43. Функції ринку. Умови формування і розвитку ринку.

Ринок виконує ряд функцій, їх можна звес­ти у дві групи: організаційні й економічні.

Організаційні. 1. Встановлення зв'язків між виробниками й споживачами продукції (послуг), не опосередкованих іншими (наприклад, державними) системами розподілу. 2. Забезпечення вільного вибору партнерів по господарських зв'язках. 3. Забез­печення конкуренції між суб'єктами ринку.

Економічні. 1.Механізм ринку робить усіх учасників конкуре­нтного процесу матеріально зацікавленими в задоволенні тих по­треб, які виражаються через попит. 2. Ринок, створюючи сигнали через ціни, стимулює засвоєння досягнень науково-технічного прогресу, зниження витрат, підвищення якості, розширення асортименту товарів і послуг. 3. Сприяє вирішенню центральних проблем економіки. Таких, як підвищення рівня життя, зміна структури економіки, підвищення ефективності суспільного виробництва тощо. 4. Механізм ринку в цілому звільняє економіку від дефіциту товарів і послуг.

Умови:

• приватна власність на будь-що;

• вільні підприємства;

• наявність конкуренції;

• вільне ціноутворення;

• відсутність держаного втручання;

44. Конкуренція та її суть. Функції та форми конкуренції.

Конкуренція - це форма економічних відносин між суб'єктами ринкового господарства, в яких виражається суперництво за найбільш вигідні умови виробництва, продажу й купівлі товару. Оптимального становища на ринку господарюючі суб'єкти досягають у результаті отримання ними економічної самостійності. Тобто, коли вони отримують право володіння, користування й розпорядження виробленою продукцією. Суть конкуренції проявляється і в тому, що вона, з одного бо­ку, створює такі умови, за яких покупець на ринку має безліч можливостей для придбання товарів, а продавець - для їх реалізації. З іншого боку, в обміні беруть участь дві сторони, кожна з яких ставить свій інтерес вище інтересу партнера. В результаті і продавець, і покупець при укладенні угоди повинні йти на взаєм­ний компроміс при визначенні ціни.

Функції:

Позитивні наслідки : сприяє розвитку НТП, примушує економити ресурси, сприяє зниженню цін, веде до покращення якості продукції й обслуговування споживачів, вирівнює норму прибутковості і рівень зарплати в усіх сферах економіки.

Негативні наслідки : створює умови для безробіття, інфляції, банкрутства підприємств, веде до збільшення диференціації доходів і створює умови для їх несправедливого розподілу, сприяє виникненню економічних криз, виступає важливим фактором монополізації економіки.

Форми:

• чиста

• монополістична

• алігополістична

45. Конкуренція і монополія. Антимонопольне законодавство і практика. Три основних варіанти ринко­вих форм: поліполію, олігополію і монополію Поліполія - багато продавців протистоять великій кількості покупців, характеризується економічною теорією як до­сконала конкуренція (вільна, чиста). Монополія - характерні відсутність вільної, досконалої конку­ренції на ринку.Монополія обмежує рин­ково-конкурентну стихію і спрямовує свою дію на впорядкування господарської системи., захищаючи і стабілізуючи її з метою забез­печення економічних переваг висококонцентрованим господарським одиницям. Вже перші розвинуті організаційні форми монополій — картелі, синдикати, трести — суттєво підірвали внутрішньогалузеву конкуренцію.

Картелі й синдикати обмежили вільну конкуренцію у сфері обігу. З появою трестів монопольне регулювання охопило також про­цес виробництва. З'явилися реальні умови для обмеження міжгалузевої конкуренції й становлення ба­гатогалузевих монополій.

Найбільша економічна влада у власне монополії: монополісту-продавцю протистоять багато покупців, відносини між якими буду­ються на конкурентній основі.

В економіці ринкове розвинутих країн посилюються як процеси монополізації, так і інтенсивність конкуренції. Такий розвиток за­кономірний, оскільки монополія та конкуренція — це дві сторони одного і того самого процесу руху капіталу.

Олігополія .може бути білатеральною і власне олігополією. Найпоширенішою формою взаємодії суб'єктів олігополії є проведення спільної ринко­вої політики з метою послаблення внутрішньогалузевої конкуренції Кон­куренція в олігополістичних структурах характеризується високим ступенем гостроти. З олігополією пов'язана поява нової форми внутрішньогалузевої конкуренції — нецінової.

