Тема 2.2. Еколого-економічні проблеми використання природних ресурсів План

1. Проблеми збереження джерел та малих річок в Україні.

2. Проблеми тютюнового диму.

Питання 1. Проблеми збереження джерел та малих річок в Україні

При вивченні даного питання слід звернути увагу на те, що Дніпро й Дністер - головні водні артерії нашої держави, в басейнах яких проживає майже 80 % населення країни. Колись Дніпро, одна з найбільших річок Європи, мав чисту воду та стабільну екосистему, що еволюціонувала та нормально функціонувала протягом тисячоліть, характеризувалася великою біологічною продуктивністю, забезпечувала мільйони людей.

Нині, через нехтування усіма правилами та принципами раціонального природокористування протягом останніх десятиліть, екосистема Дніпра повністю деградована, порушені всі вертикальні та горизонтальні зв'язки між біотичними й абіотичними системами. Основні причини кризової ситуації, що склалася, - спорудження водосховищ на Дніпрі, великомасштабні меліорації, будівництво низки великих промислових комплексів у басейні, величезні об'єми водовикористання для промисловості, колосальні обсяги забруднень. З таких самих причин деградувала й екосистема Дністра, де також вимерли цінні види риби, на дні акумулюється дедалі більша кількість теригенних покладів, важких металів, радіонуклідів, гумусових речовин, еродуються береги.

Річковий режим Дніпра штучно трансформувався в озерний, що призвело до різкого уповільнення водообміну, утворення зон застою, почастішали явища евтрофікації. Крім того, водосховища значно погіршили стан довкілля - піднявся рівень ґрунтових вод далеко від берегів, посилилося засолення ґрунтів, майже в десять разів збільшився об'єм підземного стоку, а разом з цим значно зросло забруднення підземних вод, особливо в нижній частині басейну; змінився водно-сольовій баланс ґрунтів у зонах іригацій, знизився рівень гумусу; посилилась ерозія берегової зони. Такі самі негативні наслідки характерні також для басейну Дністра. Великої шкоди водам цього басейну завдають дуже брудні стоки з полів, викиди таких концернів, як “Хлорвініл” (м. Калуш), “Укрцемент” (м. Кам'янець-Подільський), “Укрнафтохім” (м. Надвірне), Бурштинська ДРЕС тощо.

Дуже небезпечним явищем є постійне підвищення радіаційної забрудненості донних відкладів Дніпра, особливо Київського водосховища, а також швидке накопичення в намулах Дніпродзержинського й Дніпровського водосховищ великих кількостей заліза, ціанідів, хлоридів, хрому, міді, кобальту, свинцю, цинку, кадмію, фенолів, нафтопродуктів.

Десна також потребує термінової та серйозної допомоги, оскільки її колись чисті води наразі вже не відповідають навіть третій категорії класифікації джерел питної води й забруднюються дедалі більше. Найголовнішу роль у цьому відіграють Шосткінський хімкомбінат, промпідприємства Чернігова та Сум, Смоленська та Курська АЕС.

У дуже тяжкому екологічному становищі перебуває Азовське море - це зона екологічної катастрофи.

Головні причини катастрофи Азовського моря такі:

• інтенсивний вилов риби;

• будівництво гребель і водосховищ на основних ріках, які живлять море (Дон, Кубань), перетворення цих водосховищ на гігантські промислові відстійники. Так, наприклад, Цимлянське водосховище перетворилося на азотно-марганцево-кобальтовий відстійник, у водах якого концентрується міді у 12 разів більше ГДК, кадмію - в 60, нафтопродуктів - у 4, надлишок ДДТ у всіх ланках екосистеми, активно розвиваються аміачні замори, синьо-зелені водорості;

• активне впровадження в сусідніх регіонах зрошувального землеробства та рисосіяння замість традиційних культур, що призвело до інтенсивної хімізації, забруднення ґрунтів і вод, засолення;

• поява численної кількості водозаборів у басейні Дону, який почав щорічно недодавати в Азов значну кількість прісної води (Кубань недодає 5-6 км3 щорічно). Якби не води Чорного моря, які течуть у Азов через Керченську протоку, воно висохло б раніше Аралу;

• зростання забруднення довкілля викидами хімічної й металургійної промисловості міст;

• інтенсивне будівництво численних пансіонатів і баз відпочинку на узбережжі моря, що враз призвело до активного зростання побутових відходів, каналізаційних стоків;

• неконтрольоване лавиноподібне зростання зливу пестицидів у море з прилеглих сільськогосподарських масивів та занесення їх у море річками Доном і Кубанню.

