2.3. Художньо-технічне оформлення й поліграфічне виконання видання.

Форма, дизайн і «обличчя» газети. Відомо, що зміст та форма завжди знаходяться в органічному взаємозв’язку, завдяки якому становлять єдине ціле. При цьому зміст завжди передує формі, саме характер інформації визначає зовнішній вигляд видання. Форма (зовнішнє оформлення) має, з одного боку, підкреслювати особливості змістового наповнення, відповідати його завданням та функціям, а з іншого – бути досить простою і не заважати сприйняттю інформації реципієнтом. Найбільш вдалою вважають таку форму, яка ніби не помічається. При цьому, – як зазначає В. Іванов, – «газетна форма не тільки відображає зміст, а й впливає на нього, хоч і опосередковано. Форма може допомогти чи навпаки – завадити сприйняттю змісту читачем. Невдала форма (наприклад, дрібний заголовок, стандартна, невиразна верстка) можуть призвести до того, що більшість читачів взагалі не ознайомиться зі змістом матеріалу» [13: 18].

Оформлення видання прямо пов’язано з його дизайном. Однак якщо оформлення є частиною процесу формотворення, то дизайн – вказує на результат і відображає пріоритет функціонального начала. На думку В. Тулупова, «дизайн передбачає якісний, ефективний результат, отриманий у процесі оформлення, формоутворення полос і всього номера конкретного періодичного видання» [28: 6]. Тож головна мета дизайну – представити матеріали так, щоб вони сприймались читачем чітко та ясно. При цьому не варто нехтувати естетичним компонентом: інформація має сприйматися легко, однак форма також має бути привабливою.

Фахівці наголошують на тому, що дизайн є своєрідною візитною карткою видання. Саме з якісного зовнішнього вигляду починається ознайомлення читача з газетою. Гармонічно оформлене видання привабить своїм виглядом читача, а далі на нього впливатиме змістове наповнення. Після тривалого знайомства з певним виданням читач може визначати, які матеріали, на думку редакції газети, є більш актуальними і на які слід звернути увагу. Тобто зовнішній вигляд (форма) видання може слугувати засобом орієнтації читача в сучасному світі. Тому спеціалісти з дизайну не рекомендують дуже часто змінювати зовнішнє оформлення видання. Як зазначає американська дослідниця і дизайнер періодичних видань Мішель А. Картер: «приваблива і зручна газета подобається не тільки читачам, але й рекламодавцям. Вони знають, що люди, на яких орієнтована їхня реклама, побачать її в контексті, що підштовхне читачів уважніше вчитатися і помітити їх оголошення. Крім того, якісний газетний дизайн підтримує гарний вигляд реклами в газеті» [14].

Дослідник В. Тулупов, говорячи про створення зовнішнього вигляду видання, виокремлює поняття «обличчя видання»: «обличчя періодичного видання – поняття комплексне, що вбирає в себе уявлення про напрямок (характер, політику) газети / журналу, проблематику, тематику жанрову палітру, особливості мови та стилю, специфічні форми і прийоми подачі матеріалів, а також про особливості дизайну конкретного видання» [28: 8]. Крім того, це поняття порівнюють з поняттями образу та іміджу, які виникають у свідомості читача і на створення яких впливають як об’єктивні, так і суб’єктивні причини: досвід, професійна майстерність та смак журналістів, дизайнерів і поліграфістів.

У побудові «обличчя» видання відіграє важливу роль його композиція. Композиція в газетному дизайні означає побудову номеру і кожної його шпальти. Композиція видання – не звичайний механічний процес, це мистецтво поєднання журналістських матеріалів, пошук і встановлення правильних взаємозв’язків між окремими текстами (рівнозначність або підпорядкованість), що допомагає читачеві орієнтуватись у запропонованих повідомленнях, сприймати «обличчя» видання. Композиція відіграє дуже важливе значення, оскільки вдало розроблена композиція – один з компонентів, що гарантує довгострокове існування видання.

Індивідуальність «обличчя» видання досягається шляхом гармонійного поєднання композиції та графіки видання. Графіка – зовнішнє оформлення видання, засобами якого є текстові шрифти, міжколонкові пробіли, контурні лінії тощо.

Розмірні елементи видання. Будь-яке видання, незалежно від його ідейного напрямку й проблемно-тематичних рівнів, має розмірні елементи, які можна виразити в метричних чи друкарських одиницях. Сюди відносять формат газети та шпальти, кількість шпальт, кількість та формат текстових колонок, розмір полів і міжколонкових пробілів.

Проаналізувавши ринок преси на предмет вживання того чи іншого формату, з’ясовано, що для видань газетного типу найпоширенішим є так званий малий формат, відомий ще як А 3, типовий розмір якого – 297х420 мм. Відповідно до ГСТУ 29.3-2000 «Газети. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги» формат видання повинен відповідати основним допустимим газетним форматам, відображеним у стандарті. При визначенні формату необхідно врахувати наступне: «допустиме відхилення від формату не повинно бути більше 2 мм. Допускається відхилення від формату не більше + 2мм, – 5 мм для газет, що друкуються на аркушних машинах» [2: 18].