Отже, ринковий механізм як механізм урівноваження попиту та пропозиції у певні історичні періоди набуває різних форм. Його розвиток визначається взаємодією двох сил — конкуренції та мо­нополії.

Перші антимонопольні законодавчі акти в Європі були прийняті в 30-ті роки 20 ст. Захисні заходи від монополізму:

1.Більшість розвинутих країн світу прийняла законодавчі ак­ти, згідно з якими утворення об'єднань картельного типу між підприємствами заборонено.

2. Одночасно законодавства передбачають реєстрацій товарних знаків і марок товарів для того, щоб зробити можливим диферен­ціацію продуктів і конкуренцію за таким важливим параметром, як якість. .

3. Державою регулюються, як правило, й загальні умови угод.

4. Рівень концентрації в окремих галузях настільки високий, що в них існують такі великі господарські одиниці, які в змозі встановити своє панування над ринком і без укладання картельних угод. Тому в більшості країн законодавство регулює і це питання.

5. Щоб визначити, чи є ціни, за якими продаються товари, конкурентними чи монопольними, органи влади проводять 'іх аналіз, здійснюють контроль над прибутками та витратами, порівнюють з цінами на інших, паралельних ринках.

Україна прийняла в 1992 р. Закон "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності". В ньому, зокрема:

1. Дано визначення монопольного становища підприємства. Згідно з Законом, монополістом вважається підприємство, частка якого на ринку певного товару перевищує 35%.

2. Визначено, що кваліфікується як зловживання монополь­ним становищем: а) нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів в нерівне становище; пропонування прийня­ти додаткові умови або купити непотрібні товари; б) обмеження чи припинення виробництва з метою створення або підтримки дефіци­ту на ринку і встановлення монопольних цін; в) часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару при відсутності альтер­нативних джерел постачання або збуту з метою створення дефіциту і встановлення мінімальних цін; г) інші дії з метою створення перешкод для доступу на ринок і виходу з ринку інших підпри­ємств; встановлення дискримінаційних цін на свої товари, що обмежують права окремих споживачів.

3. Дається тлумачення поняття "недобросовісна конкурен­ція". Це: в) неправомірне використання товарного знаку, фірмового найменування або маркування товару, імітація товару або імені ініпого підприємця; б) умисне поширення неправдивих або неточ­них відомостей про свого конкурента; в) отримання, використання й розголошення комерційної таємниці з метою заподіяння шкоди їнїпим підприємцям-

4. Визначено санкції у випадку зловживань монопольним спіановищем. Закон дає право антимонопольному комітету: а) приймати рішення про примусовий поділ монопольних об'єднань;

б) накладати штрафні грошові санкції на порушників; в) вилучати до бюджету незаконно отриманий прибуток.

46. Конкуренція і моделі ринків.

Конкуренція – це суперництво між суб‘єктами ринкової економіки за кращі умови виробництва і продажу товарів на ринку.

Завдяки різноманітним формам конкуренції формуються різні моделі ринків:

• ринок чистої конкуренції;

• р-к монополістичної конкуренції;

• олігополістичний ринок;

• чиста монополія, яка знищує конкуренцію;

Р-к чистої конкуренції – існує тоді, коли в галузі діє велике число підприємств, при чому не одне з них не панує на ринку т.к. вони обмежені за своїми розмірами:

1. велике число підприємств в галузі;

2. вир-во стандартизованого продукту;

3. вільний необмежений вступ інших підприємств в даную галузь;

4. вільне ціноутворення;

Р-к монополістичної конкуренції :

1. багато підприємств;

2. продукт дифференційований;

3. достатньо вільний вхід в галузь інших конкурентів;

4. певний контроль ціни;

Олігополістичний ринок –

1. декілька великих підприємств, які спеціалізуються на виробництві стандартної або деференційованої продукції;

2. контроль за ціною;

3. вступ в галузь обмежений;

Чиста монополія –

1. зосереджує в своїх руках усе виробництво галузі;

2. продукт виробництва є спеціфічним;

3. вступ в галузь закритий;

4. має можливість адміністративно встановлювати ціну;

47. Принципи класифікації ринків. Ринок предметів споживання.

