68. Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121кк) та кваліфіковані його види

КК Укр. (в ч. 1 ст. 121КК) містить перелік ушкоджень, які відносяться до тяжких:

1. Небезпечне в момент заподіяння (чи в клінічному перебігу) через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання мед. допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитись смертю (деталізовані в Правилах)

2. Ушкодження, що спричинило втрату будь-якого органу або його функції (воно не є загрозливим в момент заподіяння, але належить до тяжких за кінцевим результатом та наслідками, напр., втрата зору, слуху, язику, руки, ноги і репродуктивної здатності):

• втрата зору – повна стійка сліпота на обидва ока або зниження зору до підрахунку пальців на відстані двох метрів і менше (0,04 і нижче)

• втрата язика (мовлення) – втрата можливості висловлювати свої думки членороздільними звуками, зрозумілими для оточуючих;

• втрата руки, ноги - відокремлення їх від тулуба або ампутація на рівні не нижче ліктьового чи колінного суглобів, чи втрата ними функцій (напр., параліч);

• втрата репродуктивної здатності – втрата здатності до злягання, запліднення, зачаття та дітородіння.

3. Ушкодження, що спричинило психічну хворобу, якщо воно потягло за собою розвиток психічного захворювання незалежно від його тривалості і ступеня виліковності.

4. Ушкодження, що спричинило розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше третини (не менш 33%, встановлює медико-соціальна експертна комісія –МСЕК)

Під стійкою (постійною) втратою загальної працездатності слід розуміти таку незворотну втрату функцій, яка повністю не відновлюється.

5. Ушкодження, що спричинило переривання вагітності, незалежно від її строку, належить до тяжких за умови, що між цим ушкодженням і перериванням вагітності є прямий причино вий зв'язок (винний знав про вагітність потерпілої і мав умисел (прямий чи непрямий) на її переривання);

6. Ушкодження, що спричинила непоправне знівечення обличчя – має два критерії: юридичний (знівечення обличчя) та медичний (непоправність ушкодження). Встановлення факту знівечення є компетенцією суду, і визначається з естетичної оцінки нормального вигляду людського обличчя. Непоправність (визначає суд-мед. експерт) – слід розуміти як неможливість відтворення чи значного зменшення патологічних змін з часом чи під дією немедичного втручання.

Основним безпосереднім об’єктом злочину є здоров’я людини.

Суб’єктом цього злочину є фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину – умисел – прямий або непрямий. Особа усвідомлює сусп.. небезпечність своїх дій, спрямованих на заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю, передбачає настання сусп.. –небезпечних наслідків у виді тяжких тіл. ушкоджень і бажає (при прямому умислі) або свідомо припускає їх настання ( при непрямому умислі).

Кваліфікуючими ознаками цього злочину є :

• заподіяння умисних тяжких тіл. ушкоджень способом, що має хар-р особливого мучення (це м. б. тривале позбавлення їжі, пиття чи тепла тощо). Цим поняттям охоплюються і інш. дії – мордування: щипання, шмагання, нанесення численних, але невеликих ушкоджень – тільки за умови, що наслідком таких дій спричинено хоч один із видів тяжких тіл. ушкоджень;

• групою осіб (наявність двох або більше виконавців, які вчинили злочин, незалежно від того, була чи ні між ними попередня змова);

• з метою залякування потерпілого або інш. осіб;

• на замовлення (див. відповідь до № 80);

• спричинення смерті потерпілому при заподіянні умисно тяжкого тіл. ушкодження – означає, що в такому випадку склад злочину передбачає настання двох наслідків: тяжке тіл. ушкодження і смерть потерпілого.

Виникає питання про відмежування цього злочину від умисного вбивства, його слід проводити за суб’єктивною стороною: при вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121КК, за наявності ознаки – смерть потерпілого – відношення винного до настання смерті є необережним, а до спричинення тяжких тіл. ушкоджень – умисним. При умисному вбивстві – відношення до настання смерті є умисним.

В постанові Пл. ВСУ № « від 07.02.03. п. 22 вказано, що для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тіл. ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з’ясування змісту і спрямованості умислу винного. Визначальним є суб’єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій (при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тіл. ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання хар-ся необережністю).