Тема 2.5. Екологічні проблеми ринку товарів і послуг

План

1. Вплив антропогенних факторів на сировину й товари.

Питання. Вплив антропогенних факторів на сировину й товари

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні даного питання слід звернути увагу на те, що основними джерелами антропогенного впливу на питну воду, атмосферне повітря, ґрунти і, як наслідок, сировину та харчові продукти є викиди промислових підприємств, транспорту, відходи комунальних господарств, радіаційне забруднення, засоби хімізації сільського господарства тощо.

Забруднення атмосфери відбувається швидкими темпами, оскільки основним способом отримання енергії поки що залишається спалювання викопного палива, як наслідок, постійно зростає споживання кисню, на місце якого надходять вуглекислий газ, оксиди нітрогену, чадний газ тощо, а також велика кількість сажі, пилу та шкідливих аерозолів.

В Україні функціонує багато підприємств, що містять, переробляють чи зберігають хімічні потенційно отруйні для людини речовини.

Унаслідок експлуатації атомних електростанцій, які розміщені в Україні, понад 45 % її території і половина населення можуть опинитися, за певних умов, у зонах радіоактивного забруднення.

Лише в Україні радіонуклідами забруднено площу понад 50,5 тис. км2 з населенням 2,6 млн осіб, що проживає у 2218 населених пунктах.

Від радіації зазнають руйнувань не тільки людські організми, а й генетичний код людей, рослин та тварин.

Радіація регулярно проникає в організм людини не лише з повітрям чи водою, а й з їжею. В середньому 45 % токсичних речовин потрапляють в організм людини з продуктами харчування і 30 % - з питною водою.

Споживання продуктів харчування, забруднених радіонуклідами в будь-якій кількості, пов'язано з ризиком канцерогенезу, порушенням спадковості, мутагенної дії, пригніченням імунітету, скороченням тривалості життя.

Хімізація сільського господарства не тільки відіграє важливу роль у боротьбі зі шкідливими організмами і забезпечує на 30-50 % збільшення врожаю сільськогосподарських культур, а й призводить до негативних екологічних наслідків, особливо при інтенсивному застосуванні добрив, унаслідок чого у ґрунті підвищується вміст важких металів, радіоактивних елементів, нітратів, нітритів та інших сполук, здатних проявляти токсичну та канцерогенну дію на живі організми.

Зливання легкорозчинних сполук добрив у водоймища призводить до погіршення умов фауни, забруднення води, що використовується як питна, для комунально-побутових та промислових потреб.

Для боротьби зі шкідниками застосовуються пестициди. З 400 видів пестицидів, що використовуються у світі, 262 є різного ступеня мутагенними.

Важкі метали, нітрати, пестициди та інші токсиканти потрапляють переважно в рослини і продукти, які з них виго­товляються. Із вживанням корму, забрудненого шкідливими речовинами, вражається організм тварин, а, отже, і продукти тваринного походження.

Харчові продукти та питна вода також є джерелом інфекційних захворювань людей. Останнім часом має місце загроза виникнення епідемій інфекційних захворювань у нашій державі. Харчовим, водним, ґрунтовим шляхом в Україні та інших європейських країнах розповсюджується сім інфекційних захворювань, у країнах східного Середземномор'я - 15 з 50 відомих.

Запобігання забрудненню біосфери і забезпечення населення екологічно чистими продуктами харчування є проблемою усього світу і кожної держави зокрема. Вирішення її вимагає значних матеріальних та науково-технічних ресурсів, яких наразі бракує нашій державі.

Існуючий контроль продовольчих товарів і питної води щодо забрудненості шкідливими речовинами не вирішує проблеми їх безпеки, оскільки спрямований на боротьбу з наслідками, а не з причинами небезпеки, тому, передусім, необхідно на державному рівні вжити суворих заходів щодо захисту біосфери, забезпечення екологічно чистими технологіями вирощування сільськогосподарської продукції та сировини, її переробки на продукти харчування, а також заборонити надходження на вітчизняний ринок небезпечних імпортних товарів.

Упродовж останніх років вжито деякі заходи щодо подолання екологічної кризи. Прийнято Закони України про охорону навколишнього середовища; про охорону атмосферного повітря; про екологічну експертизу; про забезпечення санітарної та епідеміологічної безпеки населення; про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини. Останнім законом передбачено:

• державне регулювання належної якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини;

• відповідальність виробників, продавців (постачальників) щодо забезпечення належної якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини, вилучення з обігу і знищення харчових продуктів та продовольчої сировини, що не відповідають встановленим вимогам;

• міжнародне співробітництво у сфері забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і сировини.

Крім того, прийнято Декрет про стандартизацію і сертифікацію, створюється нормативна база - санітарні правила та норми, в яких зазначено допустимі рівні концентрації в продуктах харчування та продовольчої сировини важких металів і миш'яку, нітритів, пестицидів, радіонуклідів, мікробіологічні нормативи, а також медико-біологічні вимоги та санітарні норми якості продовольчої сировини і харчових продуктів (МБЗ).

Кабінет Міністрів України зобов'язав включати в стандарти на харчові продукти екологічні нормативи і санітарні норми. В рамках 180 (міжнародна організація зі стандартизації) Держстандарт України працює з такими технічними комітетами 180, як “Якість повітря”, “Якість води”, “Якість ґрунтів” тощо. Для розробки національної екологічної політики та вирішення глобальних екологічних проблем створено Український технічний комітет “Управління навколишнім середовищем”.

Ці заходи сприятимуть також гармонізації національних та міжнародних стандартів, взаємному визнанню сертифікатів якості й безпеки, приєднанню України до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Необхідно підняти рівень екологічної свідомості населення, екологічного виховання та екологізації знань студентів загалом і фахівців товарознавчого профілю зокрема.

Так, вміст важких металів у харчових продуктах і продовольчій сировині не повинен перевищувати допустимі межі, встановлені санітарними правилами і нормами (СанПін), медико-біологічними вимогами, санітарними нормами якості продо­вольчої сировини і харчових продуктів (№ 5061-89). Норми вмісту важких металів у харчових продуктах зазначені у державних стандартах України.

Налічується близько 20 токсичних важких металів, але вони неоднаковою мірою токсичні. їх поділяють на три класи небезпечності. До першого, найбільш небезпечного класу, віднесено кадмій, ртуть, нікель, свинець, кобальт, миш’як, які мають виняткову токсичність. До другого класу належать мідь, цинк і марганець - помірної токсичності, а до третього - інші токсичні важкі метали.

Необхідно наголосити на тому, що свинець і кадмій є потенційно канцерогенними, тому, харчові продукти і продовольча сировина контролюється на вміст тільки кадмію, міді, ртуті, свинцю, цинку, олова, миш'яку і заліза. Нормується вміст важких металів також у продуктах тваринного походження та питній воді.