Оскільки в ринкові відносини вступають різні суб'єкти, а до сфери обміну надходять різноманітні товари й послуги, то в країні формується досить складна ринкова структура, яка включає найрізно­манітніші види ринків. Їх можна розглядати в різних аспектах.

З точки зору об'єктів обміну, ринки бувають: ринок за­собів виробництва, ринок товарів народного споживання, ринок послуг, ринок позичкових капіталів, ринок цінних паперів, ринок валюти, ринок інформації, ринок науково-технічних розробок, ринок робочої сили, ринок житла і т. д.

З територіальної точки зору, ринок може бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішній ринок у свою чергу може бути національ­ним, регіональним і локальним (місцевим). Національний - це весь внутрішній ринок даної країни, обмежений рамками її кордонів. Регіональний - ринок окремого територіального підрозділу (респу­бліки, краю, області, району). Локальний - ринок якоїсь місцевос­ті, яка включає певну сукупність населених пунктів. Регіональні й локальні ринки, на відміну від національних, не мають чітко окреслених кордонів.

Відправною точкою ринкової структури є ринок товарів. Макро-економічні складові його — це ринки споживчих товарів і послуг, інвестицій і капіталу тощо.

Ринок споживчих товарів і послуг — один з найважливіших ком­понентів товарного ринку. Невід'ємною рисою цивілізованого рин­ку, свідченням його стабільності й життєздатності є стан суспільного виробництва. Конкретним проявом останнього є рівновага попиту й пропозиції, насичення ринку споживчими товарами та послугами.

Питання нормалізації споживчого ринку сьогодні для багатьох регіонів світу, в тому числі й нашої держави, є надзвичайно актуаль­ним. В економіці України проблема збалансованості попиту й про­позиції, споживчого ринку в цілому породжується диспропорціями відповідних підрозділів суспільного виробництва. Колишня командно-адміністративна система відвернула виробництво від потреб люди­ни, підпорядкувала його інтересам воєнно-промислового комплексу. В структурі валового національного продукту приблизно 45 відсот­ків припадало на капітальні вкладення, приріст виробничих ресурсів та військові потреби; для фонду споживання й соціальних потреб призначалося лише 55 відсотків. В цінах світового ринку це співвід­ношення має вигляд 74 : 26. В той же час у країнах з розвинутою ринковою економікою це співвідношення становить ЗО : 70.

48.Ринок засобів виробництва.

Цей ринок – тий, на якому обертаються товари і послуги виробничого призначення. Або це ті товари та послуги, які безпосередньо не призначені для задоволення потреб населення і спрямовані на вирішення завдань по задоволенню потреб в-ва. Для даного ринку характерна великомасштабність комерційних операцій, довгостроковий характер відносин між господарськими суб’єктами. Саме з цим ринком пов»язано вирішення проблем інвестицій або капіталовкладень.

49. Ринок праці та розподів трудових ресурсів.

Ринок праці — посередник між роботодавцями та найманими працівниками. Це форма узгодження попиту на робочу силу з її пропозицією, досягнення в нормальних умовах відносно стабільної рівноваги в цій сфері на основі державної політики, чинного зако­нодавства та саморегулювання.

Складовими ринку праці є:

- працездатне населення, тобто ті, хто за віком і станом здоров'я здатні працювати у різних сферах суспільного виробництва;

- зайняте населення, тобто та його частина, яка постійно виконує роботу на підприємствах, в організаціях, закладах за заробітну плату. До цієї групи населення не належать особи, які виконують роботу за допомогою власних засобів праці (рибалки, мисливці, селяни-одноосібники, дрібні ремісники та ін.).

Ринок праці включає також ту частину населення, яка тимчасо­во не працює, але не відкидає надію на це.

Історично склалися два "чистих" варіанти ринку робочої сили і зайнятості. Перший — ринок робочої сили з обмеженим попитом; другий — з обмеженими ресурсами. Класичний взірець першого — ринок відсталих країн. Ринок робочої сили з обмеженим попитом також завжди має великий резерв робочої сили. Дійовим інстру­ментом ринку робочої сили є біржі праці.

У ході розвитку системи ринків в Україні формуються усі їхні різновиди за сегментами ринку, і вони набувають певної структу­рованості.