- •1. Роль колекціонерів у формуванні музеїв України.
- •2. Види нерухомих об'єктів культурної спадщини.
- •3. Великий Лувр. Історія створення музею.
- •4. Пам'яткознавство як наукова дисципліна.
- •5. Британський музей в Лондоні: історія комплектування і структура колекцій.
- •6. Класифікація музейних експозицій.
- •7. Конвенція юнеско „Про охорону підводної культурної спадщини" (2001р.).
- •8. Національна галерея у Лондоні.
- •9. Дрезденська картинна галерея. Історія створення та структура музею.
- •10. Загальна характеристика положень Конвенції Ради Європи „Про охорону архітектурної спадщини" (1975 р.).
- •11. Музеєфікація пам’яток архітектури.
- •12. Місце музеєзнавства в системі наук.
- •13. Поняття „реставрація", „консервація".
- •14. 0Сновні етапи наукового проектування музейної експозиції.
- •15. Загальна характеристика положень Венеціанської Хартії (1964 р.).
- •16. Археологічні джерела трипільської культури.
- •17. Еволюція поняття „музей".
- •18. Роль наукових товариств у створенні музеїв України /XIX ст./.
- •19. Науково-фондова робота як напрям музейної діяльності.
- •20. Епоха бронзи і заліза на території України. Пам'ятки матеріальної культури.
- •21. Петровська Кунсткамера - перший публічний музей Росії.
- •22. Види наукових музеєзнавчих досліджень.
- •23. Міфологія та язичницькі вірування східних слов'ян.
- •24. 0Сновні тенденції розвитку музейної справи в Україні.
- •25. Джерела та процес комплектування музейних фондів.
- •26. Визначення поняття "музейний предмет".
- •27. „Застосування сили чи примусу" як критерій здійснення реституції історико-культурних цінностей.
- •28. Соціальні функції музеїв.
- •29. Втрати історико-культурних цінностей в Україні у 1920-30-х роках.
- •30. Основні напрями музейної діяльності.
- •31. Знищення пам’яток архітектури в Україні у роки Другої світової війни.
- •32. Козацтво як одна з культуротворчих сил нації.
- •33. Класифікація екскурсій.
- •34. Визначення поняття „компенсація".
- •35. Українська культура в умовах козацької державності на Лівобережжі України.
- •З6. Домузейні форми нагромадження культурних цінностей.
- •37. 3Акон України. Про ввезення, вивезення та переміщення культурних цінностей (1999 р.).
- •38. В.Тарновський - видатний український колекціонер.
- •39. Вимоги до транспортування творів живопису.
- •40. Музеєзнавча діяльність м-Бартрама.
- •41. Умови збереження музейних предметів у фондосховищах.
- •42. Соціальна структура скіфів.
- •43. Місце музеїв в системі охорони та збереженні національної культурної спадщини.
- •44. Пам’ятки України у Списку Всесвітньої культурної і природної спадщини юнеско.
- •45. Форми культурно-освітньої роботи музеїв.
- •46. Ювелірне мистецтво Київської Русі.
- •47. Поняття "дитячий музей".
- •48. 0Блікова документація на пам’ятки історії та культури.
- •49. Поняття „музейна аудиторія".
- •50. Типи музейних джерел.
- •51. Причини руйнації та старіння пам'яток.
- •52. Структура станкового й монументального живописного твору.
- •53. Міграційні процеси за доби бронзи на Україні.
- •54. Поняття „об'єкт культурної спадщини". „пам'ятка історії та культури".
- •55. Художня експозиція як феномен культури.
- •56. Елліно-скіфське мистецтво іv ст. До н.Е.
- •57. Проблема „неолітичної революції".
- •58. Етапи розвитку давнього світогляду (за археологічними матеріалами).
- •59. Спеціальні історичні дисципліни в системі історичної науки.
- •60. Сучасні тенденції архітектурно-художніх рішень побудови музейних експозицій.
