6. Соціально-педагогічна робота з неповнолітніми та молоддю, які повертаються з місць позбавлення волі

Сьогоденний стан суспільної моралі серед інших чинників ха­рактеризується й таким, що за роки кризових явищ в економіці по­глибилося розшарування суспільства на багатих і бідних, значною мірою утрачені важелі формування світогляду молодого покоління. Споконвічні заповіді "не вбий", "не вкради", "полюби ближнього" тощо недостатньо утверджуються у свідомості дітей, підлітків і мо­лоді як з боку сім'ї, так і з боку державних та громадських інститутів суспільства. Навпаки, відбувається масова пропаганда культу сили, грошей, здобутих будь-яким шляхом, ідеалізація та романтизація злочинного світу. Усе це створює у значної частини молодих людей уявлення про вседозволеність будь-якої поведінки, широкі можли­вості швидкого збагачення кримінальним способом. Формування 388

Розділ 7. Соціально-педагогічна робота по подоланню різних форм дезадаптації такого "криміналізованого" менталітету - не остання причина того, що питома вага молоді у складі засуджених протягом останніх років невпинно зростає.

Природньо, такий стан молодіжної злочинності не може задо­вольнити суспільство, що зумовлює відповідні завдання правоохо­ронним органам, державним і громадським організаціям, причет­ним до вирішення проблем молоді. Враховуючи, що профілактика злочинності значною мірою пов'язана з профілактикою рецидиву, одним із важливих завдань є створення умов для ресоціалізації та адаптації неповнолітніх і молоді, які відбули покарання і поверну­лися з місць позбавлення волі.

Значна частина цієї роботи припадає на систему соціальних служб для молоді поліпшення якої сприяє відповідна нормативно- правова база. Але ефективно реалізовувати завдання, що постають перед ЦССМ, вельми складно. Адже саме неповнолітні й молодь становлять ту частину звільнених з місць позбавлення волі, яка най­частіше, порівняно з дорослими звільненими, опиняється у складній життєвій ситуації. Це зумовлено двома характерами проблем.

По-перше, це низка негативних соціальних чинників юридич­ного та матеріального характеру - відсутність, зазвичай, власного житла, майна, достатньої освіти, конкурентоспроможної професії, досвіду спілкування і обстоювання своїх прав у численних інстан­ціях, брак набутих протягом попереднього життя на волі міцних соціальних зв'язків, які б допомогли у вирішенні проблем, які по­стають після звільнення з місць відбування покарань. По-друге, це відсутність достатнього життєвого досвіду, сформованих соціально- психологічних стереотипів, усталених навичок дотримання загаль­ноприйнятих соціальних норм поведінки, які полегшують адаптацію до життя на волі. Усе це зумовлює неабиякі труднощі легалізації і набуття прийнятного соціального статусу, проблеми у працевла­штуванні, подальшому навчанні, стосунках з оточенням.

Подолання зазначених труднощів і проблем потребує цілеспря­мованої скоординованої роботи багатьох державних установ і гро­мадських організацій щодо ресоціалізації та соціальної адаптації молодих людей, які повертаються з місць позбавлення волі, і однією з найважливіших ланок цієї роботи стають ЦССМ. Але для того, щоб діяльність соціального педагога та працівника щодо соціально- психологічної допомоги і соціального супроводу зазначеної катего­рії молоді була ефективною, він повинен мати чітке уявлення про

Соціальна педагогіка доцільні напрямки, передові технології і методики соціальної робо­ти у цій сфері.

Структуру об'єкта соціально-педагогічної роботи за цим на­прямком становлять три категорії клієнтів: неповнолітні (віком від 14 до 18 років), які повернулися з місць позбавлення волі; молодь (віком від 18 до 35 років), яка повернулася з місць позбавлення волі; представники соціального оточення (передусім, батьки, діти яких повернулися з місць позбавлення волі, громада).

Мета соціально-педагогічної роботи із зазначеними вище кате­горіями клієнтів ЦССМ - допомогти неповнолітнім та молоді про­йти процес ресоціалізації та соціальної адаптації після звільнення з місць позбавлення волі, знайти своє місце у житті.

Ця мета має досягатися через реалізацію таких завдань:

допомогти неповнолітнім та молоді оволодіти основами зако­нодавства України з питань забезпечення їхніх прав, виконан­ня громадянських обов'язків з урахуванням інтересів і потреб звільнених, надати знання щодо механізмів застосування чин­ного законодавства;

сприяти діяльності державних органів і громадських організацій щодо реалізації їхніх функцій стосовно практичного вирішення соціальних проблем зазначеної категорії молоді;

переконати молодих людей, звільнених з місць позбавлення волі, у необхідності їхніх активних дій щодо ресоціалізації та адаптації до нових умов життя, довести їх ефективність, показа­ти шляхи і механізми цієї діяльності;

визнати основні соціальні проблеми, що виникають у неповно­літніх і молоді після повернення з місць позбавлення волі;

здійснювати соціально-психологічне консультування з проблем міжособистісних стосунків серед неповнолітніх і молоді, звіль­нених з місць позбавлення волі;

вести роботу з батьками та найближчими родичами цієї катего­рії молоді щодо сприяння вирішенню соціально-психологічних проблем, які очікують клієнтів після звільнення з місць позбав­лення волі.

Основним очікуваним результатом соціальної роботи з непо­внолітніми та молоддю, які повернулися з місць позбавлення волі, має стати набуття прийнятного для суспільства соціального статусу особистості, формування відчуття психологічного комфорту клі-

Розділ 7. Соціально-педагогічна робота по подоланню різних форм дезадаптації єнтів від ведення способу життя, сумісного із загальноприйнятими нормами і правилами.

