54.Цивільний і кримінальний процес за судовими статутами 1864-1865

Окружні суди — це суди першої інстанції, які запроваджувалися для кількох повітів чи однієї губернії, становлячи судовий округ. Суди складалися з двох відділень — кримінального і цивільного. Кримінальне відділення поділялося на коронний суд і суд присяжних засідателів. Участь присяжних доз­волялася лише з кримінальних справ.

Окружним судам були підсудні всі (за деякими винятками) кримінальні справи, вилучені із відання мирових судів, а також цивільні, в яких сума позову становила більше 500 рублів.

Для проведення попереднього слідства за кримінальними злочинами, при окружних судах створювалося відділення судових слідчих, які діяли в тісному контакті з поліцією. Судовий слідчий міг видавати поліції окремі доручення.

Друга інстанція — судова палата, одна на кілька губерній. Вона складали­ся з двох департаментів — цивільного і кримінального. Голови і члени судових палат призначалися імператором за поданням міністра юстиції.

Вищим судовим органом був Сенат— орган, який формувався за указом імператора. Він вважався верховним касаційним судом для всіх судових установ.

55. Зміни в кримінальному і адміністративному законодавстві України в складі Російської імперії

Адміністративне право.

Під час революції і реакції, що настала після неї, контрреволюційний, антинародний характер царського законодавства найбільш виразно виявився в адміністративному та кримінальному праві. У перші роки XX ст. адміністративне законодавство посилено вводить нові обмеження прав особи. Серед них позбавлення права об'єднуватися в товариства і групи, інтереси яких мали політичний характер, інші товариства ставилися під пильний нагляд і контроль державних органів та ін.

На початку революційних подій розширилось законодавство, спрямоване проти трудящих мас і демократичної інтелігенції. У положенні Ради міністрів від 14 лютого 1905 р. про підпорядкування військовому міністерству товариств взаємної допомоги, заснованих службовцями та колишніми вихованцями військових навчальних закладів, встановлювалося, що такі товариства створюються тільки з дозволу військового міністра і за умови затвердження ним статуту товариства. У відповідь на студентські виступи актом Державної ради було закріплено припинення на півроку занять у вищих навчальних закладах.

Особливо жорстко була проведена лінія на обмеження громадянських прав у новій регламентації свобод слова, друку, зборів та спілок, яку самодержавство здійснило шляхом видання Тимчасових правил після проголошення царського маніфесту від 17 жовтня 1905 р. , який декларував громадянські свободи. Тимчасові правила про пресу (від 24 листопада 1905 р. , 18 березня і 26 квітня 1906 р.) забороняли публікації, які загрожували безпеці держави, закликали робітників до страйків, а студентів до припинення занять, до організації заборонених законом зборів, підбурювали до ворожого ставлення до уряду та посадових осіб тощо. Згідно з тимчасовими правилами про товариства та спілки від 4 березня 1906 р. заборонялися ті з них, які мали цілі, що суперечили суспільній моралі, або заборонялися кримінальним законом, або ж загрожували громадському спокою та безпеці.

Як вже зазначалося, особливому обмеженню були піддані права робітників на створення профспілок, а також на проведення зборів, з'їздів тощо. Тимчасові правила про збори від 4 березня 1906 р. практично виключали можливість проведення зборів без дозволу поліції і присутності на них її представників.

"Законною" основою масованого використання військ для придушення революційних заворушень стали затверджені царем 17 лютого 1906 р. нові Правила про призов військ для сприяння цивільним властям. В них проголошувалося, що війська призиваються "лише при крайній необхідності і при недостатності поліцейських засобів". Але, як показує аналіз наступних пунктів Правил, таких підстав було дуже багато. Використовуючи Правила, царат перетворив армію на знаряддя своєї внутрішньої політики.

Кримінальне право.

Нові нормативні акти кримінально-правового характеру були спрямовані на посилення каральної політики, розширення репресій і посилення кримінальної відповідальності робітників, селян і демократичної інтелігенції за участь в страйках, антиурядових виступах, створенні революційних партій та організацій. Було надано чинності главам Кримінального уложення 1903 р. про державні злочини. В ньому містилися більш широкі диспозиції статей про політичні злочини, передбачалася більш сувора відповідальність.

Крім того, царськими указами було введено нові склади злочинів і посилена відповідальність за деякі з них. Тимчасовими правилами про пресу, збори, товариства і спілки за їх порушення встановлювалася кримінальна відповідальність - тюремне ув'язнення на різні строки і високий грошовий штраф. Царським указом від 2 грудня 1905 р. передбачалася кримінальна відповідальність у вигляді тюремного ув'язнення за організацію та участь в страйках на підприємствах, які мали громадське і державне значення, на залізницях і в урядових установах.