26. Визначення поняття "музейний предмет".
Музейний предмет – основа всієї діяльності музею. 17ст. перші спроби дати визначення МП. Це вилучений із реальної дійсності предмет музейного значення, який включено до музейного зібрання. МП здатен довгий час зберігатися, він є носієм соц. або природничонаукової інформації, першоджерелом знань та емоцій культурно-іст. цінності і частини нац. надбання.
Предмет ставши музейним предметом:
1) стає пам’яткої історії та культури;
2) стає документальним свідченням, символом конкретного факту, події, явища, процесу;
3) відбувається реконструкція відносин у середовищі побутування;
4) виявляються властиві ознаки і характеристики;
5) набуваються нові зв’язки з іншими предметами подібними або відмінними;
6) музейний предмет включається в певний історичний контекст.
Властивості МП:
-інформативність(засиби масових інформацій)
-експресивність(викликання емоцій)
-атрактивність(привернення уваги)
-репрезентативність – здатність МП бути зразком, що найкращим чином представляє цілий ряд схожих з ним предметами та найбільш повно відображати явища зовнішнього світу.
-асоціативність – здатність викликати асоціації.
У сукупності ці властивості дають МП якість, яку називають музеальністю.
Ступінь вираженості вказаних властивостей дозволяє визначати музейну цінність. Прийнято виділяти наукову, історичну, меморіальну і художню(естетичну) цінність.
27. „Застосування сили чи примусу" як критерій здійснення реституції історико-культурних цінностей.
Реституція (від лат. – повернення до часу скоєння правопорушення) – використання правових засобів загальною метою яких є повернення до стану, який передував скоєнню правопорушення.
Здійснення реституції історико-культурних цінностей відбувається на основі 6 засад: засада права міжнародного публічного, засада ідентифікації, критерій застосування сили чи примусу, засада територіальна, засада формальної процедури, засада реституції компенсаторної.
Критерій застосування сили чи примусу. Примус може бути застосований в різних формах,доволі часто застосовується до пам′яток. Під повернення підпадають історико-культурні цінності, що були вивезені при використанні сили або при загрозі сили чи інших форм примусу.
Критерії застосування сили чи примусу:
-застосування фізичної сили;
-загроза застосування фізичної сили (не вважається загрозою наявність армії окупанта);
-реквізиція;
-конфіскація;
-примусове прийняття оплати (вимагає двосторонньої доказової бази);
-мародерство - массовий вивіз цінностей під час відходу з окупованих територій,проте є вийняток - власність колаборантів,звідси випадає і нормальна торгівельна діяльність.
28. Соціальні функції музеїв.
виявляються в комплектуванні першоджерел, безпосередньо зв’язаному з вивченням природи і суспільства; у науковому документуванні, дослідженні і збереженні музейних предметів; у створенні експозицій і виставок як характерних форм наукової популяризації; у науково-просвітницькій та гуманістично-виховній діяльності.
Соціальні функції:
1) документування – припускає цілеспрямоване відображення в музейного зібрання та музейних предметів різних фактів, подій процесів і явищ, які відбувались в суспільстві і природі;
Суть: музей виявляє і відбирає об’єкти природи і створені людиною предмети, які можуть виступати справжніми свідченнями, об’єктами реальності.
2) і 3) науково-дослідна та охоронна – передбачають постійний догляд за культурними цінностями, що проявляються у правельному розміщенні музейних предметів у фондосховищах, організація охорони, консервації, реставрації;
4) освіти і виховання – грунтується на інформатичних і експресивних властивостях предмету;
Вона обумовлена пізнавальними і культурними запитами суспільства. Здійснюється в різних формах експозиційної та культурно-освітньої роботи музеїв.
5) організації вільного часу – обумовлена суспільними потребами в культурних формах дозвілля і емоційній розрядці. (Дункан Камерон «Теорія музейної комунікації).