З6. Домузейні форми нагромадження культурних цінностей.

Слово «музей» походить від грецького слова «мусейон». В Д.Греції воно означало місце, присвячене музам, святилище, храм муз – в д.грецькій міфології богинь-покровительниць поезії, мистейтва і наук.

Музи: Евтерпа – ларичної поезії: Калліопа – епічної поезії; Кліо – історії; Мельпомена – трагедії; Полігімнія – гімнів; Талія – комедії; Терпсіхора – танців; Уранія – астрономії; Ерато – любовної поезії. Батьки: Мнемозіна- мати; Зевс – батько.

В сучасному розумінні слово «музей» почали вживати пізніше, в епоху Відродження, коли музеями почали називати наукові, культурно-просвітницькі заклади, а також будівлі, де зберігалися цінні пам’ятки матеріальної та духовної спадщини людства.

Музеї мають багатовікову історію. В їх розвитку прийнято вирізняти 3 етапи:

1) збирання цінних речей у храмах, палацах, ризницях церков і монастирів;

2) збирання аристократичними колами творів мистецтва і різноманітних раритетів для оздоблення житла, задоволення родової цікавості або пихи;

3) організація публічних музеїв.

У давнину твори мистецтва зберігалися в храмах (наприклад, в Д.Єгипті, і Д.Греції), громадських будівлях (давньоримських термах, які були також місцем зібрання і відпочинку), палатах правителів, знатних сановників – покровителів мистецтв і митців. У середні віки численні пам’ятки живопису, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва зберігалися в церквах і монастирях. Тут вони ставали невід’ємною частиною інтер’єру, створюючи разом з архітектурою єдиний ансамбль.

Систематичне колекціонування здобутків матеріальної і духовної культури почалося тільки в епоху Відродження. На відміну від Античних часів, коли, музейними предметами виступали твори мистецтва, Ренесанс відкриває нові цікаві можливості для збірок мінералів, зразків рослинності, предметів побуту та зброї різних країн. Велику роль у цьому відігравали і географічні відкриття того часу, під час яких збирали новий матеріал.

Найбільш видатна художня збірка XV ст. – колекція флорентійських банкірів та покровителів мистецтва Медічі, складалася з творів античних та італійських митців.

У XVI ст. для кращого збереження колекцій почали робити засклені лоджії дворів у замках, палацах і маєтках. Так виникли спеціальні приміщення для творів мистецтва – галереї, які отримали поширення майже в усіх країнах Західної Європи. У XVII ст. в окремих приватних художніх збірках почали групувати картини за національними школами, проводити нумерацію окремих творів і їх інвентаризацію. В той же час, під впливом ідеї просвітників було розширено доступ публіки до приватних художніх скарбниць, почали випускати каталоги їх експонатів.

Першим державним музеєм став Британський музей в Лондоні. Однак вирішальний поштовх у розвитку і демократизації музейної справи дала Велика французька революція 1789 – 1794 рр.

З того часу музейна справа переходить до рук держави, а музей стає державним закладом, покликаним виховувати громадян у дусі революційних гасел «свобода, рівність і братерство». Незабаром і в інших країнах Європи були засновані національні музеї і галереї (в Мадриді, Лондоні, Будапешті, Празі, Стокгольмі, Мюнхені та ін.). В ряді міст відкриваються «зали мистецтва» (наприклад, кунстхалле в Гамбурзі) і міські художні зібрання (в Лейпцігу, Аусбурзі).