- •1. Аксіоматична будова шкільного курсу стереометрії. Наслідки аксіом стереометрії
- •Як і в планіметрії, властивості основних фігур у стереометрії виражаються аксіомами.
- •Якщо дві різні площини мають спільну точку, то вони перетинаються по прямій, що проходить через цю точку.
- •Н аслідком з аксіоми с3 є Теорема про існуванню площини, яка проходить через дану пряму і дану точку: Через пряму і точку, яка не належить їй, можна провести площину, і до того ж тільки одну.
- •Теорема про існування площини, яка проходите через три точки
- •2. Зображення многогранників та методи побудови їх плоских перерізів.
- •4. Взаємне розміщення прямих і площин. Паралельність у просторі.
- •1) Не мають спільної точки 2) не перетинаються
- •5 Методика вивчення векторів у просторі. Дії над векторами та їх властивості.
- •6 Декартові координати у просторі. Кути між прямими і площинами.
- •8. Методика вивчення теми “Многогранники та площі їх поверхонь”. Побудова перерізів многогранників.
- •9. Вимоги до сучасного уроку математики в школі. Підвищення ефективності уроків математики
- •10 Методика вивчення тіл обертання. Площі їх поверхонь та об’єми. Перерізи тіл обертання площинами.
- •12 Задачі у навчанні математики. Функції та види задач, способи їх розв’язування.
- •13. Методика вивчення похідної. Правила обчислення похідних. Похідна складеної функції.
- •Правила диференціювання.
- •14. Методика вивчення числових функцій. Границя функції в точці. Неперервні і розривні функції.
- •17. Методика розв’язування тригонометричних рівнянь та нерівностей
- •18. Тотожні перетворення тригонометричних виразів, основні тригонометричні тотожності.
- •19 Методика вивчення показникової функції. Показникові рівняння та нерівності
- •21. Методика розв’язування логарифмічних рівнянь і нерівностей. Системи рівнянь та нерівностей
- •Властивості логарифмічної функції.
- •24 Методика навчання елементів комбінаторики, початків теорії ймовірностей та вступу до статистики у курсі математики загальноосвітньої школи. Розв’язати рівняння:
- •25 Вимірювання многокутників. Площа многокутника і її аксіоми. Теорема існування і єдиності.
- •28. Геометричні побудови на площині і в просторі. Методика розв’язування задач на побудову.
- •30. Проблеми особистісно-орієнтованого підходу у процесі вивчення математики в школі.
10 Методика вивчення тіл обертання. Площі їх поверхонь та об’єми. Перерізи тіл обертання площинами.
Цією темою завершується вивчення властивостей фігур у просторі. Вивчення учнями тіл обертання має не тільки загальноосвітнє, а й практичне значення, оскільки їх форми мають деталі багатьох машин, приладів, архітектурні споруди, речі побуту, наприклад гончарні вироби.
Основна мета вивчення теми - ввести означення кожного з тіл обертання, спираючись на уявлення, одержані про них при вивченні математики, креслення, трудового навчання, навчити зображувати їх на площині, довести теореми про властивості тіл обертання та навчити застосовувати ці властивості при розв'язуванні задач.
Учні повинні володіти поняттями про тіла і поверхні обертання, зображувати їх і застосовувати властивості для розв'язування задач.
В переважній більшості шкільних підручників і посібників, йдеться про тіла обертання і відповідні їм поверхні: циліндр - поверхня циліндра, конус - поверхня конуса, куля - сфера. Традиційно тіла обертання і відповідні їм поверхні вивчаються після многогранників. В цьому разі використовується відоме учням на наочному рівні поняття «тіло», а послідовність вивчення окремих тіл обертання відповідає прийнятій послідовності вивчення многогранників: призма, піраміда, правильний многогранник - циліндр, конус, куля.
При вивченні кожного з тіл обертання корисно зразу ж дати учням правила-орієнтири їх зображення. Виконання рисунка циліндра не викликає в учнів особливих труднощів, і все ж варто запропонувати їм таке правило-орієнтир: 1) побудувати прямокутник - осьовий переріз циліндра, в якому нижню основу зобразити штриховою лінією; 2) беручи верхню і нижню основи прямокутника за діаметри основ циліндра, намалювати рівні еліпси, при цьому в нижній основі частину еліпса, яку не видно, зобразити штриховою лінією.