Головною причиною популярності формату А 3 серед газетних видань, на думку В. Іванова, є орієнтація на масового читача: «Про це свідчать великі заголовки, енергійно складені тексти, значний обсяг ілюстрацій, широке використання двох фарб, велика кількість реклами. Але не варто забувати й суто утилітарну причину: малий формат зручніший для читання» [13: 54].

Від формату газети, її полоси і кількості шпальт номера залежить обсяг газети. Чим більший формат, тим більше матеріалів можна вміщувати в одному номері. Визначаючи загальний обсяг номеру необхідно враховувати те, що обсяг випуску і обсяг матеріалів напряму пов’язані з кількістю сторінок. Так, у газеті, що виходить на полосах формату А 3, більшість матеріалів невеликі за розміром – інакше в номері важко висвітлити різні теми, що цікавлять читачів, тут достатньо вмістити 1 ‑ 2 статті по 150 ‑ 200 рядків.

Крім того, кількість сторінок газети обумовлює особливості її ілюстрування: кількість ілюстрацій, їхні розмір і характер. Наприклад, у малоформатній і малосторінковій газеті вміщують мінімальну кількість ілюстрацій. Основна площа тут відводиться для текстів і складні види ілюстрацій застосовуються рідко.

Наше видання, як вже було визначено раніше, буде складатись з 16 шпальт, з яких рекламні блоки становитимуть не більше 40%, а ілюстративний матеріал займатиме не більше 25% шпальти.

Важливими розмірними характеристиками, що значно впливають на композиційну, шрифтову та ілюстраційну побудову газети, є кількість і формат колонок на шпальті. Тривалий час у наших газетах було прийнято використовувати стандартну кількість колонок на шпальті: шість – на полосі газети формату А 2 і п'ять – у газеті, що виходила форматом А 3.

Наше видання, як типовий представник регіональних малоформатних газет, буде використовувати звичну кількість колонок (не більше 5 на полосі), яка буде корегуватись залежно від кількості матеріалів, розміщених у межах однієї полоси та обсягу інформації. Так, якщо за обсягом матеріали будуть невеликими (замітки), то їх можна буде розмістити в 5 колонок на одній полосі, кожна становитиме 2 кв. 24 п. або 2 кв. 36 п (не ширше 40 мм). У випадку об’ємних повідомлень (статті, огляди, репортажі чи інтерв’ю), яких на шпальті буде не більше 2 матеріалів з ілюстраціями, кількість колонок можна зменшити до 4 з шириною у 3 кв. 24 п (приблизно 60 мм). В. Тулупов зазначає, що «оптимальна ширина текстової колонки, найбільш зручним для читання довжина рядка, знаходиться в межах 2.5-4 квадратів (45 і 72 мм)» [28: 77].

Однак кількість колонок залежить також і від накреслення (ширини) шрифту – чим більший шрифт, тим ширшим може бути рядок. Для визначення формату колонки велике значення має накреслення шрифту. Чим чіткіший малюнок, тим більше можливостей застосування шрифту в різних форматах. Наприклад, чітким новогазетним петитом (назва 8 кеглю будь-якого шрифту – М. А.) можна набрати й маленьку інформаційну замітку, і велику статтю. Крім того, залежно від кеглю шрифту може змінюватись допустима ширина, а звідси – і кількість колонок на шпальті. Відповідно до таблиці 2 можна побачити співвідношення кегля шрифту та формату колонки.

Таблиця 1. Розміри основних кеглів шрифтів

Як бачимо, збільшення кількості колонок має ще одну перевагу: воно призведе до зменшення їх формату, що, в свою чергу, обумовлює зменшення кегля текстових шрифтів, котрими набирається газета. Це збільшує ємність номера. В. Іванов пояснює, що «якщо за п'ятиколонкової верстки і набору текстів корпусними шрифтами ємність чотириполосного номера формату А 3 становить близько 50 тис. знаків, то перехід до верстки на шість колонок по 2 кв. 12 п. і набору петитними шрифтами збільшує ємність номера до 69 600 знаків, тобто дозволяє виграти площу, що дорівнює додатковій шпальті (ємність полоси формату А 3 за набору петитними шрифтами становить 18 тис. знаків)» [13: 63].

Отже, шестиколонкова верстка газети формату А 3 є найбільш економною: вона дозволяє на тій самій площі вміщувати значно більшу кількість матеріалів. Однак, обираючи максимально допустиму кількість колонок, ризикуємо зробити текст нечитабельним або ж ускладнити сприймання матеріалу читачем. Тому максимально допустима кількість колонок у нашому виданні буде не більше 5 (при 8 кеглі й ширині колонки 2 кв. 25 п.).

Шрифт. Відомо, що шрифт – комплект малих і великих літер, цифр, розділових знаків, спецзнаків, символів, необхідних для відтворення будь-якого алфавіту; незалежно від техніки його виконання він становить упорядковану графічну форму певної системи письма. На сьогодні існує безліч класифікацій шрифтів (за накресленням, насиченістю, нахилом, платністю вічка), однак найпростішою є розподіл усіх існуючих шрифтів на шрифти із засічками та без них. Кегль шрифта – відстань між верхньою та нижньою межами літери.

