- •1. Роль колекціонерів у формуванні музеїв України.
- •2. Види нерухомих об'єктів культурної спадщини.
- •3. Великий Лувр. Історія створення музею.
- •4. Пам'яткознавство як наукова дисципліна.
- •5. Британський музей в Лондоні: історія комплектування і структура колекцій.
- •6. Класифікація музейних експозицій.
- •7. Конвенція юнеско „Про охорону підводної культурної спадщини" (2001р.).
- •8. Національна галерея у Лондоні.
- •9. Дрезденська картинна галерея. Історія створення та структура музею.
- •10. Загальна характеристика положень Конвенції Ради Європи „Про охорону архітектурної спадщини" (1975 р.).
- •11. Музеєфікація пам’яток архітектури.
- •12. Місце музеєзнавства в системі наук.
- •13. Поняття „реставрація", „консервація".
- •14. 0Сновні етапи наукового проектування музейної експозиції.
- •15. Загальна характеристика положень Венеціанської Хартії (1964 р.).
- •16. Археологічні джерела трипільської культури.
- •17. Еволюція поняття „музей".
- •18. Роль наукових товариств у створенні музеїв України /XIX ст./.
- •19. Науково-фондова робота як напрям музейної діяльності.
- •20. Епоха бронзи і заліза на території України. Пам'ятки матеріальної культури.
- •21. Петровська Кунсткамера - перший публічний музей Росії.
- •22. Види наукових музеєзнавчих досліджень.
- •23. Міфологія та язичницькі вірування східних слов'ян.
- •24. 0Сновні тенденції розвитку музейної справи в Україні.
- •25. Джерела та процес комплектування музейних фондів.
- •26. Визначення поняття "музейний предмет".
- •27. „Застосування сили чи примусу" як критерій здійснення реституції історико-культурних цінностей.
- •28. Соціальні функції музеїв.
- •29. Втрати історико-культурних цінностей в Україні у 1920-30-х роках.
- •30. Основні напрями музейної діяльності.
- •31. Знищення пам’яток архітектури в Україні у роки Другої світової війни.
- •32. Козацтво як одна з культуротворчих сил нації.
- •33. Класифікація екскурсій.
- •34. Визначення поняття „компенсація".
- •35. Українська культура в умовах козацької державності на Лівобережжі України.
- •З6. Домузейні форми нагромадження культурних цінностей.
- •37. 3Акон України. Про ввезення, вивезення та переміщення культурних цінностей (1999 р.).
- •38. В.Тарновський - видатний український колекціонер.
- •39. Вимоги до транспортування творів живопису.
- •40. Музеєзнавча діяльність м-Бартрама.
- •41. Умови збереження музейних предметів у фондосховищах.
- •42. Соціальна структура скіфів.
- •43. Місце музеїв в системі охорони та збереженні національної культурної спадщини.
- •44. Пам’ятки України у Списку Всесвітньої культурної і природної спадщини юнеско.
- •45. Форми культурно-освітньої роботи музеїв.
- •46. Ювелірне мистецтво Київської Русі.
- •47. Поняття "дитячий музей".
- •48. 0Блікова документація на пам’ятки історії та культури.
- •49. Поняття „музейна аудиторія".
- •50. Типи музейних джерел.
- •51. Причини руйнації та старіння пам'яток.
- •52. Структура станкового й монументального живописного твору.
- •53. Міграційні процеси за доби бронзи на Україні.
- •54. Поняття „об'єкт культурної спадщини". „пам'ятка історії та культури".
- •55. Художня експозиція як феномен культури.
- •56. Елліно-скіфське мистецтво іv ст. До н.Е.
- •57. Проблема „неолітичної революції".
- •58. Етапи розвитку давнього світогляду (за археологічними матеріалами).
- •59. Спеціальні історичні дисципліни в системі історичної науки.
- •60. Сучасні тенденції архітектурно-художніх рішень побудови музейних експозицій.
13. Поняття „реставрація", „консервація".
Іноді встановлені режими зберігання - температуро-вологісний, світловий, біологічний – є недостатніми для забезпечення фізичної збереженості музейних предметів і для того, щоб призупинити руйнуючий процес, потрібно здійснювати спеціальні заходи. Призупинити руйнівні процеси з наступним укріпленням предмету можна за допомогою здійснення консервації. Їі може проводити працівник, який має спеціальну підготовку – реставратор. Він приймає міри по припиненню причин руйнування предмету, укріплює матеріал і структуру, знімає деформуючі та шкідливі нальоти. Предмети нерідко мають втрати, пошкодження, в результаті яких вони повністю чи частково втрачають свій первісний вигляд і стан, тим самим знижуючи їх цінність. В таких випадках здійснюється реставрація предметів, тобто виправляють пошкодження, викликані природним старінням, нанесеними пошкодженнями чи іншими змінами. Хранителі і реставратори постійно здійснюють контроль за станом музейного зібрання. Консервація і реставрація – це робота складна і відповідальна. Неправильно вибраний чи недостатньо апробований метод може призвести до втрати предмету.
Отже, реставрація – сукупність науково обґрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів об’єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їхньої автентичності
Консервація – сукупність науково обґрунтованих заходів, які дозволяють захистити об’єкти культурної спадщини від подальших руйнувань і забезпечують збереження їхньої автентичності з мінімальним втручанням у їхній існуючий вигляд.
14. 0Сновні етапи наукового проектування музейної експозиції.
Проектування експозиції – один із найважливіших етапів музейного проектування, який включає в себе процес розробки документації для створення майбутньої експозиції і наступний авторський нагляд за реалізацією відбитого в документації задуму. Це співпраця музейних працівників, художника-проектанта, дизайнера, інженера.
Три основні етапи формування експозиції: 1 – наукове проектування, 2 – художнє проектування, 3 – технічне і робоче проектування.
Наукове проектування починається зі створення наукової концепції, яка визначає мету і методи досягнення мети. НП включає:
1. Вивчення наукової літератури та архівних матеріалів (до уваги береться специфіка відображення фактів та явищ. Наукова концепція розкриває експозиційний задум і дає перше початкове уявлення про майбутню експозицію. Тут визначається мета і завдання експозиції, основна проблематика і тематична структура, дається характеристика експозиційних матеріалів).
2. Підготовка розширеної тематичної структури – документ, в якому фіксується поділ майбутньої експозиції на взаємопов’язані частини (розділи, теми, експозиційні комплекси). Часто в музейній практиці розширення тематичної структурі відповідає тематичний план експозиції. Це документ, який складається одночасно із підбором експозиційного матеріалу і визначає зміст та тематичну структуру експозиції, що проектується.
3. Розробка тематико-експозиційного плану. На його основі виконуються монтажні листи і креслення всіх ділянок експозиційного простору і поверхонь, на яких розташовані експонати.
4. Розкладка – приблизне розташування експонатів у відповідності із монтажними листами.