11.2. Правове регулювання морського страхування

Перший англійський закон щодо морського страхування був прийнятий у 1601 р. Нині головним законодавчим актом, що регулює умови морського страхування, є прийнятий 9 грудня 1994 р. Кодекс торговельного мореплавства України, який має окремий розділ VIII «Морське страхування». Кодекс містить важливі положення, що стосуються правового стану судна, екіпажу, організації перевезень, договорів морського перевезення вантажів, пасажирів, буксировки, морського страхування, загальної аварії, порядку відшкодування збитків від аварії суден, меж відповідальності судновласників, порядку пред'явлення і розгляду претензій та позовів, що витікають із договорів морського перевезення і строків позовної давності за ними. Статтею 243 Кодексу «Інформація про стан ризику» визначено, що у разі укладання договору страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про обставини, які мають істотне значення для визначення ступеня ризику і відомі або повинні бути відомі страхувальнику, а також відомості, про які запитує страховик. У разі приховування страхувальником істотних відомостей або надання ним неправдивих відомостей страховик має право відмовитися від договору. Крім того, страхувальник зобов'язаний негайно, як тільки йому стане відомо, повідомити страховика про будь-яку істотну зміну, що сталася з об'єктом або відносно об'єкта страхування (перевантаження, зміна способу перевезення). При невиконанні цієї умови, договір морського страхування припиняється з моменту настання змін.

У статті 250 «Страхова сума» передбачено, що страхувальник зобов'язаний оголосити суму, на яку він страхує відповідний інтерес. Якщо ця сума нижча за вартість застрахованого інтересу, то страховик відповідає за збитки пропорційно відношенню страхової суми до страхової вартості. Якщо страхова сума, що вказана в договорі морського страхування, перевищує страхову вартість, договір вважається недійсним щодо тієї частини страхової суми, яка перевищує страхову вартість.

Страхування життя і здоров'я членів екіпажів суден, а також пасажирів в Україні на внутрішніх водних маршрутах здійснюється відповідно до «Положення щодо обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 р. №959.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 561 створене Морське страхове Бюро України. Членство в бюро є обов'язковою умовою для отримання ліцензії на страхування морських ризиків.

Існують міжнародні організації, що займаються проблемами морського страхування:

Міжнародна торгова палата - неурядова міжнародна організація у сфері торгівлі і страхування. Заснована у 1919 р. з метою сприяння вільній торгівлі і приватного підприємництва, надання практичної допомоги комерсантам і виконанню представницьких функцій для бізнесу на урядовому і міжурядовому рівнях. Одним Із найважливіших документів міжнародної торгової палати є збірник міжнародних правил «Інкотермс», який забезпечує єдине тлумачення основних правил міжнародної торгівлі.

Міжнародна морська організація - спеціалізований заклад ООН, який займається питаннями морського судноходства. Створена у 1948 р. Ця організація відповідає за підготовку міжнародних стандартів у формі конвенцій кодексів, рекомендацій, які використовуються у практиці Орського страхування. Міжнародна морська організація займаєть-і вивченням конкретних проблем морського судоходства і наданням результатів дослідження зацікавленим державам.

Міжнародний союз морського страхування - об'єднання національних організацій і окремих страхових компаній, які проводять рахування морських суден, вантажів і фрахту. Заснований у 1874 у Берліні. Мета союзу - представництво, охорона інтересів і розвиток морського страхування. Членами союзу можуть бути національні і регіональні асоціації морського страхування, комітети Орських страховиків та інші організації, цілі яких збігаються з цілями Міжнародного союзу морського страхування.