- •1. Роль колекціонерів у формуванні музеїв України.
- •2. Види нерухомих об'єктів культурної спадщини.
- •3. Великий Лувр. Історія створення музею.
- •4. Пам'яткознавство як наукова дисципліна.
- •5. Британський музей в Лондоні: історія комплектування і структура колекцій.
- •6. Класифікація музейних експозицій.
- •7. Конвенція юнеско „Про охорону підводної культурної спадщини" (2001р.).
- •8. Національна галерея у Лондоні.
- •9. Дрезденська картинна галерея. Історія створення та структура музею.
- •10. Загальна характеристика положень Конвенції Ради Європи „Про охорону архітектурної спадщини" (1975 р.).
- •11. Музеєфікація пам’яток архітектури.
- •12. Місце музеєзнавства в системі наук.
- •13. Поняття „реставрація", „консервація".
- •14. 0Сновні етапи наукового проектування музейної експозиції.
- •15. Загальна характеристика положень Венеціанської Хартії (1964 р.).
- •16. Археологічні джерела трипільської культури.
- •17. Еволюція поняття „музей".
- •18. Роль наукових товариств у створенні музеїв України /XIX ст./.
- •19. Науково-фондова робота як напрям музейної діяльності.
- •20. Епоха бронзи і заліза на території України. Пам'ятки матеріальної культури.
- •21. Петровська Кунсткамера - перший публічний музей Росії.
- •22. Види наукових музеєзнавчих досліджень.
- •23. Міфологія та язичницькі вірування східних слов'ян.
- •24. 0Сновні тенденції розвитку музейної справи в Україні.
- •25. Джерела та процес комплектування музейних фондів.
- •26. Визначення поняття "музейний предмет".
- •27. „Застосування сили чи примусу" як критерій здійснення реституції історико-культурних цінностей.
- •28. Соціальні функції музеїв.
- •29. Втрати історико-культурних цінностей в Україні у 1920-30-х роках.
- •30. Основні напрями музейної діяльності.
- •31. Знищення пам’яток архітектури в Україні у роки Другої світової війни.
- •32. Козацтво як одна з культуротворчих сил нації.
- •33. Класифікація екскурсій.
- •34. Визначення поняття „компенсація".
- •35. Українська культура в умовах козацької державності на Лівобережжі України.
- •З6. Домузейні форми нагромадження культурних цінностей.
- •37. 3Акон України. Про ввезення, вивезення та переміщення культурних цінностей (1999 р.).
- •38. В.Тарновський - видатний український колекціонер.
- •39. Вимоги до транспортування творів живопису.
- •40. Музеєзнавча діяльність м-Бартрама.
- •41. Умови збереження музейних предметів у фондосховищах.
- •42. Соціальна структура скіфів.
- •43. Місце музеїв в системі охорони та збереженні національної культурної спадщини.
- •44. Пам’ятки України у Списку Всесвітньої культурної і природної спадщини юнеско.
- •45. Форми культурно-освітньої роботи музеїв.
- •46. Ювелірне мистецтво Київської Русі.
- •47. Поняття "дитячий музей".
- •48. 0Блікова документація на пам’ятки історії та культури.
- •49. Поняття „музейна аудиторія".
- •50. Типи музейних джерел.
- •51. Причини руйнації та старіння пам'яток.
- •52. Структура станкового й монументального живописного твору.
- •53. Міграційні процеси за доби бронзи на Україні.
- •54. Поняття „об'єкт культурної спадщини". „пам'ятка історії та культури".
- •55. Художня експозиція як феномен культури.
- •56. Елліно-скіфське мистецтво іv ст. До н.Е.
- •57. Проблема „неолітичної революції".
- •58. Етапи розвитку давнього світогляду (за археологічними матеріалами).
- •59. Спеціальні історичні дисципліни в системі історичної науки.
- •60. Сучасні тенденції архітектурно-художніх рішень побудови музейних експозицій.
38. В.Тарновський - видатний український колекціонер.
Закінчив Київський університет. Став маршалом Ніжинського повіту (1875—1887). Глибоко шанував Шевченка й допомагав йому, був щедрим меценатом укр. культурних починів, зокрема допомагав «Київській Старовині» у 1890-их pp., Київ. Історичному Музеєві, дбав про упорядкування могили Шевченка в Каневі тощо.
