5. Економічна (господарська) система.

Економічна (господарська) система – це сукупність взаємопов’язаних форм господарювання, методів управління, породжуваних ними стандартів економічної поведінки, які приводять до визначених соціально-економічних наслідків;

• це конкретні відносини, форми, методи та засоби, які забезпеують функціонування економіки та підтримку динамічної рівноваги відтворювальних процесів, які в ній проходять;

• це об’єктивна єдність закономірно пов’язаних явищ і процесів економічного життя.

На думку Яноша Карнаі до осн.елементів ек.системи можна віднести:

1)склад організацій, які функціонують в економіці (п-ва, об’єднання, адміністративні органи, асоціації, домогосподарства);

2)закони та урядові постанови, які створюють формальний порядок регулювання економічної діяльності;

3)неформальні «правила гри», рутинні стереотипи поведінки, які доповнюють формальний порядок;

4)відношення власності;

5)розподіл повноважень прийняття рішень;

6)система стимулювання для осіб, що приймають рішення;

7)інформаційна структура-типи інфо потоків між організаціями;

8)роль політичних органів і влади в керівництві економікою.

На думку автора, економіку країни можна представити як сукупність економічних суб’єктів – підприємств, організацій, індивідуумів, їх груп.

Суб’єкти господарювання пов’язані між собою по горизонталі матеріальними, інформаційними та грошовими потоками. При цьому інфо потоки реалізують процеси на рівні економічних відносин, а матеріальні – на рівні технологічних.

Органи управління, які знаходяться на більш високих рівнях, пов’язані з ек.суб’єктами вертикальними інфо потоками.

Існує порядок, згідно якого будь-який суб’єкт господарювання має визначені формальні повноваження щодо прийняття рішень, які доповнюються реальними можливостями кожного суб’єкта користуватися і розпоряджатися ресурсами.

В ек.(господарській) системі визначається роль кожного суб’єкта господарювання, його економічний статус, вага, інтереси, здатність відстоювати свої інтереси, життєдіяльність суб’єктів та інше.

Ек.(госп.)система має такі ознаки:

-провідний тип власності на ресурси;

-заг.економічні закони;

-економічна форма результатів виробництва;

-принципи організації виробництва, розподілу, обміну, споживання;

-основні групи суб’єктів суспільного виробництва і відносин між ними.

В основу економічної системи покладена така системотворна властивість як органічна цілісність, про що свідчить органічний взаємозв’язок всіх елементів. Ек.система передбачає появу елементів нової якості, які відповідають розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Всі елементи господарської (економіної) системи повинні не заважати, а взаємодоповнювати один одного , бути сумісними; цілісність породжується не відразу, потрібен час для відбору і пристосування елементів один до одного. Якщо це відбулося, то система стає ефективною по відношенню до мети, заради якої вона створювалась, а також стійкою та життєздатною. Цілісну ек.систему важко перебудувати, але необхідно постійно вдосконалювати.

Будь-який етап розвитку держави характеризується наявністю економічної системи. Кожній такій системі притаманні свої ознаки, підходи щодо вивення економічних проблем і кожна з таких систем має свій визначений економічний потенціал.

Я.Карнаі розглядає ек.систему у вигляді системи функцій:

E=F(Q,O,S,Ф,У),

де Q-блага,вироблені в системі; O-організаційні форми; S-система інфо потоків, типи інфо,яку використовує система; Ф-виробничі функції; У-функції трансформації виробничих потоків.