формуються еволюційно.

Відмінні риси

соціологія права	фп
предметом є соц. обумовленість та соц. ефективність права вивчає регулятивні властивості права поєднує знання соціології та права х-зує право у соц. категорію що реалізує соц. функцію визначає взаємодію рава та соц. чинників сусп. має соціально-пр х-р вивчає місце д і пр. в с-мі сусп. відносин вивчає соц. закономірності права	є дослідження сутності і природи права вивчає право як феноме людської цивілізації філософії та права як фундаментальну категорію що є засобом забезпечення рівності,справедливості та свободи визначає правову реальність у взаємодії з усіма чинниками сусп. має світоглядовий х-р х-зує місце права в с-мі цінностей вивчає світоглядові закономірності

Взаємозв’язок:

• фп забезпечує наукову основу соціології

• соціологія надає матеріал для узагальнення та виокремлення шляхів, підвищення ефективності соц..-пр д-ті

Предмет фп

1. До наукового обігу категорії фп було введено в 1798 році Густавом Гуго у його монографічній роботі «Підручник природного права як філософія позитивного права, особливо – приватного права». Одним із засновників фп як дисципліни був Гегель,який визначив предмет ф як науку про право що своїм предметом має ідею права, його існування і здійснення. Найбільш повно серед українських вчених предмет фп було досліджено Тарановським який виокремлював 2 напрямки предмету: 1 – особливості метафізичного уявлення про право; 2 – гносеологія права, що забезпечує визначення природи права. Сучасну юр. науку х-зує різноманітність поглядів на предмет фп вони зводяться до наступного:

• австрійський вчений Кубеш під предметом ф як фундаментальної юр науки вбачає нормативну основу права в якій закріплені ідеї справедливості, рівності, свободи, безпеки та доцільності;

• німецький вчений Хенкель до предмету фп включає вивчення феномену права як надбання цивілізації;

• амер. вчений Брахаш визн. фп як науку про природне право та його сутність;

• рос. вчений Керимов визначає предмет фп через поняття права, правову реальність,пр. свідомість та пр. мислення;

• на думку Несесянца фп є наукою про зміст права та його місце в с-мі соц.. цінностей;

• Алєксєєв визначив фп як науку про право у людському спілкуванні;

• Ципеліус х-зує фп через пр. реальність та можливість її усвідомлення певними суб’єктами;

• Рабінович х-зує фп через об’єктивні з-ті функціонування права;

• Бабкін визначає фп як методологічну науку що забезпечує світоглядові розуміння права та його призначення для людини;

• Козловський х-зує фп як науку по закономірності сутності природного права що забезпечує динамічне поєднання гносеологічних, онтологічних, політичних та аксіологічних засад права;

• Шемшученко вважає фп як науку про сенс права та особливості його впливу на людину.

Найбільш обґрунтованим і поширеним у науці є визначення предмету ф як юр науки про сутнісні та об’єктивні закономірності виникнення, функціонування та розвитку пр. явищ. Саме це визначення надає можливість охарактеризувати особливості фп як науки.

1. ФП це юр наука об’єктом вивчення якої є право а предметом його об’єктивні закономірності.

2. це наука що вивч об’єктивні закон-ті права як обумовлені рівнем суспільного розвитку постійні зв’язки права ін. пр. явищ та тенденції розвитку права.

3. фп досліджує сутнісні закономірності пр. явищ що пов’язуються з його властивостями.

4. фп надає уявлення про виникнення,формування та вдосконалення зак-стей права.

5. фп забезпечує вивчення правової реальності як сукупності правових категорій що взаємодіють із суспільством

Як і будь-яка самостійна юр наук фп має власну структуру. Структура – це сукупність елементів чи частин, що забезпечують цілісне уявлення про предмет.

