3. Економічна теорія і політ.Ек.: проблеми взаємозв‘язку. Позитивна і нормативна політ.Економія.

Політ­економія вчить, що з усієї різноманітнос­ті явищ і процесів суспільного життя слід виділити ті, які утворюють основу розвитку. А такою основою є економіка, тобто матеріальний базис суспільства. В сучас­ному розумінні - це народне господарство країни (або його частина), яка включає відповідні галузі та види виробництва. Існують такі поняття, як економіка країни, регіону, області, галузі. У вітчизняній і світовій еконо­мічній літературі під економічною системою прийнято розуміти сукупність механізмів та інститутів розвитку й функціону­вання національного виробництва.

Всі економічні науки умовно можна поділити на два види: тео­ретичні й практичні. Теоретичні - це науки, які вивчають закони та суттєві зв'язки в реальній економічній діяльності. В сучасній науковій, і особливо в учбовій практиці, як на Заході, так і в Україні, теоретична економічна наука виступає під такими назва­ми: економічна теорія, макро- і мікроекономіка, економіка та політекономія. Економічна теорія й політична економія на 80-90% збігаються за своїм змістом, і тому відомий американський економіст П.Самуельсон у своєму підручнику "Економіка", говорячи про економічну теорію, наголошує на тому, що звичайно її називають політекономією. Прикладні - це науки, які вивчають прояви загальних економічних законів і закономірностей, виявлених і сформульованих теорією в конкрет­них галузях і сферах господарювання (економіка торгівлі, економіка промисловості, економіка праці, маркетинг, фінанси і кредит, економічна історія та ін.).

Отже, політекономія як наука теоретична - це система наукових знань, яка дає цілісне уявлення про закони та сут­тєві зв'язки в реальній економічній діяльності.

Економічна теорія виконує позитивну функцію і відповідає на питання “що” і “чому” відбувається в реальній економіці. Економічна політика виконує переважно нормативну функцію і вирішує питання “що треба зробити”, щоб досягти певних цілей економічного і соціального розвитку.

4. Закони, принципи і категорії політ.Ек. Система економічних законів.

Категорії.

Категорія політекономії – це найбільш загальне логічне поняття, що відображає суть реально існуючого економічного явища, яке проявляється в певному виробничому відношенні.

Категорії суті відображають зміст економічних законів. Для закону економії часу - це економія часу. Для закону вартості -вартість. Ці категорії менш рухомі, бо виражають зв'язки гли­бинні, стійкі, такі, що постійно повторюються.

Категорії явища - це конкретні форми прояву суті економіч­них законів. Вони, на відміну від категорій суті, досить рухомі й мінливі, бо залежать від конкретних соціально економічних умов їх застосування.

Категорія-це нижчий ступінь пізнання економічних явищ. Вищим, який дозволяє повною мірою розкрити суть явища, є економічний закон.

Економічні закони виражають внутрішні, типові, тривалі, необхідні зв‘язки й залежності, які характеризують головний магістральний напрям розвитку тієї чи іншої сфери економіки. Вони виражають реальний зв‘язок економічних явищ і процесів, які відбуваються незалежно від волі й свідомості людеї. Можуть проявлятися лише через господарську діяльність людей.

Система ек. законів: Три основні групи з-в.

1. загальні – з-ни, які діють у всіх без винятку способах виробництва. Вони відображають: а)загальну спрямованість поступального розвитку сусп-го вироб-ва; б)об'єктивні основи зростання його ефективності; в)розвиток організаційно-економічних відносин; г)діалектику взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин.

- закон зростання продуктивності праці або, закон економії часу,

- закон відповідності виробничих відносин характеру й рівню розвитку продуктивних сил,

• закон усуспільнення виробництва й праці, закон зростаючих потреб.

2. специфічні -це з-ни, що діють лише в межах одного способу виробництва - основний економічний закон формації. Специфічні з-ни відрізняють один соціальний ступінь розвитку суспільства від іншого.

3. особливі - виража­ють такі особливості виробничих відносин, які властиві декільком способам виробництва, і тому діють лише в їхніх межах: закони товарного виробництва: закон вартості, закон попиту й пропозиції, закон грошового обігу.

Способи прояву ек-х з-в- стихійний, свідомий.

Спонукальним мотивом господарської діяльнос­ті людей виступають їхні економічні ітереси. Саме вони націлюють на діяльність людей у напрямах, які диктуються об'єктивними законами. Стихійний - коли люди в своїй господарській діяльності ігнорують їхні вимоги.. Свідомий - коли люди вивча­ють вимоги економічних законів і відповідно до них, свідомо використовуючи механізм дії економічних законів через економічну політику, будують свою господарську діяльність.

Форми прояву ек. законів.

Конкретні господарські форми, в яких проявляються економічні закони, дуже багаточисельні й рухомі. Тобто один і той же закон може проявитися в найрізноманітніших формах. Так, закон вартості проявляється через ціни на товари, заробітну плату, майнову диференціацію товаровиробників тощо. Одна й та ж сут­ність (закон) проявляє себе в реальному житті неоднозначна. А це означає, що немає й не може бути єдиної, придатної на всі випадки життя, раз і назавжди даної системи форм прояву економічних законів.