Змістовий модуль 2 особисте страхування

Тема 3. Страхування життя і пенсій

1. Економічні особливості страхування життя і пенсій.

2. Організація роботи страхової компанії, пов’язаної із здійсненням страхування життя і пенсій. Порядок укладання і обслуговування страхового договору.

3.Визначення розміру і порядок здійснення страхових виплат.

1. Економічні особливості страхування життя і пенсій.

Давно відомо, що рівень розвитку особистого страхування в країні визначає ступінь захищеності громадян від соціальних ризиків. Захист таких ризиків відбувається як на рівні держави (система обов'язкового соціального страхування), так і на рівні страхових компаній (особисте страхування). Страхові компанії надають послуги щодо страхового захисту страхувальників (застрахованих осіб) у разі настання несприятливих подій для їхнього життя і здоров'я.

Історія розвитку особистого страхування сягає епохи Середньовіччя, коли члени гільдій і цехів надавали допомогу один одному у разі смерті, хвороби, інвалідності. Першою професійною організацією, яка почала займатися страхуванням життя, була англійська страхова компанія " Еквітебль " (1762 р.). Тому досить часто англійці стверджують, що історія цієї компанії є історією страхування життя.

Особисте страхування має багато спільного із соціальним страхуванням, і насамперед щодо об’єктів страхового захисту громадян. Проте між особистим страхуванням і соціальним є відмінності. Головна з них стосується джерел формування страхових фондів. В осо­бистому страхуванні ними є переважно індивідуальні доходи громадян, а в соціальному — кошти підприємств, установ, організацій.

В особистому страхуванні об'єктом страхових відносин є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з життям, здоров'ям і працездатністю страхувальника або застрахованої особи. Страхувальниками в особистому страхуванні можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а застрахованими — лише фізичні особи. Страхувальник одночасно може бути застрахованою особою.

Особисте страхування є обов'язковим і добровільним, індивідуальним і колективним. Добровільне особисте страхування застосовується як доповнення до чинного обов'язкового соціального страхування.

До особистого страхування належать:

· страхування життя та пенсій;

· страхування у разі нещасних випадків;

· медичне страхування.

Світова страхова практика поділяє страхування життя на страхування капіталів та страхування рент. У свою чергу, страхування капіталів передбачає можливість укласти договори страхування з умовою виплати певної суми при дожитті страхувальника до зазначеного в договорі строку (події) або в разі його смерті. Страхування капіталів передбачає створення нових капіталів. Великим попитом у страхувальників користується змішане страхування життя, згідно з умовами якого передбачається виплата, якщо страхувальник доживе до зазначеного строку (віку) або помре протягом дії договору страхування.

Якщо йдеться про рентне страхування, то певна обумовлена договором частка виплачується страхувальникові (застрахованому) у вигляді регулярних періодичних виплат, а загальна сума останніх залежить від тривалості його життя.

Страхування життя і пенсій є єдиними страховими накопичувальними послугами (пов'язані із накопиченням страхової суми).

За сучасних умов в Україні відбувається лише становлення ринку особистого страхування. Пояснюють слабкий розвиток цього страхування такі причини: наявна економічна ситуація в державі, низькі доходи громадян, відсутність комплексного підходу при розробці страхових продуктів, недовіра до страхових компаній, недостатній рівень культури страхування.

1. Розвиток страхових послуг щодо захисту життя громадян залежить від появи в країні середнього класу. У розвинутих країнах світу страхові послуги щодо захисту життя займають 30—40 % страхового ринку, зокрема у Німеччині частка страхових платежів зі страхування життя щорічно становить 2,7 % ВВП, у Франції — 5,9 % ВВП, а в Україні у 2002 р. — 0,006 % ВВП [10, с. 11]. Нині найбільш перспективними світовими ринками щодо розвитку страхування життя є ринки Південної Кореї, Китаю.

Згідно з вітчизняним законодавством, мінімальний розмір статутного фонду страхової компанії (life-компанія), яка займається страхуванням життя, — 1,5 млн. євро. Доходи страховиків із довгострокового страхування життя і недержавного пенсійного забезпечення обкладаються податком за ставкою 0 %. Іншими видами страхування life-компанія не має права займатися.

Окрім того, значне поширення страхування життя сприяє зменшенню соціальної напруги та навантаження на соціальний бюджет країни.

Які чинники впливають на розвиток страхування життя?