Структура фп обумовлюється структурою аг. філософії а також залежить від розуміння права а також ін. юр явищ які складають предмет юр науки. Загальноприйнято вважати що структура фп скл. з 4 осн. елементів, які визначаються як її розділи;

• онтологія права забезпечує можливість вивчення проблем природи права, форм його виразу,ф-цій права, місця права в суч. сусп. та взаємозв’язку права із соц.. буттям;

• антропологія пр.. визначає роль людини в пр. середовищі шляхом х-ки категорій пр. людина, соц. цінність людини і пр.. ,та виокремлення співвідношення категорій суспільство,людина та …;

• гносеологія права досліджує особливості процесу пізнання права,виокремлює етапи пізнання,рівні пізнання,його методологічну основу та акцентує увагу на проблемі істини у праві визначаючи його критерієм практику;

• аксіологія права х-зує пр. як цінність, аналізує ті цінності сусп. буття що мають вияв у праві як справедливість, воля,рівність та моральність.

В суч філос. літ-рі серед проблем аксіології основною є співвідношення права з ін. категоріями що мають ціннісний вираз – культура. політика, ідеологія та мораль.

Сучасна філософська думка засновується на обґрунтуванні існування 5 елементу структури фп – феноменології як науки про взаємне забезпечення цінності права та людини у суспільстві.

Важливим напрямком х-ки структури фп є виокремлення її елементів за призначенням основи такої класифікації розроблено Козловським,який виокремлює 2-х елементну структуру фп:

• історія фп,що забезпечує дослідження проблем виникнення та розвитку фп, встановлення її предмета,філос.. ідей про право, що в сукупності визначають місце фп в юриспруденції;

• прикладна фп в межах якої розглядаються філософські проблеми галузевих наук. що мають форму ф конституційного, адмін..,крим і т.д. права.

Ф-ції фп

ФП має власне функціональне призначення,що визначає її місце в с-мі наук.

функціональне призначення фп виявляється в процесі х-ки її ф-цій.

Ф-ції фп це категорія що має самостійне значення,має властиві їй ознаки,х-ться певним змістом та є засобом реалізації певних завдань.

Ф-ції фп це напрямки науково-пізнавальної та навчальної д-ті що забезпечують вивчення правової дійсності та х-ть сутність і зміст фп як суп пр. загальнотеоретичної науки.

Ознаки ф-цій:

• напрямки наукової д-ті що забезпечують приріст знань про об’єктивні зак-сті права;

• напрямки навчальної д-ті що забезпечують формування професійних знань;

• напр.. пізнавальної д-ті що х-ють сутність та призначеня права як сусп. феномену;

• н фундаментальної д-ті що досліджує категорії які конкретизуються ін. юр науками;

• це категорії що х-зують фп як самостійну науку;

• це засіб визначення місця фп в с-мі наукової д-ті взагалі та юридичної зокрема.

Ф-ції фп це засоби досягнення її мети, яка має 4 аспекти:

а) розуміння права

б) обґрунтування права

в) оцінка права

г) критика права

Мета фп досягається в процесі реалізації наступних ф-цій:

• визначення критеріїв справедливості права;

• визн. рівня обов’язковості права через х-ку ступеню його гарантованості та примусовості;

• визн природних ф-цій права шляхом виокремлення аспектів його впливу на сусп.;

загальна х-ка функт. призначення надає можливість виокремити 5 осн ф-цій права:

1. світоглядові змістом якої є формування у суб’єкта загального уявлення про право та правову реальність як важливі аспекти людського буття

2. методологічна забезпечує формування с-м прийомів та категорій що покладаються в основу пізнання права та забезпечує системність і єдність дослідження права

3. інформаційна забезпечує адекватне відображення права з точки зору його відповідності суспільним закономірностям, зв’язкам та інтересам

4. аксіологічна приріст знань про ціннісні категорії як воля, справедливість, пр. ідеал

5. виховна забезпечує формування правосвідомості

Деякі вчені виокремлюють онтологічну ф-цію що забезпечує вивчення сутнісних закономірностей права,а також прогностичну що забезпечує філософ обґрунтування об’єктивних закономірностей вдосконалення права.