62. Капітал підприємства. Масштаби підприємства. Концентрація і централізація капіталу.

Капітал – це вартість, яка приносить додаткову вартість. Додаткова вартість – це надлишок над первісно авансованою сумою грошей.

Постійний капітал - це та частина капіталу, яка перетворюється в засоби виробництва і впроцесі вир-ва не змінює своєї величини.

Змінний капітал – це та частина капіталу, яка витрачається на купівлю робочої сили і в процесі виробництва змінює свою величину.

Формула: Г – Т – Г` отримала назву загальної формули капіталу.

Відношення додаткової вартості до змінного капіталу, виражене в процентах, наз-ся нормою додаткової ватрості:

Маса додаткової вартості – це її абсолютна величина.

Найпершою засадою господарської діяльності, без якої вона вза­галі неможлива, є наявність засобів виробництва та кваліфікованих працівників, тобто грошових засобів підприємства має бути достатньо для того, щоб організувати ефективне виробництво, доход від якого перевищуватиме витрати. Отже, для того щоб функціонувати як виробник, потрібно мати достатню кількість грошей, купити за них засоби виробництва, найняти працівників, організувати виробницт­во певних товарів, реалізувати їх і отримати суму грошей, що пере­вищує витрачену. Саме такий перебіг подій, які становлять життє­вий цикл виробника, перетворює витрачені ним гроші на капітал, тобто капітал — це авансована вартість, що в процесі свого руху приносить більшу вартість, тобто самозростає.

Отже, капітал — це категорія, що виражає не стільки технічні чи організаційні, скільки соціально-економічні відносини, тобто капітал як такий може існувати лише за певних соціально-еконо­мічних умов. Такими умовами є:

1) високорозвинені товарне виробництво і обіг;

2) наявність такої мотивації діяльності виробника, як особисте збагачення;

3) зосередження у частини господарюючих агентів значної част­ки засобів виробництва, тобто певний ступінь концентрації вироб­ництва і капіталу;

4) відсутність власних засобів виробництва у частини гос­подарюючих агентів, що змушує їх найматися .

Дане трактування капіталу може бути визначене як соціально-економічне. Звичайно, є й інші погляди на сутність капіталу, зок­рема так званий предметно-функціональний і грошовий підходи.

Джерелами коштів для збільшення капіталу можуть бути додат­кова вартість, накопичена за певний проміжок часу, тобто фонд нагромадження, фонд амортизації, банківський кредит, фінансу­вання підприємства за рахунок державних коштів, а також розпро­дажу майнових паїв підприємств (акцій).

63. Кругооборот капіталу, його стації та функціональні форми.

Капітал, обслуговуючи всі стадії виробництва, знаходиться в постійному русі. В економічному розумінні цей рух - це процес створення, збіль­шення і реалізації вартості. З точки зору організаційної, рух капіталу - це його кругооборот.

Щоб перетворити гроші в капітал, їх необхідно авансувати, зробити знаряддям експлуатації найманих працівників і створення додаткової вартості. Тому підприємець із своїм грошовим капіталом (Г) спочатку звертається до товарного ринку і ринку праці. Тут він купує засоби виробництва (3В) і робочу силу (РС). Цей акт руху капіталу можна виразити формулою:

Стадії:

1.Виконуючи функцію купівельного засобу й засобу платежу, гроші виступають як грошова форма капіталу. Причому відбува­ється не просто купівля звичайних товарів за гроші, а авансування вартості в грошовій формі для придбання факторів виробництва, у процесі якого в майбутньому повинна бути вироблена додаткова вартість. Саме це й перетворює грошову форму капіталу на проду­ктивну. Перетворення грошового капіталу на продуктивний - це перша стадія руху капіталу. Вона протікає у сфері обігу.

2.Після цього процес обігу капіталу переривається, хоча рух його продовжується. Куплені підприємцем у сфері обігу фактори виробництва, повинні бути застосованими. І це застосування відбувається в процесі виробництва, яким починається друга стадія руху капіталу: В.

3.У процесі виробництва в результаті поєднання робочої сили із засобами виробництва відбувається продуктивне їх споживання, в якому робітники своєю конкретною працею переносять на продукт, що виробляється, вартість засобів виробництва, що споживаються, а абстрактною працею створюють нову вартість. При цьому капітал знову змінює свою форму - з продуктивної він перетворюється на товарну (Т).

Проте й на цьому рух капіталу не припиняється, бо ж створена в процесі виробництва додаткова вартість поки що "річ у собі", тому вона прихована у вартості нового виробленого товару (Т). Тому підприємець знову повертається на товарний ринок, але вже не як покупець, а як продавець. У цьому акті капітальна вартість скидає з себе товарну форму й набуває первісної грошової форми. Товарний капітал знову перетворюється на грошовий.. Це третя стадія руху капіталу. Здійснюється вона у сфері обігу і виража­ється формулою Т - Г.

Таким чином, капітал у своєму русі послідовно проходить три стадії і тричі змінює свою форму.

1 стадія – обіг-грошовий капітал

2 стадія – виробництво – продуктивний капітал

3 стадія – обіг – товарний капітал

Процес руху капіталу, який охоплює три стадії, де він по­слідовно набуває трьох різних форм, кожна з яких виконує певну функцію, називається кругооборотом промислового капіталу.

