- •1. Джерела та основні риси права рабовласницьких держав на території України 7 ст. До н.Е. – 4 ст. Н.Е.
- •2. Джерела права Київської Русі 9-14 ст. Ст
- •3. Джерела права Литовсько-Руської держави 14 -16 ст.
- •4 Джерела права Гетьманської України др..Пол. 17-18 ст.
- •5. Джерела права України в складі Російської імперії кінець 19-20 ст..
- •6. Джерела права Східної Галичини, Пн. Буковини і Закарпаття в складі Австро-Угорської держави другої половини 18 – поч.. 20 ст.
- •7. Джерела Магдебурзького права в містах України хіv-XIX
- •8. Джерела права та законодавства Украхнської народної республіки
- •9 Джерела та основні риси права Української держави (Гетьманат Скоропадського)
- •10.Джерела права та зміни в законодавстві директорії унр
- •11. Джерела права та основні риси права зунр
- •12. Джерела права Радянської України 1917-1922
- •13. Джерела права урср в склады срср 1922-1991 рр.
- •14 . Кодифікація права в Україні хviiIст причина та наслідки
- •15.Кодифікація права в Україні в першій половині хіХст ,причина т анаслідки її проведення
- •16. Перша кодифікація радянського законодавства в україні 1922-1929р
- •17. Друга кодифікація Радянського права в Україні 50-80р хХст та наслідки
- •18.Правове забезпечення буржуазно-демократичних реформ 60-70р хіХст в Рос. Імперії
- •19. Джерела та риси права Запорізької Січі
- •20.Законодавство контрреформ
- •21.Надзвичайна юстиція 1906-1907
- •22. Реорганізація прокуратури та адвокатури
- •23 Столипінська реформа
- •24 .Входження Західної України і Північної Буковини до складу урср:
- •Юридичне оформлення приєднання Закарпаття та Кримської області до урср
- •Українське звичаєве право
- •Еволюція Радянського виборного права за Конституціями урср 1919 та 1937 років
- •Джерела права та законодавство України в складі Речі Посполитої хvі — хvііі ст.
- •Нормативні акти церковного права
- •Рецепція Візантійського права в Київській Русі
- •31.Кодифікація права у великому князівстві литовському 2го пол. 15-16 ст.
- •32. Кодифікація загальнодержавного права в рос. Імперії 2ї чверті 19 ст ,її результати та наслідки для україни
- •33. Кодифікація загальнодержавного права в рос. Імперії 2ї пол 19 ст-поч. 20ст ,її результати та наслідки для україни
- •34.Причини та мета реформування системи права та системи законодавства України 1991-1996 рр
- •35. Загальносоюзне законодавство в період великої вітчизняної війни 1941-1945 рр
- •38.Поняття зобов язаннь Київської Русі
- •39.Поняття та види злочину в Київській Русі
- •40.Мета і система покарань в праві Київської Русі. Види покарань
- •41.Основні стадії судового проц.
- •42.Поняття речового права в литовсько-руській державі
- •43. Право зобов’язальне в Литовсько-Руській державі
- •44. Родинне право в Литовсько-Руській державі
- •45. Кримінальне право в Литовсько-Руській державі
- •46. Мета і система покарань в кримінальному праві Литовсько-Руської держави
- •47. Статутне судочинство в Литовсько-Руській державі
- •48. Ковне судочинство в Литовсько-Руській державі
- •49.Поняття та види злочинів в кримінальному праві Гетьманської України
- •50. Мета і сис-ма покарань в кримінальному праві Гетьманської України
- •52. Цивільне право в Україні в складі Російської імперії(хіх – поч. ХХст)
- •53. Кримінальне право в Україні у складі Рос.Імперії.
- •54.Цивільний і кримінальний процес за судовими статутами 1864-1865
- •55. Зміни в кримінальному і адміністративному законодавстві України в складі Російської імперії
- •56. Становлення українського радянського права 1917-1922 рр.
- •57. Право власності та право зобов’язань за Цивільним кодексом усрр 1922 року
- •58. Поняття та види злочинів, мета і система покарань за Кримінальним кодексом 1922 року
- •59. Основні засади судового процесу права за Кримінально-процесуальним кодексом
- •60. Репресивне законодавство срср і урср 30 р. 20 ст.
- •67. Сервітутне право Гетьманщини
- •68. Зобовязальне право Гетьманської України
- •69. Поняття та види злочинів за Кримінальним Кодексом урср 1961 р.
- •70. Поняття права власності та права зобов’язання за Цивільним кодексом 1963 р.
- •71. «Руська правда»
- •72 . Судебник Казиміра
- •73. Устава на волоки 1557 року.
- •74. Статут Великого князівства Литовського 1588 р.
