3. Науково – технічний потенціал: основні елементи та характеристики
Науково-технічний потенціал держави (промисловості, окремої галузі) можна представити як сукупність науково-технічних можливостей, що характеризують рівень розвитку даної держави як суб'єкта світового господарства й залежних від кількості і якості ресурсів, що визначають ці можливості, а також від наявності фонду ідей і розробок, підготовлених до практичного використання (впровадженню у виробництво). У процесі практичного освоєння нововведень відбувається матеріалізація науково-технічного потенціалу.
Таким чином, науково-технічний потенціал, з одного боку, характеризує реальні можливості держави використовувати об'єктивні досягнення науково-технічного прогресу, а з іншого боку - ступінь особистої участі в ньому.
Науково-технічний потенціал включає:
§ матеріально-технічну базу науки (сукупність засобів науково-технічної праці, наукові організації, наукове обладнання і установки, експериментальні заводи, лабораторії, електронно-обчислювальна база інформаційного забезпечення тощо);
§ кадри наукової системи (вчені, дослідники, конструктори, експериментатори, науково-технічний персонал);
§ інформаційну систему, яка забезпечує постійне вдосконалення наукових знань (наукові прогнози, банк патентів, авторських свідоцтв, банк відомостей про світові досягнення в галузі конкретних наук тощо), яка здатна до оперативної обробки інформації та надання її користувачеві;
§ організаційно-управлінську підсистему -- планування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДЦКР); фінансування НДДКР; структуру управління НДДКР; організаційно-управлінські структури наукових підрозділів; методи управління НДДКР.
4.Економічний потенціал: поняття, складові, показники оцінки.
Економічний потенціал –сукупна виробнича сила всіх працездатних членів суспільства;
-здатність наявних трудових і матеріальних ресурсів країни забезпечити максимально можливий рівень виробництва продукції та послуг;
-сукупність економічних можливостей держави, які можуть бути використані для потреб суспільства;
-сукупна здатність галузей, п-і, господарств здійснювати підприємницьку д-ть, випускати продукцію, виконувати роботу, надавати послуги, задовольняти потреби населення, забезпечити розвиток виробництва та споживання.
Економічний потенціал як модель включає
-Потенціали: трудовий, природно-ресурсний, інвестиційний, інноваційний та інш.
-Елементи: предмети праці, засоби праці, праця.
-Ресурси: економічно активне населення, виробничі фонди, природні ресурси, інформаційні та інші види ресурсів.
-Об’єкти: країна, держава, адміністративна територія, галузь, підприємство.
-Результати: ВВП, нац.багатство, прибуток, дохід.
Економічний потенціал території включає в себе ресурсний, природо-ресурсний, трудовий, екологічний, науково-технічний, інноваційний, інвестиційний, матеріально-технічний в т.ч. виробничо-структурний.
ЕП:
Виробничий:галузевий,промисловий,інфраструктурний,будівельний,С/Г
Невиробничий: Освіта,охорона здоровя ,
Комунальне господарство тощо
Характеристика ЕП:
1)ЕП як сукупна здатність галузей народного гос-ва
2)ЕП як результат економічн.відносин між суб’єктами господарювання
До основних показників економічного потенціалу відносять:
Наявність природних ресурсів, їх стан, освоєння та використання;
Обсяги накопиченого національного багатства;
Матеріальні запаси та резерви;
Нематеріальне багатство;
Вигідне географічне положення;
Рівень розвитку промисловості, науки, техніки, транспорту;
Масштаби основних виробничих фондів, ступінь їх оновлення та ефективність використання;
Рівень ВВП;
Рівень розвитку освіти і культури;
Інфраструктура транспорту і зв’язку;
Чисельність працездатного населення;
Наявність кваліфікованих кадрів;
Виробничі можливості сільського господарства.
Для оцінки інтенсивності використання економічного потенціалу будь-якого рівня застосоовується інтегрований показник, який характеризується як ефективність використання ресурсів, так і ефективність господарської діяльності в динаміці.
Темп економічного потенціалу:
,
,
де Ті – темп і-го показника,
n-кількість показників, прийнятих до оцінки.
Темп і-го показника = Значення і-го показника за період, що оцінюється/Значення і-го показника за попередній (базовий) період.