59. Об‘єктивні основи формування доходів населення.

Структуру фонду життєвих засобів можна розглядати також за формами розподілу. Серед них є такі форми, де розподіл залежить від трудової, а також підприємницької діяльності суб'єктів: заро­бітна плата тих, хто працює за наймам, і особисті доходи праців­ників від реалізації продукції колективних підприємств, доходи від індивідуальної трудової діяльності, доходи від підсобного госпо­дарства, кооперативної діяльності; доходи підприємців.

Також є доходи, безпосередньо не пов'язані з оцінкою результа­тів праці. Це суспільні фонди споживання. Вони можуть надходити до населення через державний бюджет, а також через спеціальні фонди підприємств (в Україні вони мають назву фондів соціально­го розвитку

І нарешті, є доходи від власності — дивіденди від акцій, відсот­ки від паю на майно, відсотки від вкладів в ощадних банках та ін.

Первинним мотивом діяльності людей є їх потреби у засобах існування: продуктах харчування, одязі, житлі тощо. Необхідність задовольняти свої потреби змушує людей діяти, вступати в активну взаємодію не лише з природою, а й між собою. Отже, виникають суспільні виробничі відносини, в яких важливою рушійною силою є певний мотиваційний механізм економічної діяльності.

Основою матеріальних стимулів до праці є система розподілу доходів. Ця основа залежить від форм власності на засоби вироб­ництва. Щоб одержати заробітну плату, працівники повинні створити чистий продукт, прибуток, тобто реалізувати еко­номічний інтерес підприємства.

Мотива­ційний механізм діяльності залежить від створення справедливої системи розподілу доходів, яка повинна бути побудована на основі таких принципів:

отримання доходів за працю, в тому числі підприємницьку, зем­лю, капітал;

залежності основної частини доходів від результатів праці, рів­ня економічної діяльності суб'єктів господарства;

розмір доходів при врахуванні рівня розвитку продуктивних сил повинен забезпечувати нормальні (суспільне необхідні) умови життя;

сталості розподілу доходів.

відсутності зрівнялівки в розподілі доходів;

неприпустимості надмірної диференціації доходів у суспільстві, дотриманні соціальної справедливості;

усуненні всякої дискримінації за статтю, національністю, соціаль­ним походженням.

60. Податки і соціальні виплати.

Податки — це обов'язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни. Найповніше сутність податків характеризують виконувані ними функції — фіскальна і регулююча.

Фіскальна - тобто забезпе­чували централізацію певної частини ВНП в державному бюджеті з метою фінансування державних витрат. Регулююча -сутність її полягає у впливі податків на різні аспекти діяльності платників їх. Ця функція заснована на тому, що, вилучаючи за допомогою податків певну частку доходів економічних суб'єктів, можна стимулювати або стримувати їх діяль­ність у відповідних напрямах.

Принципи оптимального оподаткування.

1. Оподаткування не повинно бути надмірним.

2. Один доход не повинен оподатковуватися більше одного разу.

3. Система і процедура сплати податків мають бути простими, зрозумілими і зручними для платників і економічними для установ, що збирають податки. Це означає, що оподаткування повинно здій­снюватись з мінімальними адміністративними витратами.

4. Податкова система має бути гнучкою, легко адаптованою до зміни економічних і суспільно-політичних умов.

5. Податкова система повинна відповідати критерію фіскальної достатності, тобто залучати до державного бюджету доходи, до­статні для задоволення розумних потреб держави.

6. Податкова система не повинна залишати сумніву у платника щодо неминучості сплати податку.

7. Податкова система має відповідати критеріям справедливості.

Податки можна класифікувати так:

за формою оподаткування — прямі та непрямі;

за об'єктом оподаткування — на доходи на споживання і на майно;

залежно від рівня державних структур, які встановлюють подат­ки, — загальнодержавні та місцеві;

за способом стягнення — розкладні та окладні

Соціальні внески (соціальні податки) справляються з метою формування фондів соціального страхування — пенсійного, з без­робіття тощо. Платниками цих податків є як працівники, так і під­приємці. Головну частку внесків на соціальне страхування в біль­шості країн сплачують підприємці .

Роль соціальних податків у формуванні доходів державного бюд­жету зростає. В Україні діє система обов'язкового соціального страхування та пенсійного забезпечення, що передбачає здійснення відрахувань до відповідних фондів в обсязі 37 відсотків від фонду заробітної плати. Є також інші нарахування на фонд заробітної плати: до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (12 відсотків), до Фонду сприяння зайнятості населення (2 відсотки).

61 Підприємство як суб‘єкт ринкових відносин. Форми і види підприємств.

У політекономічному розумінні підприємство - це первинна ланка суспільного поділу праці і водночас основна структурна ланка народногосподарського комплексу й основний суб'єкт ринкової економіки. В такій якості підприємство виступає тому, що:

1. Саме на підприємстві проходить процес виробництва матері­альних благ (надання послуг).

2. Підприємство має закінчений цикл відтворення (випуск і реалізація продукції) й покриває свої видатки своїми доходами, тобто, діє на основі комерційного розрахунку.

3. Підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом з правами юридичної особи (має самостійний баланс, рахунки в банку, свою печатку й товарний знак). Підприємства діють у найрізноманітніших сферах та умовах. Це породжує багаточисельність їх видів.

Господарююча одиниця (суб‘єкт) стає підприємством з економічної точки зору лише за умов самостійної майнової, фінансової, іншої господарської діяльності в межах чинного законодавства та правових норм.

Форми і види підприємств.

Згідно з законами України "Про власність", "Про підприємс­тва в Україні", "Про господарські товариства", підприємства Украї­ни за цим параметром поділяються на такі види:

Форми власності Приватна - Колективна Державна – Змішана -

Види підприємств сімейне, індивідуальне колективне,акціонерне, громадських організацій, кооперативне ,господарське товариство,релігійних організацій державне,автономнихутворень, комунальне,муніципальне, суспільне внутрішнє,спільне з з з іноземним капіталом

Відповідно до обсягів господарського обороту й кількості пра­цівників підприємства поділяються на великі й малі.

З точки зору умов користування майном і результатами праці підприємства поділяються на первинні, де користування основане на праві власності, й орендні, де користування зумовлено правом тимчасового володіння.

За способом формування статутного капіталу та відпові­дальності юридичних і фізичних осіб розрізняють: приватні фірми, колективні підприємства з необмеженою відповідальністю колективні підприємства з обмеженою відповідальністю (акціонер­ні товариства). Нарешті, підприємства, згідно з Законом "Про підприємства" можуть на добровільних засадах об'єднуватись в асоціації, концер­ни,. трести та інші об'єднання (навіть транснаціональні) як за галузевою, так і за територіальною та іншими ознаками.

Організаційно-правові форми підприємств:

• одноосібне господарство

• партнерство

• корпорація