36. Поняття, ознаки та види обставин, що виключають злочинність діяння.

А) Поняття обставин визначено в теорії

Це – передбачені КК обставини, за яких діяння особи, що зовні підпадають під ознаки діянь, передбачених КК як злочин, але вчинені для захисту правоохоронюваних інтересів чи досягнення сусп.. корисних цілей, виключають злочинність.

Б) Ознаки обставин, що виключають злочинність:

- вони є не сусп-небезпечними (як злочинні посягання), а сусп-корисними або суспільно-допустимими, або суспільно-доцільними

- об’єктивно (зовні) вони подібні до злочинів, передбачених КК

- направлені на захист право охоронюваних прав, свобод та інтересів особи, суспільства, держави або на усунення небезпеки, яка їм загрожує (чи на досягнення суспільно значимих результатів)

- як правило, вчиняючи такі діяння (які характеризують певний вид обставин, що виключає злочинність), особа припиняє (попереджає) протиправні або сусп.. небезпечні діяння або досягає значної сусп.. корисної мети

- при їх здійсненні завдається шкода або тому хто посягає, або іншим особам, але така шкода має бути лише в межах правомірності як це вимагає крим. закон

- ці обставини виключають злочинність діяння і протиправність, а тому не є кримінально караними.

В)В КК в Р VІІІ ЗЧ (ст. 36-43) визначені обставини, що виключають злочинність діяння (8). Це:

1. Необхідна оборона (ст.36 КК)

2. Уявна оборона (ст. 37 КК).

3. Затримання особи, що вчинила злочин (ст.. 38 КК)

4. Крайня необхідність (ст. 39 КК)

5. Фізичний або психічний примус (ст. 40 КК)

6. Виконання наказу або розпорядження (ст. 41 КК)

7. Діяння, пов’язане з ризиком (ст. 42 КК)

8. Виконання спец. завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 43 КК).

На практиці важливо встановити наявність таких обставин, їх юридичну природу, дотримання особою меж правомірності при здійсненні дій по захисту охоронюваних крим. законом об’єктів або при усуненні небезпеки,що загрожує їм.

37. Поняття і умови правомірності необхідної оборони

А) Крим. закон (ч. 1 ст. 36) визначає необхідну оборону таким чином

необхідна оборона – це дії (тт. тільки активна форма поведінки)

Вчинені з метою захисту право охоронюваних законом

• прав та інтересів особи, яка захищається (або інших осіб)

• суспільних інтересів та

• інтересів держави

від суспільно-небезпечного посягання шляхом заподіяння шкоди тому, хто посягає, яка є- необхідною- достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони

Надаючи право захисту особі від сус-небезп. посягання, закон не виключає її права діяти в конкретній ситуації на свій розсуд В неї є варіанти поведінки:

• захищатися від посягання

• уникнути сусп.-небезп. посягання

• звернутися за допомогою до іншої особи, до органів влади.

Закон визначає поняття перевищення меж необхідної оборони – це

умисне заподіяння школи тому, хто посягає

Ця шкода є такою, що явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Перевищення меж н/о є крим. караним лише у двох випадках:

ст. 118 КК умисне вбивство при перевищенні меж н/о чи у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, та

ст. 124 КК умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж н/о чи у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

Закон виключає можливість крим. відповідальності особи, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане сусп.-небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

Не визнається перевищенням меж н/о (а отже не має наслідком крим. відповідальність) дії особи, якщо вона застосовує зброю або будь-які інші засоби чи предмети для захисту від нападу озброєної особи, групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягав.

Умови правомірності н/о характеризуються двома групами ознак:

ті, що відносяться до посягання (тт. яким має бути посягання)	ті, що характеризують зміст захисту захист є правомірним, якщо
сусп. небезпечним (тт., таким, що спричиняє чи може заподіяти істотну шкоду охоронюваним сусп. відносинам) дійсним, а не уявним (небезпека виходить від об’єктивно існуючого, а не уявного нападу) – реальним наявним, тт., таким, що розпочалось, але ще не закінчилось (або є реальна загроза такого нападу)	спрямовані дії на захист право охоронюваних інтересів: особи, на яку напали інших осіб держави громадські шкода може бути завдана лише посягаючому вона не повинна перевищувати меж н/о

Таким чином, посягання має бути суспільно-небезпечним, реальним (дійсним) і наявним,

а захист – адекватним (тт. відповідати небезпечності і обстановці посягання), своєчасним і спрямованим на захист право охоронюваних суспільних відносин.

Вся ця сукупність умов правомірності н/о дозволяє говорити, що особа була в стані необхідної оборони, що виключає злочинність дій.