Завдання для самостійної роботи

1. Назвіть структурні елементи політичної системи та визначте їх функції.

2. Чому держава є найголовнішим інститутом політичної системи?

3. Розкрийте сутність та основні принципи правової держави.

4. Які особливості реформування політичної системи України?

5. Визначте основні інститути громадянського суспільства.

6. Чому громадянське суспільство вважається найважливішою умовою розвитку демократії?

7. Чому наявність середнього класу є основою соціальної стабільності? Якими наслідками для України може стати малочисельність середнього класу?

Література (додаткова)

1. Анохін М.Г. Политические системы: адптация, динамика, устойчивость. – М., 1996.

2. Кармазина М. Інститут президентства: походження та сутність феномена // Політичний менеджмент, №3(6), 2004. – С.36-51.

3. Кіндратець О. Критерії визначення сильної держави // Політичний менеджмент, №2(5), 2004. – С.35-47.

4. Михайловська О. Держава і розвиток інститутів громадянського суспільства // Політичний менеджмент, №3 (12), 2005. – С.108-115.

5. Політична система України: проблеми становлення і розвитку. Журавський В.С., Танчер В.В. – К., 1997. – 112 с.

6. Сміт Д. Роль законодавчої влади в ліберально-демократичних суспільствах. Пер. з англ.. – Харків, 2001. – С.16-23; р. 3-5.

7. Эндрейн Ч. Сравнительный анализ политических систем. Пер. с англ.. – М.: Изд. дом „ИНФРА-М”, 2000.

Семінар № 4. Політичні режими

План

1. Сутність політичного режиму та його типи

2. Характерні ознаки недемократичних політичних режимів (авторитарного та тоталітарного).

3. Демократія як тип режиму.

4. Політичний режим сучасної України.

Повідомлення, реферати:

1. Держава в політичній системі суспільства

2. Історія розвитку форм державного правління.

3. Авторитаризм як тип режиму.

4. Тоталітарний режим – історія чи сучасність?

5. Позитивні та негативні риси демократії.

Основні поняття: політичний режим, авторитарний режим, демократичний режим, тоталітарний режим, анархічний режим, теократія.

1. Політичний режим – це сукупність засобів та методів реалізації влади в суспільстві. Він становить систему конституційних (законних) порядків та конкретне втілення системи на практиці. Характеризуючи політичний режим, слід відповісти на питання завдяки чому та яким чином йде досягнення владою цілей суспільства, а також які саме ці цілі.

2. Недемократичні режими поділяють на тоталітарні, авторитарні та їх підвиди. Вивчаючи друге питання треба з’ясувати визначення тоталітаризму, згадати тоталітарні ідеї в історії політичної теорії і практики, виявити першоджерела тоталітарної моделі. Характеризуючи умови виникнення тоталітаризму, важливо звернути увагу на фактори психологічного, соціально-економічного, політичного плану. Студенти повинні знати основні риси тоталітаризму. Щодо авторитарного режиму, слід також виявити його особливості та різницю із тоталітарним.

Тоталітарний режим характеризується повним контролем держави над усіма сферами людського життя, фактичною ліквідацією прав і свобод громадян, репресіями щодо опозиції та інакодумців.

Основні ознаки тоталітаризму:

• висока концентрація влади (влада на всіх рівнях формується закрито однією особою чи кількома людьми з правлячої верхівки, не контролюється населенням;

• відсутня будь-яка можливість для вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення;

• існує однопартійна система (відсутність легальної опозиції);

• ідеологізація всього життя суспільства;

• нетерпимість до інакодумства;

• проголошення органічної єдності держави і народу;

• існування широкого суспільно-політичного руху, що забезпечує владі масову підтримку;

• всезагальна лояльність громадян досягається під загрозою терору;

• державний монополізм в економіці.

• звичним є грубе втручання в особисте життя людини і громадянина.

Обговорюючи це питання слід підтвердити власні міркування конкретними прикладами з історії різних країн.

Авторитарний режим – така сукупність засобів і способів реалізації державної влади, за яких вона концентрується в руках однієї особи або обмеженої грип осіб, звуженням політичних прав і свобод громадян та їх об’єднань, суворою регламентацією їхньої активності, різким скороченням повноважень демократичних інституцій.

Різновиди авторитарних режимів: теократичний, військовий, бюрократичний, олігархічний, персональна тиранія, абсолютна монархія.

Основні ознаки авторитаризму:

• у діяльності органів політичної влади переважають методи командування, диктату;

• виконавчі органи держави наділені широкими законодавчими повноваженнями;

• обмежені громадянські, політичні та особисті права і свободи, юридичні гарантії їх забезпечення;

• відчуження народу від влади;

• гласність не є принципом діяльності органів влади;

• опора на силу й готовність влади у будь-який час застосувати масові репресії;

• у процесі прийняття та реалізації політичних рішень практично виключається метод компромісу, взаємоузгодження різних позицій;

• органи влади діють на власний розсуд (часто порушуючи при цьому закон), керуючись власним баченням політичної доцільності.