Врятувати Азов з великими труднощами й втратами ще можливо, якщо вжити таких заходів:

• повністю припинити на певний час промислове рибальство, покінчити з браконьєрством;

• довести до оптимальних об'ємів річковий стік;

• звести до мінімуму обсяг забруднення морських вод промисловими й сільськогосподарськими відходами (перейти на нові технології виробництва та господарювання);

• зменшити, згідно з екологічною ємністю узбережжя, кількість рекреаційних баз, відремонтувати каналізаційну мережу.

Екологічна ситуація в басейні Чорного моря не набагато краща. Поки що рятують його розмір й глибина. У цей басейн водами Дніпра, Південного Бугу, Дністра та Дунаю також щорічно заносяться мільйони кубометрів стоків, забруднених десятками токсикантів. Мають місце величезні обсяги забруднень шельфових зон побутовими, каналізаційними стоками, пов'язаними з індустрією туризму й рекреації, через що останніми роками неодноразово закривалися пляжі Ялти, Феодосії, Євпаторії, Алушти, Одеси. Саме внаслідок великих обсягів брудного теригенного зносу в прибережних районах північно-західної частини Чорного моря дедалі частіше виникають т.зв. “мертві” зони. У цьому самому регіоні у зв'язку із розробкою підводних нафтогазових родовищ відбувається активне забруднення води нафтопродуктами.

Протягом останніх років у водах моря й донних відкладах значно підвищився вміст радіонуклідів. У зв'язку з порушенням регіонального гідродинамічного, гідрохімічного й теплового балансу водних мас моря поступово піднімається верхня межа насичених сірководнем водних мас. Нині вона знаходиться вже на глибині 80 - ПО м (раніше на глибині 150 -200 м).

Різко погіршилася ситуація у Дніпровському й Дністровському лиманах, Каламітській і Каркінітській затоках, кризовою вона стала в Сасикському водосховищі. Велику небезпеку становлять потужні припортові заводи й Південний порт поблизу м. Одеси, де виробляються та концентруються великі об'єми рідкого аміаку, функціонує потужний аміакопровод Одеса-Тольятті. Ця дуже отруйна речовина перевозиться танкерами ємністю 12-50 тис. т. Отже, аварія на заводі, в порту чи на такому танкері призведе до надзвичайно тяжких екологічних та економічних наслідків.

Як відомо, жодна катастрофа XX ст. не мала таких глобальних екологічних наслідків, як чорнобильська. В результаті катастрофи загинули тисячі людей. Колективну дозу опромінення нині визначено в 20 млн людино-бер лише в момент аварії.

У водах Дніпра, Прип'яті, Київського водосховища кон­центрації радіонуклідів через тривалий час все ще залишаються дуже високими, а в донних відкладах, особливо мулових, збагачених органікою, накопичилася величезна кількість радіоактивного бруду.

Велику небезпеку для довкілля становить величезна кількість тимчасових могильників навколо ЧАЕС і “саркофаг” над четвертим блоком. Там ще досі знаходиться велика кількість бруду радіоактивністю в сотні тисяч кюрі, непоширення якого зовсім не гарантовано. Могильники вже нині протікають, “саркофаг” з роками стає дедалі радіоактивнішим, а конструкції його осідають та деформуються.

Наслідки цього лиха є довготривалими, тому тепер можна говорити лише про пристосування біосфери та людства до постчорнобильського стану. Одне з основних завдань ліквідації наслідків катастрофи - це збереження унікальної культури Полісся, північного й середнього Придніпров'я.