Як видно з визначення кругообороту, прохо­дячи ту чи іншу стадію, капітал на кожній з них виконує властиву йому функцію.

Функція грошового капіталу (перша стадія) полягає у створенні умов для здійснення процесу виробництва (купівля факторів виробництва, поєднання робочої сили із засобами вироб­ництва). На другій стадії функцією продуктивного капіталу є створення і збільшення вартості. Функція товарного капіта­лу зводиться до реалізації виробленого товару, що передбачає повернення підприємцю авансованого на виробництво капіта­лу разом з реалізованою додатковою вартістю у формі при­бутку. Вирішальною стадією кругообороту капіталу є виробницт­во, а отже, й формою капіталу - продуктивна форма тому, що саме тут відбувається створення й збільшення вартості, тобто формується матеріальна основа майбутнього прибутку як головної мети будь-якого підприємництва.

64. Оборот капіталу підприємства. Основний та оборотний капітал. Рух капіталу не припиняється із завершенням одного круго­обороту. Для того, щоб вартість продовжува­ла зростати як капітальна вартість, вона повинна повторювати цей кругооборот. Кругооборот капіталу, що визначається не як окремий акт, а як періодичний процес, називається оборотом капіта­лу. Тривалість цього обороту визначається сумою часу його вироб­ництва й обігу. Час обороту індивідуальних капіталів неоднаковий. Він визна­чається конкретними сферами прикладання капіталу. Тому для виміру потрібно мати якусь загальну міру. Такою мірою прийнято вважати рік. .

Якщо рік, як одиницю виміру часу обороту, позначити через "О" (велике), час обороту певного капіталу через "о" (мале), число його обертів через "n", то:

о

Швидкість обороту капіталу - один з важливіших факто­рів, від якого залежить величина і норма прибутку.

Основний капітал - це та частина продуктивного капіта­лу, яка повністю бере участь у виробництві й тривалий час зберігає свою споживну вартість, а вартість його переноситься частинами на продукцію, яка виробляється, впродовж усього періоду викори­стання і повертається до свого власника теж по частинах, в міру реалізації готової продукції.

Інакше обертається капітальна вартість, авансована на предме­ти праці. Вартість придбаної сировини, допоміжних матеріалів і палива входить повністю у вартість товару, що виробляється і при реалізації повністю повертається у грошовій формі до підприємця. Ця частина постійного капіталу набуває форми оборотного капіта­лу. До оборотного капіталу відноситься і змінний капітал, тобто та частина капіталу, яка авансується на придбання робочої сили.

Оборотний капітал - це частина продуктивного капіта­лу, яка впродовж одного періоду виробництва втрачає свою стару споживну вартість, а її вартість повністю переноситься у вартість товару, що виробляється, і повністю повертаються до свого влас­ника у грошовій формі після реалізації товару.

Поділ капіталу на основний і оборотний властивий лише для продуктивного капіталу. Грошовий і товарний капітали, які функціонують у сфері обігу, такого поділу не мають. В основі поділу капіталу на основний і оборотний лежить спосіб участі різних частин продуктивного капіталу в процесі перенесення вартості. Поділ же капіталу на постійний і змінний в основі своїй має спосіб участі різних частин авансованого капіталу в процесі виробництва додаткової вартості.

65. Суть підприємництва і умови його існування. Види та функції підприємництва. Зміст підприємни­цтва розкривається в Законі України "Про підприємництво", - "Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематич­на, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою отримання прибутку". Неодмінним компонентом підприємництва є персональна економічна, а не колективна адміністративна відповідальність за результати роботи.

Умови :

- стабільність державної економічної й соціальної політики, спрямованої на підтримку підприємництва;

- позитивна суспільна думка по відношенню до підприємців підприємництва;

- пільговий податковий режим, який забезпечує дійовий сти­мул для підприємництва;

- наявність розвинутоі інфраструктури підтримки підпри­ємництва (наявність інноваційних центрів; спеціалізованих фірм, що надають фінансову допомогу; консультативних центрів)

- існування ефективної системи захисту інтелектуальної власності,

- дебюрократизація процедур регулювання господарської дія­льності з боку державних органів (скорочення форм звітності, полегшення правил реєстрації і т.д.);

- підприємницька етика.

Принципи:

1. Вільний вибір видів діяльності.

2. Залучення на добровільних засадах до здійснення підприєм­ницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян.

3. Самостійне формування програми діяльності та вибір поста­чальників і споживачів продукції, встановлення цін.

4. Вільний найм працівників.

5. Залучення й використання матеріально-технічних, фінансо­вих, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством.

6. Вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, встановлених законодавством.

7. Самостійне здійснення підприємцем зо­внішньоекономічної діяльності.

Всі види підприємницької діяльності з точки зору того, хто бере в ній участь, можна класифі­кувати як індивідуальне, колективне або державне підприємництво. Кожен з цих видів підприємництва здійснюється в певній організаційній формі.

Форми:Одноосібне господарство - така форма організації, коли один власник приймає одноосібні рішення й несе особисту відповідаль­ність за всі справи.

Партнерство - форма організації підприємництва, коли два або більше підприємців приймають рішення спільно й несуть солідарну відповідальність за всі справи. Існують партнерства з обмеженою і необмеженою відповідальністю.

Корпорація - форма організації підприємництва на основі акці­онерної власності, в якій підприємець, як правило, відокремлений від власності, а його фінансова відповідальність обмежена.