Зображуючи конус, треба враховувати, що наочний рисунок можна дістати тоді, коли основу конуса зображено у вигляді еліпса. Однак це означає, що в оригіналі висота конуса нахилена під кутом до горизонтальної площини, і тому більшу частину поверхні конуса видно. Щоб показати це на рисунку, твірні, що відокремлюють ту частину поверхні конуса, яку видно, від тієї, якої не видно, треба провести відповідним чином. Правило-орієнтир у цьому випадку може бути таким: 1) спочатку провести діаметр основи конуса штриховою лінією, а потім з його середини О провести перпендикуляр - висоту конуса; позначити на проведеному перпендикулярні вершину конуса; 2) зобразити в основі еліпс, провівши штриховою лінією його невидиму частину; 3) провести діаметр АС приблизно під кутом 10° до горизонтального діаметра; точку А взяти за точку дотику твірної конуса; 4) провести твірну SA і симетрично до неї стосовно висоти SO - твірну SВ. Якщо треба зобразити осьовий переріз конуса, то можна провести твірну SС, яку видно. Тоді SАС- зображення осьового перерізу.
Наочним в ортогональній проекції є таке зображення кулі, в якому великий круг або будь-який переріз кулі горизонтальною площиною є еліпсом. Таке зображення можна дістати, коли вертикальний діаметр кулі нахилений під певним кутом до горизонтальної площини. В цьому разі верхній кінець його зобразиться точкою Н, розміщеною нижче від кола, що відокремлює видиму частину поверхні кулі від невидимої, а нижній кінець - вище цього кола. Очевидно, що при такому зображенні більшу частину верхньої півсфери видно, а нижньої - не видно.
V=R*R*H*П, S=2*ПR(H+R), Sбіч = 2πRH-циліндр V=1/3*R*R*H*П, ,S=П*R*R(L+R) Sбіч = πRl-конус
V=4/3R*R*R*П, S=4*R*R*П-куля
11. Методика розвязування задач на комбінації геометричних тіл.
Циліндр, вписаний у кулю
Основи циліндра є рівновіддаленими від центра кулі (рисунок нижче зліва).
Ця комбінація тіл є симетричною відносно будь-якої площини, що проходить через центр кулі паралельно твірним циліндра.
У перерізі тіла такою площиною дістанемо прямокутник і описане навколо нього коло (рисунок справа). Прямокутник ABCD є осьовим перерізом циліндра, а описане коло — велике коло даної кулі. Отже, діагональ AC є діаметром описаної кулі
Циліндр, описаний навколо кулі
Площина, проведена через центр кулі паралельно твірним циліндра (рисунок нижче зліва), є площиною симетрії тіла. У цьому випадку висота циліндра дорівнює діаметру кулі. В осьовому перерізі цього тіла отримаємо прямокутник, у який вписане коло (рисунок справа). Але із цього випливає, що осьовий переріз даного циліндра — квадрат. Отже, діаметр циліндра дорівнює діаметру кулі.
Конус, вписаний у кулю
Вершина конуса лежить на сфері (рисунок нижче зліва). Основа конуса лежить на сфері. Комбінація є симетричною відносно площини, що містить вісь конуса. У такому перерізі дістанемо трикутник, вписаний у коло (рисунок справа).
Трикутник рівнобедрений. Бічні сторони — твірні конуса, коло — велике коло описаної кулі. Отже, радіус кулі дорівнює радіусу кола, описаного навколо осьового перерізу конуса.
Куля, вписана в конус
Площина, яка містить вісь конуса, є площиною симетрії (рисунок нижче зліва). Осьовий переріз комбінації є рівнобедреним трикутником, у який вписане коло (рисунок справа). Трикутник — це осьовий переріз конуса, тобто — твірні конуса, AB — діаметр основи конуса, а коло — велике коло вписаної кулі. Отже, радіус кулі дорівнює радіусу кола, вписаного в