11.4. Каско-страхування засобів водного транспорту

На страхування приймають корпус судна (у тому числі й той, що будується) з машинами, устаткуванням, такелажем, фрахт, витратами на спорядження судна та інші витрати, пов'язані з його експлуатацією.

При страхуванні суден обсяг страхового захисту встановлюється за такими основними умовами відповідальності за:

♦ з відповідальністю за повну загибель і пошкодження;

♦ без відповідальності за пошкодження (крім випадків крушіння);

♦ без відповідальності за часткову аварію;

♦ з відповідальністю за повну загибель.

Тарифні ставки визначаються залежно від:

• вартості судна;

• страхової оцінки та страхової суми;

• основних технічних даних судна;

• давності побудови судна та характеру його експлуатації;

• районів і маршрутів плавання;

• кількості суден, заявлених на страхування;

• пори року, тощо.

В цілому тарифні ставки можуть коливатися від 1 до 3% для морських суден і від 0,5 до 2% для річкових суден. Тарифні ставки внаслідок великої кількості видів, типів, класів суден, широкої географії їхньої експлуатації можуть збільшуватися або зменшуватися. Наприклад, за плавання в арктичних водах, де існує льодова небезпека, переважно встановлюється додаткова, так звана екстра-премія.

Повна виплата в розмірі страхової суми за договором відбувається у таких випадках: у разі повної фактичної, повної конструктивної загибелі судна і при пропажі судна безвісті.

У випадках зміни рейсу - зміни пункту (порту) призначення, передбаченого страховим полісом (договором морського страхування), - договір морського страхування перестає діяти і може бути в силі лише за умови оплати додаткової страхової премії. Ще одним важливим видом морського страхування є страхування відповідальності судновласників за збитки, заподіяні внаслідок експлуатації суден, що їм належать.

Звичайно, через брак досвіду, українські страхові компанії пропонують судновласникам дещо вужчий обсяг страхового покриття. Цей вид страхування передбачає створення системи страхового захисту власників, фрахтувальників суден, а також інших осіб, пов'язаних з експлуатацією суден, включаючи команду судна.

Виділяють такі ризики при страхуванні власників суден:

♦ ризики, пов'язані з завданням шкоди життю та здоров'ю великій кількості осіб, у тому числі членам команди, пасажирам, вантажникам та ін.;

♦ ризики, пов'язані з завданням шкоди майну третіх осіб (іншому судну, особистим речам членів команди, пасажирів, вантажу та ін.);

♦ ризики, пов’язані з завданням шкоди навколишньому природному середовищу;

♦ ризики, що виникли з претензій компетентних органів (портова адміністрація, митниця, карантинна служба, тощо);

♦ ризики за особливими видами договорів (рятівні та буксирні договори).

11.5. Порядок укладання договору морського страхування

Перший зі збережених донині страхових полісів було виписано в середньовічній Італії (1347) у зв'язку саме з морським перевезенням.

Страховий поліс видає страховик (страхова компанія) лише від свого імені. Наявність полісу є свідченням укладення договору страхування.

У Кодексі найважливішим є розділ І "Договір морського страхування" частини VIII "Морське страхування". Окрім того, у розділі IX "Надзвичайні морські події" розглядаються питання загальної та часткової аварії, порятунку, зіткнень суден і забруднення довкілля, які безпосередньо пов'язані з морською страховою тематикою, а в розділі І "Межі відповідальності судновласника" частини X є положення, що стосуються страхування відповідальності. Інтернаціональна наступність у морському страхуванні простежується вже на рівні визначень. У статті 1 англійського Закону 1906 року говориться, що "договір морського страхування - це договір, згідно з яким страховик бере на себе зобов'язання відшкодувати страхувальникові в порядку й розмірі, що обумовлені договором, його морські збитки, тобто випадкові збитки, яких він зазнав під час морського плавання" . Стаття 239 Кодексу говорить, що "за договором морського страхування страховик зобов'язується за обумовлену плату (страхову премію) у разі настання передбачених у договорі небезпек чи випадків щодо об'єкта страхування (страховий випадок) відшкодувати страхувальникові чи іншій особі; на користь якої укладено договір, понесений збиток".

Огляд судна, вантажів чи іншого майна, що приймається на страхування, здійснює сюрвейєр - експерт, агент страховика. На підставі висновку сюрвейєра страховик приймає рішення про укладання договору страхування. Спеціальні розрахунки щодо розподілу витрат по загальній аварії між судном, вантажем і фрахтом називаються диспашою і складаються диспашером - спеціалістом у галузі морського права. Місце і порядок складання диспаші вказується в коносаменті. Диспашер приступає до справи тільки після заяви зацікавленої сторони (судновласників, вантажовласників, страховиків) з додаванням усіх документів, що стосуються аварійного випадку та підтверджують суму збитків і витрат. Диспашер на основі наданих документів (виписки із судового журналу, копії морського протесту, аварійної підписки, рахунків за пророблені роботи, копії актів огляду судна і вантажу, копи коносаментів тощо) виносить обґрунтоване рішення визнати чи ні наявність загальної аварії.