41. Суб'єкти права (правових відносин).

Суб'єкти правовідносин — це індивідуальні чи колективні суб'єкти права, які використовують свою правосуб'єктність у конкретних правовідносинах, виступаючи реалізаторами суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, повноважень і юридичної відповідальності. Правосуб'єктність — одна з обов'язкових передумов правовідносин.

Щоб стати учасником правовідносин, суб'єкти повинні пройти два етапи наділення їх юридичними властивостями:

• набути властивостей суб'єктів права як потенційних суб'єктів (учасників) правовідносин — через відповідність певним правовим вимогам щодо правосуб'єктності;

•  набути додаткових властивостей юридичного характеру в конкретній юридичне значущій ситуації — суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, що надаються їм правовими нормами.

Види суб'єктів правовідносин:

1)  індивідуальні суб'єкти (фізичні особи):

- громадяни, тобто індивіди, що мають громадянство даної країни;

-  іноземні громадяни;

- особи без громадянства (апатриди);

— особи з подвійним громадянством (біпатриди);

2) колективні суб'єкти (юридичні особи):

— державні органи, організації, установи, підприємства;

- органи місцевого самоврядування;

— комерційні організації (акціонерні товариства, приватні фірми тощо — вітчизняні, іноземні, міжнародні);

-  громадські об'єднання (партії, профспілкові організації тощо);

- релігійні організації;

3)  держава та її структурні одиниці:

- держава;

- державні утворення (суб'єкти федерації — штати, землі, автономії; в Україні — Автономна Республіка Крим);

—  адміністративно-територіальні одиниці (область, місто, селище та ін.);

1. соціальні спільноти — народ, нація, етнічні групи, громадяни виборчого округу тощо.

Правосубъектность физических лиц (индивидуальных субъектов правоотношения) - предусмотренная нормами права способность (возможность) быть участниками правоотношений. Правосубъектность складывается из трех элементов:

1. правоспособность – это признаваемая государством способность субъекта иметь субъективные права и нести юридические обязанности Возникает с момента рождения и существует до смерти лица.

2. дееспособность – это признаваемая государством способность субъекта лично совершать юридические действия.

3. деликтоспособность – признаваемая гос-вом способность нести юр. Ответственность.

42. Зміст правовідносин.

Содержание правоотношений составляют субъективные юридические права и обязанности.

Субъективное право — это мера дозволенного поведения, обеспечиваемая государством. Содержание субъективного права выражается в трех правомочиях:

• во-первых, в возможности определенного поведения са­мого управомоченного. Например, лицо, обладающее правом собственности на вещь, имеет возможность пользоваться ею, продать, подарить.

• во-вторых, в возможности управомоченного требовать от обязанного лица определенного поведения, которое вытекает из его обязанности;

• в-третьих, в возможности управомоченного обратиться к государственным органам за защитой своих нарушенных прав (с исковым заявлением в суд, с жалобой в административные органы и т. п.).

Юридическая обязанность есть мера должного поведения, обеспеченная государством. В одних случаях обязанное лицо должно воздерживаться от совершения определенных дейст­вий, например не совершать поступков, нарушающих право собственника владеть, пользоваться и распоряжаться объек­тами собственности (пассивная обязанность); в других случа­ях, наоборот, совершать определенные активные действия в целях удовлетворения интересов управомоченного, например уплатить наймодателю обусловленную договором сумму за пользование имуществом (активная обязанность); третьим видом обязанности выступает обязанность претерпевания не­благоприятных последствий за совершенное правонаруше­ние. Это не что иное, как юридическая ответственность. Она составляет содержание правоохранительного отношения. Субъективное право и юридическая обязанность — не са­мо поведение субъектов права, а лишь то, что дозволено или то, что должен совершить субъект. Субъективное право и юридическая обязанность нераз­рывно связаны друг с другом. Поэтому в правоотношении всегда имеются две стороны: управомоченная и обязанная. Субъектов же в одном правоотношении может быть и более двух, так как на той или другой стороне может выступать не­сколько лиц.