39. Інституціональні основи ринкової економіки.

Інституціональною основою ринкової економіки і ринкових відносин є:

• приватна власність на будь-що;

• вільні підприємства;

• наявність конкуренції;

• вільне ціноутворення;

• відсутність держаного втручання;

На базі цих інст-х основ виникли ринкові відносини. За своїм характером ринкові відносини є відносинами обміну і функціонують в тій сфері суспільного вир-ва, яка називається сферою обміну. Зв‘язки і відносини різноманітні: - відносини обміну; - купівлі і продажу; - обміну і пропозиції. На базі цих відносин формується таке явище, яке одержало назву – ринок. Ринок – це обмін, який здійснюється за законами товарної організації господарства і який виступає як сукупність відносин товарного і грошового обміну.

Ознаки ринку:

1. Сучасний ринок є ринком по­купців. Це такий стан ринку, при якому пропозиція товарів пере­вищує попит на них при фіксованій ціні. Такий стан ринку визначає пріоритет покупців по відношенню до продавців.

2. Конкуре­нтний характер- в системі підприємства кожний суб'єкт виступає як конкуруюча сторона по відношенню до всіх інших суб'єктів.

3. Стабілізація відносин між суб'єктами ринку на основі інтеграції. Сучасний ринок - це арена суперництва підприємців та інших суверенних суб'єктів економіки (наприклад, покупців), кожному з яких повинен бути гарантова­ний його суверенітет і збереження його конкурентної потенції.

40. Ринкові відносини, їх суб‘єкти і об‘єкти. Визначеннч ринку: альтернативні теорії. Інституціональною основою ринкової економіки і ринкових відносин є:

• приватна власність на будь-що;

• вільні підприємства;

• наявність конкуренції;

• вільне ціноутворення;

• відсутність держаного втручання;

На базі цих інст-х основ виникли ринкові відносини.

Ринкові відносини – це економічні відносини між продавцями і покупцями, які складаються на ринку, у сфері обміну. За своїм характером ринкові відносини є відносинами обміну і функціонують в тій сфері суспільного вир-ва, яка називається сферою обміну. Зв‘язки і відносини різноманітні: - відносини обміну; - купівлі і продажу; - обміну і пропозиції. На базі цих відносин формується таке явище, яке одержало назву – ринок. Ринок – це обмін, який здійснюється за законами товарної організації господарства і який виступає як сукупність відносин товарного і грошового обміну.

Ринок,

1- розуміється як місце, де відбувається процес купівлі-продажу результатів людської діяльності, а отже, як сфера підприємницької діяльності — бізнесу. Тобто, мова йде не лише про купівлю-продаж товарів, а й про інші результати діяльності людей.

2. ринок - це сукупність економічних відносин між людьми у сфері обміну, посередництвом яких здійснюється реалізація результатів людської діяльності. В такому аспекті ринок виступає як економі­чна категорія.

3. ринок - це місце, де відбувається остаточ­не визнання суспільством втіленої в результати діяльності праці.

Об‘єкти та суб‘єкти ринкових відносин.

Суб‘єкти ( учасники ринкових відносин): держава; державні, колективні, кооперативні, приватні підприємства та їх об‘єднання; іноземні фірми та громадяни; різні установи та організації, громадяни України.

Об‘єкти ( предмет купівлі): матеріальні продукти праці, інтелектуальні продукти праці, робоча сила, цінні папери, позичкові капітали , валюта, золото.

Альтернативні теорії:

Типи і моделі ринкової економіки:

Типи: моделі:

- саморегульована : -вільний ринок

- регульована: -економічний лібералізм

-державний дирижизм

-соціально-ринкове господарство

-корпоративний патерналізм

-планово-ринкове госп-во

Ринкові відносини суттєво відрізняються в різних країнах за ступенем розвитку, особливостями модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціа­льними та іншими ознаками. Американська "ринкова економіка" тяжіє до класичної моделі підприємництва, французька-до державного дирижизму , західнонімецька – до соціального ринкового господарства, а японська - до корпоративного патерналізму.

41. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. Складові ринкової еконміки: попит, пропозиція, ціна й конкуренція. Попит - це форма .вираження потреби. На ринку ми маємо справу не з попитом взагалі, а з попитом платоспроможним, тобто забезпеченим відповідною сумою грошей. Тому попит включає в себе два елементи: а)потреби, тобто бамкання придбати той чи інший товар або послугу; б)грошові засоби, які має суспільство для придбання даних товарів або послуг. Попит, як правило, виража­ється в грошовій формі. Пропозиція - це сукупність товарів і послуг, які є або в кож­ний даний момент можуть бути доставлені на ринок. Вона включає в себе два моменти: а)готовність виробників (продавців) до продажу того чи іншого виду товару або послуги; б)умови, на яких вироб­ник (продавець) згідний продати їх. Пропозиція, як правило, має натуральне вираження: штуки, тонни, метри. Ціна - це грошовий вираз вартості. На ринку, як правило, розрізняють три види цін: ціну попиту, ціну пропозиції і ціну рівноваги. Ціна попиту - це граничне максимальна ціна, яку покупці ще згідні платити за товар. Ціна пропозиції - це граничне мінімальна ціна, яку продавці ще згідні взяти за свій товар. Ціна рівноваги - це ціна, яка встановлюється при врівноваженості попиту і пропозиції. Взаємодія названих елементів і являє собою ринковий меха­нізм.

42. Ринкова ціна: механізм формування і функції.

Ціна - це грошовий вираз вартості. На ринку, як правило, розрізняють три види цін: ціну попиту, ціну пропозиції і ціну рівноваги. Ціна попиту - це граничне максимальна ціна, яку покупці ще згідні платити за товар. Ціна пропозиції - це граничне мінімальна ціна, яку продавці ще згідні взяти за свій товар. Ціна рівноваги - це ціна, яка встановлюється при врівноваженості попиту і пропозиції. Взаємодія названих елементів і являє собою ринковий меха­нізм. Вільне ціноутворення – це пункт перехрещення попиту й пропозиції, неминуча самокорекція, реагування на інтереси споживача залежно від стану виробництва, економії витрат. Домінуючим законом ціноутворення в обігу стає закон попиту і пропозиції, який коригує вартість відповідно до споживної вартості товару. Ціна пропозиції та ціна попиту зустрічаються на ринку, щоб знайти деяку середню величину ціни – ринкову ціну товару. Коливання ринкової ціни залежно від попиту і пропозиції об‘єктивно обмежені в діапазоні, де для виробника нижня межа визначається вартістю середніх витрат виробництва, а верхня – граничною кількістю грошей у споживача, тобто рівнем його платоспроможності.

Ринкова ціна:

- фокусує складні економічні зв‘язки між сердніми суспільними умовами вир-ва товару і можливостями йогоспоживання; - як індикатор нормального зворотного зв‘язку між виробництвом і споживанням, у процесі відтворення продукту ціна має встановлювати відповідність кількості та якості споживних вартостей із платоспроможним попитом ; - активно впливає на рівень і масштаби вир-ва товару в межах середніх умов ефективності.

При формування ринкової ціни важливим є розвиток інфляції. Вона спричиняє зростання цін на всі товари.