51. Покарання, що можуть застосовуватись як основні визначені в кк (ч. 1 ст. 52)

До них відносяться:

1. Громадські роботи – виконання засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно-корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування (від 60 до 240 годин і не більш як 4 години на день)

не призначаються інвалідам І або ІІ гр.., вагітним, пенсіонерам, в/службовцям строкової служби (ст.. 56 КК)

2. Виправні роботи - (ст.. 57 КК) – від 6 місяців до 2-х років за місцем роботи засудженого із відрахуванням із суми його заробітку в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від 10 до 20 %

3. Службові обмеження для в/службовців (крім в/службовців строкової служби) на строк довід 6 місяців до 2-х років у випадках, передбачених КК, коли суд, враховуючи обставини та особу засудженого, знайде можливим замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше 2-х років призначити службове обмеження на той самий строк (ст.. 58 КК).

4. Арешт – тримання засудженого в умовах ізоляції, встановлюється на строк від 1 до 6-місяців.

не застосовується до н/л – до 16 років, вагітних і жінок, які мають дітей до 7 років (ст.. 60 КК); в/службовці – на гауптвахті.

5. Обмеження волі - тримання особи у крим-виконв. установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залучення до праці (ст. 61 КК) – на строк від 1 до 5 років.

не застосовується до н/л, вагітних, жінок, що мають дітей до 14 років, до осіб, які досягли пенсійного віку, в\службовців строкової служби та інвалідів І та ІІ гр.

6. Тримання в дисцпл. батальйоні (для в/службовців строкової служби) строком від 6 місяців до 2-х років (ст. 62 КК)

7. Позбавлення волі на певний строк (ст. 69 КК)

ізоляція засудженого та поміщення його на певний строк до КВУ закритого типу від 1 до 15 років за винятком випадків, передбачених в ЗГ КК (ст.. 70, 71 – до 25 років).

8. Довічне позбавлення волі – встановлюється за особл. тяжкі злочини і застосовується лише у випадках, спеціально визначених КК, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

не застосовується до осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років

осіб у віці понад 65 років

жінок, що були вагітні під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку.

Основні покарання – це покарання, які призначаються у вироці судом лише як самост. покарання.

За один злочин може бути призначено тільки одне основне покарання.

52. Покарання, що можуть застосовуватись лише як додаткові.

Ними є:

• позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу (ст. 54 КК) – тільки за вчинення тяжкого чи особл. тяжкого злочину щодо особи, яка має відповідно такі звання, ранги, чин, клас.

• конфіскація майна полягає у примусовому безоплатному вилучені у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, то суд має зазначити, яку саме частину майна, або перерахувати предмети, які конфіскуються. Призначається конфіскація тільки за вчинення тяжких та особл. тяжких корисливих злочинів і лише у випадках, передбачених в ОЧ КК. (напр., ч. 5 ст. 185 КК)

Перелік майна, що підлягає конфіскації, визначається законом України.

Додаткові покарання призначаються на додаток до основного покарання і самостійно не застосовуються.