Засобами досягнення очікуваних результатів є процеси ресоціа- лізації та соціальної адаптації колишніх засуджених.

Ресоціалізація неповнолітніх та молоді, які повертаються з місць позбавлення волі, спрямована на відновлення у них якостей, необ­хідних для нормальної життєдіяльності в суспільстві, засвоєння від­повідних цінностей і соціальних ролей, набуття потрібних навичок. Вона передбачає застосування комплексу заходів за двома напрям­ками:

ресоціалізація свідомості особистості (відновлення позитивної системи цінностей, знань, переконань, установок тощо);

ресоціалізація діяльності (відновлення позитивних навичок, умінь, стилю спілкування тощо).

Сутність процесу ресоціалізації полягає у поновленні соціаль­ного статусу, втрачених соціальних навичок, переорієнтації осо­бистості на забуті позитивні відносини з людьми, види діяльності, референтні групи суспільства.

Соціальна адаптація в цьому випадку розуміється як пристосуван­ня до нового соціального середовища не на основі утрачених цінностей, властивостей і навичок, а завдяки формуванню нових, яких із різних причин у людини до цього часу не було. Виходячи із визначення со­ціальної технології як послідовності певних подій, процес соціальної адаптації зазначеної категорії клієнтів відбувається в три етапи:

етап орієнтації, коли здійснюється ознайомлення з незвичним соціальним середовищем;

оціночний етап, коли особистість диференціює компоненти влас­ного соціального досвіду та способу життя згідно з установками та ціннісними орієнтаціями, які раніше склалися, на прийнят­ні і ті, що відхилятимуться з огляду на нові можливості щодо умов, форм і способів діяльності. Природньо, позитивна дифе­ренціація здійснюватиметься лише за умов створення нових по­зитивних можливостей. Сприяння створенню таких можливос­тей стає на цьому етапі одним з основних завдань соціального працівника;

етап сумісності, на якому об'єкт соціальної роботи досягає стану адаптованості до нових умов життя.

Засобами і методами реалізації ресоціалізації та соціальної адап­тації є соціальна допомога, надання соціальних послуг, соціальний

Соціальна педагогіка супровід тощо. Вибір адекватних методів втручання, конкретизація їх змісту зумовлюються індивідуальними особливостями ситуації клієнта. Але, водночас, кожна ситуація індивідуальна, основні соці­альні проблеми зазначеної категорії молоді багато в чому схожі.

Зміст соціально-педагогічної роботи з колишніми ув'язненими. Соціальна робота з неповнолітніми та молоддю, які порушили закон, складається із соціально-реабілітаційної та профілактичної роботи безпосередньо в місцях позбавлення волі (виховних чи виправних колоніях), а також із роботи на волі, після звільнення - ресоціаліза- ції та соціальної адаптації з подальшою інтеграцією в суспільство. За напрямками, діяльність соціальних працівників має такі види:

дослідницька діяльність. У тому числі соціологічні дослідження, що мають на меті вивчення характерних проблем у сфері право­порушень та злочинності в певному регіоні, визначення першо­чергових проблем неповнолітніх та молоді, які перебувають у місцях позбавлення волі або звільнилися з них;

організаційна діяльність. Поєднує планування заходів ЦССМ із залучення широкого кола організацій-партнерів до реалізації програм соціальної роботи з колишніми злочинцями, налаго­дження відповідних зв'язків із зацікавленими організаціями та структурами; організаційне забезпечення роботи консультатив­них пунктів при ЦССМ, слідчих ізоляторах, колоніях тощо;

науково-методична діяльність. Зокрема, розробка методик про­філактичного, просвітницького спрямування, психологічних, педагогічних, лекційно-тренінгових форм, методик для спеціа­лістів ЦССМ з питань організації роботи з неповнолітніми та молоддю, яка перебуває у конфлікті з законом;

рекламно-інформаційна діяльність - розробка та видання мате­ріалів з профілактики правопорушень та підвищення обізнанос­ті клієнтів з найбільш актуальних питань майбутнього влашту­вання життя;

робота в громаді;

безпосередня соціальна робота з клієнтами тощо. Соціальна робота з неповнолітніми та молоддю, які порушили

закон, ефективно відбувається в межах діяльності консультативних пунктів, котрі діють при ЦССМ, а також слідчих ізоляторах, коло­ніях тощо. Така робота передбачає психодіагностику та психоко­рекцію стану клієнта, тестування, тренінги тощо. Неповнолітнім, молоді, їхнім батькам надається правова та психологічна допомога

Розділ 7. Соціально-педагогічна робота по подоланню різних форм дезадаптації у формі групових та індивідуальних консультацій. У процесі соці­альної роботи з клієнтами організовуються та проводяться різнома­нітні заходи щодо пропаганди здорового способу життя та правових знань, соціально-прийнятної поведінки та статевого виховання, сі­мейного життя та навчання спілкуванню з представниками різних організацій тощо - загалом за широким спектром тематики, знання з якої потребують відновлення або поповнення для успішної ре- соціалізації та адаптації. ЦССМ надають допомогу адміністраціям установ кримінально-виконавчої системи в організації дозвілля та відпочинку засуджених, проведенні культурно-масових заходів. Здійснюється соціальний супровід після звільнення з місць по­збавлення волі (допомога у вирішенні питань подальшої освіти у вечірніх школах чи ПТУ, працевлаштування, вирішення житлово- побутових проблем тощо) (рис. 7.2).

Соціальні працівники та педагоги провадять роботу з учасника­ми соціально-реабілітаційного процесу за такими напрямками ді­яльності.