- •Чинність кримінального закону (закону про кримінальну відповідальність) в просторі.
- •2. Чинність кримінального закону (закону про кримінальну відповідальність) щодо осіб.
- •3. Набрання і втрата чинності кримінального закону (закону про кримінальну відповідальність).
- •4. Зворотна дія кримінального закону (закону про кримінальну відповідальність).
- •Встановлення злочинності діяння (його криміналізація) може бути досягнуте шляхом:
- •При посиленні санкції норми Особливої частини кк новий закон може:
- •Поняття і ознаки злочину.
- •Той факт, що злочином є лише діяння, означає, що злочином не можуть бути визнані самі по собі:
- •Суспільна небезпечність як ознака злочину означає об'єктивну його особливу шкідливість, яка розкривається у ч. 2 ст. 11 кк через:
- •6.Класифікація злочинів і її кримінально-правове значення.
- •7. Поняття і ознаки складу злочину. Злочин і склад злочину.
- •Поняття і значення об'єкта злочину. Класифікація об'єктів злочину, її критерії і значення
- •9. Поняття, ознаки і значення об'єктивної сторони злочину.
- •4. Злочинні наслідки. Поняття, види і значення злочинних наслідків. Матеріальні і формальні склади злочинів.
- •2. Поняття спеціального субєкта злочину. Ознаки, що характеризують спеціального субєкта злочину. Види (класифікація) спеціальних субєктів злочину.
- •11. Поняття і критерії неосудності.
- •Процес встановлення неосудності особи має певні послідовні складові:
- •13. Примусові заходи медичного характеру.
- •14. Відповідальність за злочин, вчинений у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, і їх обґрунтування в теорії кримінального права.
- •16. Поняття, ознаки і значення суб'єктивної сторони злочину.
- •17. Умисел і його види.
- •18. Необережність і її види.
- •19. Поняття і види стадій вчинення злочину
- •20. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця: поняття, ознаки і кримінально-правове значення. Відмінність добровільної відмови від доведення злочину до кінця від дійового каяття.
- •21. Поняття співучасті у злочині, її об'єктиві і суб'єктивні ознаки.
- •До об’єктивних ознак відносяться:
- •Суб’єктивні ознаки співучасті включають:
- •22. Види співучасників злочину, критерії і значення їх виділення. Види співучасників:
- •Дії організатора полягають:
- •За суб’єктивними ознаками:
- •Відповідальність співучасників:
- •Співучасть у злочинах з спеціальним суб'єктом:
- •Види ексцесу:
- •23. Поняття, ознаки і види множинності злочинів.
- •Обов’язковими ознаками множинності злочинів є наступні:
- •Множинність має місце в таких випадках:
- •Злочин зберігає своє кримінально-правове значення у межах:
- •Повторність злочинів:
- •Стаття 33. Сукупність злочинів
- •Стаття 34. Рецидив злочинів
- •24. Поняття, види і значення повторності злочинів. Відмінність повторності злочинів від продовжуваного злочину
- •25. Поняття і ознаки обставин, що виключають злочинність діяння
- •26. Необхідна оборона: поняття та умови її правомірності. Перевищення меж необхідної оборони.
- •1) Суспільно небезпечного посягання
- •2) Необхідності в його негайному відверненні чи припиненні.
- •27. Необхідна оборона і уявна оборона.
- •28. Затримання особи, що вчинила злочин.
- •29. Крайня необхідність: поняття і умови її правомірності
- •30. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
- •31. Фізичний або психічний примус. Відповідальність за шкоду, заподіяну від впливом фізичного або психічного примусу.
- •32. Виконання законного наказу або розпорядження. Кримінально-правові наслідки виконання і невиконання явно злочинного наказу або розпорядження.
- •33. Діяння, пов'язане з виправданим ризиком.
- •34. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
- •35. Поняття, підстави і правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності.
- •36. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.
- •37. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
- •38.Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки.
- •2). У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин".
- •39. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки.
- •40. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку закінченням строків давності.
13. Примусові заходи медичного характеру.
Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільна небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, в спеціальний лікувальний заклад (ст. 92 КК). Підставою застосування примусових заходів медичного характеру є:
1) вчинення суспільно небезпечного діяння, ознаки якого передбачені в статтях Особливої частини КК (пункти 2 і 3 ст. 93 КК), або злочину (п. 2 ст. 93 КК);
2) наявність у особи психічного захворювання; 3) визнання судом особи такою, що становить небезпеку для себе або інших осіб. На підставі ст. 93 КК примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом лише до осіб: 1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 2) які вчинили у стані обмеженої осудності злочини; 3) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання. Стаття 94 КК передбачає вичерпний перелік примусових заходів медичного характеру. Ними є: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом. Вибір конкретного заходу визначається судом, виходячи із: а) характеру і тяжкості захворювання,
б) тяжкості вчиненого діяння та
в) ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб. Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу. Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку. Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду. Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду. Аналіз видів примусових заходів медичного характеру і зіставлення їх з категоріями осіб, до яких вони можуть застосовуватися (ст. 93 КК), дозволяє зробити висновок про те, що за змістом закону до осіб, визнаних обмежено осудними, може застосовуватися лише такий захід, як надання амбулаторної психіатричної допомоги, оскільки спеціальні психіатричні заклади призначені для осіб, які не можуть усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. Якщо суд не визнає за необхідне застосування примусового заходу медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, він може передати особу на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом (ч. 6 ст. 94 КК). Примусові заходи медичного характеру застосовуються без вказівки на тривалість перебування у психіатричних закладах. Таке лікування повинно продовжуватися до видужання або зміни ступеня тяжкості захворювання, коли особа перестає бути небезпечною для себе або інших осіб. Оскільки примусові заходи медичного характеру застосовуються до осіб, які страждають на психічні захворювання різного ступеня тяжкості, то очевидно, що з часом під впливом різних обставин, зокрема лікування, психічний стан особи може змінюватися, вона може навіть цілком видужати. Тому ст. 95 КК передбачає умови, за яких примусові заходи медичного характеру можуть бути продовжені, змінені або взагалі припинені. Ці питання вирішуються тільки судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, яким обґрунтовується необхідність продовження, зміни або припинення застосування конкретного примусового заходу медичного характеру. Цей висновок дається на основі обов'язкового, не рідше одного разу на 6 місяців, огляду особи, до якої застосовані примусові заходи медичного характеру. Якщо підстави для припинення або зміни цих заходів відсутні, то представник психіатричного закладу (лікар-психіатр) направляє в суд заяву про необхідність продовжити застосування примусового заходу медичного характеру на строк, який кожного разу не може перевищувати 6 місяців. Остаточне рішення про продовження, зміну або скасування примусових заходів медичного характеру приймає суд. Якщо суд вирішить припинити застосування цих заходів у зв'язку зі зміненням психічного стану особи на краще, він може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.