113. Сукупний попит на інвестиції: його чинники, чистий прибуток від інвестування, графічна інтерпретація.

Виділяються та­кі основні етапи руху інвестицій або ін­вестиційного процесу: по-перше, реаліза­ція інвестиційного попиту (нагромаджен­ня), тобто процесу створення виробни­чих потужностей; по-друге, процес ви­робництва продукції (інвестиційних або споживчих товарів, робіт, послуг); по-третє, реалізація продукції, одержання прибутку; по-четверте, розподіл прибут­ку, формування інвестиційного попиту. Приймаючи інвестиційні рішення, підпр-ва повинні зіставляти річний дохід від інвестицій з витратами залучення капіталу д/ кожного проекту. Різниця між річним доходом і річними витратами являє собою річний чистий прибуток. Якщо цей прибуток позитивний, інвестиції доцільні, якщо ні – не мають сенсу.

Отже, основними ек факторами, які визначають рівень інвестицій, є дохід від капіталовкладень (який залежить перш за все, від стадії ділового циклу і відображується у принципі акселератора), витрати інвестування (які визначаються процентними ставками і податковою політикою) та очікування підприємств у відношенні розвитку подій у майбутньому. Величина попиту на інвестиції залежить від таких факторів не пов’язаних з доходом як:1. Витрати на придбання, експлуатацію та обслуговування обладнання, 2. Податки на підприємців, 3. Наявний основний капітал, 4. Очікування прибутків та інфляції . Названі фактори впливають на зміщення кривої інвестиційного попиту.

113. Міжнародні інвестиції в системі руху капіталу, їх економічна сутність, види та форми

Міжнародні інвестиції-це довгострокове вкладення міжнародного капіталу в економіку країни у вигляді створення філій, дочірних компаній, спільних підприємств і просто у вигляді участі в капіталі.

Взалежності від ступеню реального здійснюваного контролю за діяльністю створених підприєств інвестиції мають дві форми:

1) Прямі закордонні інвестиції-це капіталовкладення в закордонні підприємства, які забезпечують інвесторові безпосередній контроль над ними і відповідний дохід. Прямий контроль за діяльністю підприємства забезпечує іноземному інвестору володіння як 100% акціонерного капіталу так і володіння контрольним пакетом акцій (не менше 25% акціонерного капіталу, а в американських фірмах не менше 10%).

2) Портфельні закордонні інвестиції-це капіталовкладення в закордонні підприємства, які приносять інвесторові відповідний дохід, але не дають права контролю над підприємствами.

3) Держ. іноземна допомога: не носить комерц характеру, надається на пільгових умовах (гранти, позики, технічна допомога тощо).

Інвестування має велике значення для обох країн: експортери капіталу отримують прибуток, який вивозять з країни, або використовують для інвестицій на місці. Імпортери капіталу мають можливість ефективно і раціонально використовувати зовнішні джерела коштів і технологій національних інтересах.

В останні роки екс-соціалістичні країни стали заохочувати прямі іноземні інвестиції, бо саме вони суттєво впливають на трансформацію економіки країн, у яких відбувається перехід до ринкових відносин, становлять реальний шлях використання та впровадження сучасної техніки та методів управління.

Види інвестицій:

1)Реальні інвестиції-це вкладення капіталу безпосередньо у засоби виробництва та предмети споживання.

2)Фінансові інвестиції-це вкладення капіталу у цінні папери, а також вміщення капіталу в банки.

3) Інноваційні: пов’язані з науково-технічним прогресом.

4)Інтелектуальні інвестиції-це інвестиції, що передбачають купівлю патентів, ліцензій, ноу-хау, підготовку та перепідготовку персоналу.

1) Приватні: зд-ся громадянами, а також підпр-ми недерж. форм власності.

2) Державні: зд-ся центральними та місцевими органами.

1) Внутрішні: розміщенні у територ. межах даної країни.

2) Зовнішні (зарубіжні): за межами.