Зібрав велику колекцію козацько-гетьманської музейної й архівної старовини і створив унікальну збірку Шевченкіани. Видав альбом з фотографіями Шевченкових офортів і каталог своїх музейних колекцій, а також альбом гетьманів («Исторические деятели Юго-Западной России». В.Антоновича й В.Беца).
Фундатор Музею Українських старожитностей (нині Чернігівський державний історичний музей), який він записав 1897 Чернігівському Земству.
В його маєтку — Качанівці — збиралися визначні діячі української культури (М. Костомаров, П. Куліш, Марко Вовчок, О. Лазаревський, В. Горленко та інші), а також Ілля Рєпін, М. Ґе та інші.
39. Вимоги до транспортування творів живопису.
Можливість транспортування конкретних предметів визначає реставраційнарада або реставраційна комісія. Пакувальна тара має захищати їх від механічних пошкоджень, пилу, різких перепадів температури і вологості. Зазвичай для упаковки використовуються дерев'яні ящики. Зовні вони покриваються вологонепроникною фарбою і маркуються.
Правила упаковки. В один ящик укладають тільки однорідні або близькі за матеріалом, розміром і вагою предмети (не тиснули один на одного і не переміщувалися). Предмети невеликого розміру обгортають папером, ватою, а особливо крихкі предмети попередньо упаковують в коробки.
На дно ящика кладуть стружку, загорнуту в папір; всі порожнечі заповнюють пакувальним матеріалом. Великі предмети транспортують в окремих ящиках, при цьому закріплюють їх таким чином, щоб виключити можливість зсуву. Для цього предмет фіксується за допомогою планок і м'яких прокладок, відповідних його формою і розміром.
Картини перевозять в ящику в спеціальних рамках-касетах, але іноді їх підбирають за розмірами, складають попарно лицьовим боком, прокладаючи папером, байкою, фланеллю, поміщають в ящик і закріплюють рейками і брусками. Картини великого розміру накручують на вал зворотним боком усередину.
Транспортування здійснюється відповідно до правил, визначених нормативними документами. Вкладається пакувальний акт, підписаний особою, відповідальною за упаковку, реставратором, пакувальником.
40. Музеєзнавча діяльність м-Бартрама.
Н.Д. Бартрам - російський художник, історик мистецтва, колекціонер іграшок, дитячих портретів, предметів побуту, засновник Музею іграшки.
Микола Дмитрович народився 24 серпня 1873 р. у селі Семенівка Льговського повіту Курської губернії в сім'ї художника. Початкову освіту здобув удома. Потім (1889-1891 рр..) Вчився в Московському училищі живопису, скульптури і архітектури, але за станом здоров'я не зміг закінчити його.
Захопившись іграшками, Бартрам став вивчати історію їх виробництва в Росії і за кордоном. Тоді ж він почав збирати особисту колекцію іграшок та різноманітних предметів старовини.
У 1900-1903 рр.. Н.Д. Бартрам зробив декілька тривалих поїздок за кордон, щоб познайомитися з іграшкової промисловістю та музейними колекціями (Париж, Берлін, Нюрнберг).
У 1904 р., коли Н.Д. Бартрам оселився в Москві, у нього вже булла значна колекція.
У Москві з 1906-го по 1917 р. завідував Бартрам художньої частиною кустарного музею. При цьому музеї ім була створена майстерня з виробництва іграшок.
Думка про створення Музею іграшки цілком оволоділа Бартрамом після 1910 Він виношував проект музею, розробляв його у всіх деталях.
У 1918 р. в Москві відкрився Музей іграшки. Перша експозиція розмістилася у чотирьох кімнатах його квартири. Виділялися наступні розділи: народна іграшка, іграшки лялькового театру, навчальні ігри, цікаві книги. Поступово музей поповнювався надходженнями з націоналізованих магазинів, складів, фабрик, особняків, садиб. Багато цінні речі були привезені з царської резиденції в Лівадії.
У 1924 р. музею виділили садибу Хрущових-Селезньова на Пречистенці (нині там міститься Державний музей О. С. Пушкіна).
Колекцію головних уборів Н.Д. Бартрам передав Археологічної комісії Курської губернії. Приніс у дар Музею іграшки основну частину своєї колекції. Колекцію нецке він подарував на пам'ять дочки Анастасії. Н.Д. Бартрам помер у Москві 16 липня 1931.