- •75. Жалувана грамота Казиміра
- •76. Люблінська унія
- •77. Ординація Війська запорозького
- •78. Статті б. Хмельницького 1654 р.
- •79. Гетьманські статті 17-18 ст
- •80. Конституція Пилипа Орлика
- •81. Конституція 3 червня 1730
- •82. Інструкція судам 1730
- •83. Процес короткий приказний
- •84. Права, за якими судиться малоросійський народ
- •85. Суд і розправа в правах малоросійських 1750 року.
- •86. Зібрання малоросійських прав 1807 року.
- •87. Звід законів західних губерній 1807 року.
- •88. Звід законів російської імперії редакції 1842 року, його стуктура і зміст
- •89. Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 р., його стуктура і зміст
- •90. "Загальне положення про селян, що вийшли з кріпосної залежності»
- •92. Основні закони Російської імперії
- •93. Статут про державний устрій, права і вольності унр (Конституція унр) —
- •96. Закон срср «Про судоустрій»
- •98. Адміністративний кодекс усрр 1927 р.
- •99. Деклара́ція про́ держа́вний сувереніте́т Украї́ни —
- •103. «Кримінальне уложення Терезії»
- •104. «Указ Урядовому Сенату про доповнення деяких постанов діючих законів, що стосуються селянського землеволодіння і землекористування» 1906 р.
- •105. Примірні статути сільськогосподарської артілі 1930-1936 рр.
42.Поняття речового права в литовсько-руській державі
Право власності. Об’єкти власності у Великому князівстві Литовському поділялися на нерухомі, до яких відносилися земля, будівлі, ліси, та рухомі — всі інші рухомі речі. існувала магнатська, шляхетська, церковна та селянська власності. Залежно від способу набуття права власності маєтки поділялися на: родові, тобто отримані в спадщину батьком і передані сину; вислужені або одержані в тимчасове користування на певних умовах, (купівлі-продажу). Земельна власність усіх видів була недоторканною. Однак існували певні винятки. Піддані, що втекли до “землі ворожої”‘, , які вийшли заміж за іноземця або не отримали батьківського благословення на шлюб. Право володіння підтверджувалося грамотою чи давністю часу. У разі відсутності підтверджувальних документів на нерухоме майно, воно відбиралося і передавалося до скарбу Литовського князя. Договори у Великому Литовському князівстві укладалися здебільшого письмово у присутності свідків. Судовий чиновник фіксував факт відсутності примусу з боку однієї із сторін та засвідчував дієздатність контрагента. Загалом зобов’язальні відносини не отримали значного поширення.Найчастіше застосовувалися договори обміну і дарування. З розвитком грошових відносин набуває поширення договір купівлі-продажу рухомого майна. Нерухоме майно здебільшого здавалося в оренду або передавалося у заставу. Саме застава в Литовсько-Руській державі була провідною формою забезпечення виконання зобов’язань.У разі передачі маєтків у заставне володіння з ними відходили і рухомі речі, зокрема, знаряддя праці, особи, які працювали чи проживали на території маєтностей. Особливість заставного володіння Литовсько-Руської держави полягала в тому, що передаватися в заставу могли не лише особисті майнові права, а й державні посади. Заставлену нерухомість власнику дозволялося передавати у спадщину
Рухомими речами дозволялося тільки володіти, але не користуватися. Наслідком невикупу речі в зазначений термін ставав її продаж з дозволу суду. Якщо виручені кошти були більшими за борг заставника, то надлишок повертався останньому. Коли ж сума була меншою за борг, різниця стягувалася з решти майна заставника. Договір застави рухомого майна укладався на невизначений термін. У такому разі заставодержатель звертався до суду, який призначав строк викупу, про що повідомлявся заставник. Якщо впродовж цього часу заставник не викупляв річ, то право власності на неї переходило до заставодержателя.
43. Право зобов’язальне в Литовсько-Руській державі
Досить розвинутим біло в Київській Русі забов’язальне право. Руська правда регламентовала як забов’язання за нанесення шкоди, так і забов’язання за нанесення шкоди, тк і забов’язання із договорів.
В першому випадку передбачалось повне відшкодування вартості.Так, якщо хто-небутьзламав спис або щит,то забов’язаний був відкодувати вартість зіпсованої речі.
Для забов’язань із договорів характерним було те, що невиконання зобов’язання давало потерпілому право на особу, яка його не виконала, а не на майно цієї особи. Це було пережитком родових відносин, при яких майно належало не конкретній особі, а всьому колективу і тому стягнення могло обернутись тільки на саму особу.
Але Руська правда знає вже й майнові стягнення. Так, добросовісний банкрут отримував відстрочку для погашення своїх забов’язані, а не продавався в рабство, як то було раніше.