Для газетно / журнальних видань найбільш популярними є шрифти гарнітури Times, Arial, Georgia, Myriad тощо. Найважливішим критерієм для вибору шрифта є зручність читання (з рос. «удобочитаемость»). Фахівці виділяють декілька обов’язкових умов зручності прочитання:

• індивідуальність графем кожної літери;

• співмірність товщини основного штриха і внутрібуквенного просвіту;

• оптимальність міжбуквених пробілів;

• пропорційність співвідношення ширини літери до її висоти;

• контрастність основних і додаткових штрихів.

• характер засічок і контурних елементів шрифта, ступінь нахилу [14].

Варто також пам’ятати, що в межах всього номеру варто використовувати не більше 3 гарнітур, бажано щоб були шрифти як із засічками, так і без них. Для основного тексту рекомендують використовувати шрифти з прямим світлим накресленням, а для заголовків застосовувати більш жирне накреслення. Гарнітури для основного тексту і заголовкових частин мають обов’язково бути різними. Як зазначає Н. Волков, «для заголовків і підзаголовків краще використовувати схожі гарнітури; це ж стосується тих випадків, коли в основному тексті існує декілька гарнітур» [8: 32].

В газеті «Eco&Ego», як і в будь-якому якісному виданні, всі вибрані для заголовкового комплексу шрифти чітко закріплені за відповідними елементами рубрикації. Так, рубрикація вищого рівня (головні рубрики, що будуть розташовані у колонтитулі) набиратиметься брусковим шрифтом (наприклад, Times New Roman чи Antiqua) прямим накресленням кеглем від 14 пунктів прописними (великими) літерами з розрядкою. Підрубрики будуть набиратись рубленим шрифтом (гарнітури Helvetica або Myriad Pro) 10-14 кеглем напівжирним накресленням і великими літерами, а заголовки, як і основний текст, набиратимуться брусковим шрифтом тільки на 2-4 пункти більше і напівжирним накресленням. Лід буде набиратись рубленим шрифтом з курсивним накресленням, а за кеглем на пункт більшим за основний текст. Для основного тексту оптимальний кегль – 8 або 9 пунктів, для заголовків – від 14 і більше (залежно від гарнітури).

Шрифтові та графічні виділення. Шрифтовий метод виділення матеріалів передбачає набір іншим шрифтом, який малюнком, накресленням чи кеглем відрізняється від шрифту, що його найчастіше використовує газета. Тут можуть бути такі способи набору частини тексту:

— своїм курсивом;

— чужим світлим;

— своїм напівжирним;

— своїм урозрядку;

— чужим напівжирним;

— своїм світлим, але великими літерами;

— чужим світлим із великими літерами;

— своїм напівжирним із великими літерами;

— чужим напівжирним з великими літерами [28: 97].

У нашому виданні будуть використані найбільш поширені прийоми шрифтового виділення, характерні для газетних публікацій, – набір своїм напівжирним кеглем та напівжирним із великими літерами. Так, назви підрубрик на полосі будуть виділятись напівжирним кеглем великими літерами (розмір кеглю підрубрик буде такий самий як і кегль основного тексту), а назви матеріалів будуть оформлені напівжирним кеглем, більшим за основний текст (якщо текст 8 кеглем, то заголовок 10-12).

При графічному методі виділення матеріал підкреслюють знизу й зверху по горизонталі лініями чи відбивають, відділяють його від інших матеріалів кутом, тобто горизонтальною та вертикальною лініями, рамкою. Відомо, що рамки використовують для відділення одних матеріалів від інших та виділення матеріалу (й акцентування уваги читача на ньому) з-поміж інших.

У нашому виданні два рівнозначні матеріали, розміщені горизонтально на одній полосі будуть відділятись напівжирною лінійкою з відступом або рамкою-рубрикою (підрубрикою). Одно- або двоколонкові повідомлення, розміщені вертикально і рівнозначні між собою, будуть відділятись світлими паралельними рамками, а у випадку, якщо необхідно звернути увагу лише на один матеріал (невеликий за розміром), то він буде виділятись світлою закритою або напівзакритою рамкою. При цьому рамки розташовуватимуться не щільно до тексту, а відбиватись на 8-10 пунктів. Для зорового сприйняття читача відбивка має позитивне значення: як зазначає В. Іванов, «завдяки збільшенню просторових контурів, що оточують текст у вертикальних і горизонтальних положеннях, контрастність, чіткість тексту зростає» [13: 100]. Назви рубрик у шапці шпальти будуть розташовані у кольоровій рамці і відбиті іншим кольором. Крім того, у досить об’ємних матеріалах будуть використовуватись врізи, виділені іншою гарнітурою та іншим форматом (з використанням трекінгу або кернінгу).

Багато газет стали виносити на верх полос аншлаги – короткі анотації основних матеріалів сторінки, а то й усього номера. У нашому виданні на першій полосі так само будуть використовуватись аншлаги із зображеннями, відділені боковими лінійками.