Директор атп

Секретар-референт

Юрисконсульт

Головний

інженер

Заступник з експлуатації

Заступник з економічних питань

Заступник з безпеки руху

Заступник з загальних питань

Заступник з маркетингу

Головний

бухгалтер

Зона ЩО

Зона ТО-1

Зона ТО-2

Ремонтна дільниця

Відділ

ЗЕД

Висновок

Метою і завдання м проведеної нами лабораторної роботи було вивчення структури управління організацією і розроблення заходів з удосконаленням організаційної структури управління підприємства сучасних умов.

Перебудову структури управління необхідно оцінювати передусім з точки зору досягнення поставленою перед нею мети. В умовах нормальної економіки, що розвивається, реорганізація направлена найчастіше на те, щоб шляхом вдосконалення системи управління підвищити ефективність роботи організації при цьому головними факторами поліпшення є зростання продуктивності праці, прискорення технічного розвитку. Послідовність проектування організаційної структури схожа з послідовністю елементів процесу планування. Згідно класичної теорії організації, структура організації повинна бути розроблена зверху вниз, тобто повинна бути вертикальною.

Статус кожної посадової особи є чітко визначеним посадовими інструкціями, де передбачені функціональні обов'язки, права та відповідальність, а також порядок підпорядкування. Кожна посадова особа приймає рішення в межах своєї компетенції і функціональних обов'язків, але вона може проявити ініціативу, хоча напрямок ініціативи теж визначений посадовою інструкцією. Дана організація прагне стабільності, але вона розуміє, що зміни є необхідним атрибутом кожної організації в сучасних ринкових умовах.

Підбір кадрів на радіотехнічний завод здійснюється за професійними якостями та досвідом роботи (на заводах даного типу).

Організаційна структура стає більш міцною і життєздатною тільки в тому випадку, коли в організації встановлюється чітка взаємодія між дорученнями керівництва. Саме при таких умовах на заводі формується неперервний ланцюжок командування, який забезпечує підпорядкування будь-якого суб'єкта діяльності тільки одній особі – президенту радіотехнічного заводу.

Список використаної літератури

1. Іванова І.В. Менеджер – професійний керівник: Навч. посібник. – К.: Київ. нац. торг. – екон. ун-т, 2001. – 107с.

2. История менеджмента: Учеб. Пособие / Под ред. Д.Н.Валовой. 1997. – 256с.

3. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник. Львів. 2001. 624с.

4. Іванова І.В. Менеджмент підприємства. Практикум: Навч. Посібник. 2001.- 247 с.

5. Іванова І.В. Менеджер – професійний керівник: Навч. Посібник.2001.–107 с.

6. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера. Під ред.. Р.Дяківа. 2000.- 706 с.

7. Менеджмент: практические ситуации, деловые игры, упражнения. Под. ред.. О.А. Страховой. – Питер, 2001.

8. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент / пер. С англ.. под.. ред.. О.А.Третьяк, Л.А.Волковой, Ю.Н.Каптуревського. – Питер, 1999. – 896с.

9. Трюнин Ю. Менеджмент и проэктирование фирмы: Учеб. Пособие. – 2002. – 415с.

10. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Теоретичні та прикладні засади менеджменту: Навч. Посібник. – Львів. НУ «ЛП», 2002.- 228с.

11. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – 1999. – 556 с.

12. Румянцева З.П., Саломатин Н.А., Акбердин Р.З. Менеджмент организации. Учеб. Пособие. 1997. – 432 с.

Теоретичні відомості.

Організування – вид управлінської діяльності, який відображає процес створення структури управління організацією.

Має 2 аспекти:

• поділ організації на підрозділи відповідно до цілей і стратегії, департаменталізація;

• установлення взаємовідносин повноважень вищих та нижчих рівнів управління і забезпечення можливості розподілу і координації завдань.

Базується на 3 категоріях: повноваження; відповідальність; делегування.

Повноваження – це обмежене право використовувати ресурси підприємства і спрямовувати зусилля підлеглих на виконання поставлених завдань. Розрізняють лінійні повноваження (які передаються безпосередньо від вищої посадової особи до підлеглого і далі до інших підлеглих) і функціональні(або штабні: делегуються менеджером вищого рівня управління, який керує певною функцією менеджменту, менеджеру нижчого рівня управління, який керує аналогічною функцією)

Відповідальність – покладений на посадову особу обов"язок виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх позитивне розв"язання.

Делегування – передача завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання. існує 2 концепції делегування:

• класична (коли повноваження передаються від вищого рівня нижчому)

• концепція обмежених повноважень (коли підлеглий має можливість відхилити вимогу керівника)

Способи оцінювання ОСУ:

• експертний метод (попереднє дослідження чинної ОСУ, виявлення її недоліків і характерних особливостей);

• спосіб аналогій (використання при вдосконаленні організування елементів ОСУ і форм, що виправдали себе на практиці на інших підприємствах.);

• спосіб структуризації цілей і завдань (передбачає структуризацію цілей і проблем організації за певними ознаками, які стають основою виділення видів діяльності, функцій, складу управлінських робіт.

• спосіб організаційного моделювання (базується на використанні формальних показників систем управління і створенні відповідих моделей;

• спосіб структурних еволюційних порівнянь.

Організаційна структура управління представляє собою сукупність певним чином пов'язаних між собою управлінських ланок, Вона характеризується кількістю органів управління, порядком їх взаємодії та функціями, які вони виконують.

Головне призначення організаційної структури - забезпечити ефективну діяльність управлінського персоналу.