Важливо підкреслити, що в авторитарних режимах існує значно більша автономність суспільства від влади ніж у тоталітарному.

Основними ознаками демократичного режиму є:

проведення виборів державних органів у центрі і на місцях та органів місцевого самоврядування;

• формальне визнання народу джерелом влади, сувереном у державі;

• плюралізм у політичній, економічній, ідеологічній та духовній сферах життєдіяльності людей;

• рівноправність людей, гарантії здійснення ними своїх прав, виконання своїх обов'язків;

• пріоритет прав людини над правами держави;

• розподіл влади з метою недопущення її концентрації в єдиному центрі;

• повага більшості до права меншості мати власну точку зору і відстоювати її цивілізованими методами;

• верховенство закону в усіх сферах суспільного життя.

Отже, демократичний правовий режим – це здійснення державної влади на засадах чинного права з використанням демократичних форм народного представництва, виконавчо-розпорядчої діяльності, правосуддя, контролю і нагляду, рівноправність населення, а також гарантування їхніх прав, свобод, законних інтересів, виконання кожним своїх обов’язків.

Класична ліберальна модель політичного режиму, що виникла в кінці XVIII – XIX ст. жорстко обмежувала можливості широких мас населення щодо участі у політичному процесі.

Народ проголошувався джерелом влади, але ідея народного суверенітету носила скоріш ідеологічний, декларативний характер. Класичний лібералізм визнавав реальним суб’єктом політичних та правових відносин лише особистість. Тому сувереном стає не народ в цілому, а корпус виборців, активних громадян.

Для сучасної моделі ліберально-демократичного режиму характерні поступовий відхід від громадянської елітарності, зменшення цензових обмежень виборчого права до системи загальних, прямих, таємних виборів. В політичному житті збільшилась роль професійних, регіональних, етнічних, релігійних груп та колективів. Розвиток засобів масової інформації, створення єдиного інформаційного простору обумовили недоступну раніше відкритість політичного процесу.

Досвід розвитку дозволяє виділити такі форми демократії як пряма, плебісцитна, представницька (плюралістична) та цензова (елітарна, класова).

На сучасному етапі відбувається поступове зближення та інтеграція цих форм. Основним елементом будь-якого демократичного строю є система партіціпації – народного волевиявлення. Вона може спиратися на різні інститути, але як правило має на увазі створення основних гілок влади в ході загальних, таємних і в більшості, прямих виборів, вирішення найважливіших державних питань через референдуми, діяльність органів місцевого самоврядування. Важливішою характеристикою системи партіціпації, що показує ступінь зрілості демократичного режиму, є дотримання свободи слова, друку, діяльності громадсько-політичних організацій.

4. Політичний режим України можна охарактеризувати як змішаний., тобто такий, що інтегрує ознаки усіх основних типів політичних режимів: демократичного, авторитарного, тоталітарного та ін. Деякі дослідники називають цей тип авторитарно-демократичним та олігархо-клановим.

Для України характерне:

• зосередження надмірні владні повноваження в руках глави держави (що і викликало реформу грудня 2004 р.), а інші інститути політичної влади (парламент, уряд) та судової влади не наділені достатніми повноваженнями для виконання своїх функцій, а також противагами проти обмеження президентської влади;

• вирішальний вплив на органи політичної влади мають великі політико-бізнесові та мас-медіа-угруповання, які отримують надприбутки за рахунок державного протекціонізму, монополізму, бартерно-вексельних операцій, продажу природних ресурсів і підакцизних товарів.

Отже, процес переходу від тоталітарного і авторитарного режимів до демократичного складний, але можливий. Його не можна здійснити миттєво, стрибком. Він супроводжується, передусім, зміною соціально-економічного ладу, здійсненням згори реформи політичної системи, формуванням громадянського суспільства і утвердженням демократичної правової держави.

Завдання для самостійної роботи:

1. За якими критеріями визначається тип режиму? Як визначити політичний режим у сучасній Україні?

2. Які соціально-політичні причини зумовили виникнення тоталітарних диктатур ХХ ст.?

3. Чим відрізняється сучасна демократія від демократій минулих часів?

Література (додаткова):

1. Арендт Х. Истоки тоталитаризма. – М., 1996.

2. Даль Р. Демократия и ее критики. – М., 2003.

3. Ковлер А.И. Кризис демократии? Демократия на рубеже XXI века. – М., 1997.

4. Пострадянські політичні трансформації: Начерки до теорії // Політична думка. – 2000. – №2.

5. Прокопчук І. Поняття і типологія демократії // Людина і політика. – 2003.– № 3.

6. Салмин А.М. Современная демократия: очерки становления. – М., 1997.

7. Тоталитаризм в Европе XX века. Из истории идеологий, движений, режимов и их преодоления. – М., 1996.

8. Цыганков А.П. Современные политические режимы: структура, типология, динамика. – М., 1995.

9. Рябов С. Політологія: Словник термінів і понять. – К., 1996.