1. Рівень ВВП і життя населення. Ринок страхування життя безпосередньо залежить від ВВП. Аналітики компанії Swiss Re, вивчаючи сприйняття продуктів страхування життя в країні, запропонували пряму залежність між приростом ВВП і обсягами страхування життя. Вони стверджують, що якщо основний економічний показник — ВВП — зростає темпами, які знаходяться в межах 5 %, то в країні буде сприятливе середовище для розвитку ринку страхових послуг щодо захисту життя, і навпаки [20, с. 31].

2. Інфляційні процеси в країні, які безпосередньо впливають на розвиток страхової накопичувальної послуги (зростання темпів інфляції призводить до погіршення розвитку страхування життя). В Україні певним чином ситуація покращилась, коли законодавство у 2001 р. дозволило страховику приймати страхові внески від клієнтів у валюті, яку вони обрали. Нині на українському ринку страхування життя накопичення здійснюється у п'яти валютах, зокрема, переважає сплата страхових платежів у доларовому еквіваленті.

3. Довіра населення до life-компаній: як зазначають експерти" економічні труднощі першої половини 90-х років XX ст. і функціонування численних "фінансових пірамід" значно послабили довіру населення до таких компаній. Крім цього, за офіційними даними, борг держави зі страхових полісів Укрдержстраху становить 8 млрд. грн. [18, с. 37].

Для розвитку страхових накопичувальних послуг в Україні створені певні податкові пільги як для юридичних, так і для фізичних осіб. Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", юридичні особи можуть відраховувати на валові витрати платежі за довгостроковими договорами страхування життя (договір вважається довгостроковим, якщо він укладений на 10 років і більше, містить умови сплати страхових внесків протягом п'яти і більше років і передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування) своїх співробітників у межах 15 % від фонду заробітної плати.

Тобто, якщо підприємство укладе з life-компанією на 10 років і більше договір страхування життя, воно матиме можливість накопичувати фонди для персоналу не з прибутку, а відносити такі витрати в межах встановленої суми на валові витрати. Крім цього, при укладенні двох чи трьох договорів страхування (наприклад, договору на довгострокове страхування життя та договору на недержавне пенсійне забезпечення), загальна сума внесків за цими договорами не може перевищувати у сукупності 15 % річної заробітної плати застрахованого працівника.

Що стосується страхувальника, який за власний рахунок сплачує страхові внески, то прибутковий податок, сплачений з цих коштів, держава поверне йому за схемою податкового кредиту, У податковій декларації страхувальник, зазначивши і підтвердивши платежі на страхування життя, отримає від держави компенсацію в рахунок сплаченого 13-відсо-ткового податку. При цьому сума таких платежів не може перевищувати розмірів, визначених у п. 6.5.1 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Разом із тим розмір страхових внесків, які дозволено вносити до податкового кредиту, залежить від того, на чию користь укладено договір страхування. Якщо страхувальник хоче відшкодувати податок із суми, сплаченої за власним договором страхування, закон дозволяє внести всю суму податкової соціальної пільги, якщо йдеться про договір найближчого родича — не більше як 50 % податкової соціальної пільги.

Якщо у страхувальника є страховий поліс від роботодавця, то сума, яка вноситься до податкового кредиту, автоматично стає меншою за суму, витрачену підприємством.

Отже, в Україні починають формуватися умови для розвитку страхових послуг щодо захисту життя громадян. Головними причинами, що негативно впливають на цю страхову послугу, є низький рівень економічного розвитку країни та ощадної активності населення.

В Україні з 1 січня 2004 р. почала діяти нова трирівнева пенсійна система: перший рівень — солідарна система пенсійного забезпечення, другий — накопичувальна, третій — добровільне недержавне пенсійне забезпечення. Перший та другий рівні є обов'язковими для всього працюючого населення, третій — добровільний. Страхові компанії відіграють важливу роль у системі недержавного пенсійного забезпечення.

Суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення, які здійснюють накопичення і виплату пенсій, згідно з Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення", є [6]:

недержавні пенсійні фонди (НПФ), яким надано право на укладення пенсійних контрактів і здійснення недержавного пенсійного забезпечення з моменту прийняття пенсійних внесків до моменту здійснення пенсійних виплат, крім виплат довічної пенсії;

банківські установи, які уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень;

страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду. Довічна пенсія (довічний ануїтет) — це пенсійні виплати, які здійснюються страховою організацією на підставі договору страхування довічної пенсії протягом життя фізичної особи періодично після досягнення нею пенсійного віку відповідно до законодавства про страхування.

При виході на пенсію громадянин за законодавством має три варіанти, як розпорядитися грішми, накопиченими в недержавному пенсійному фонді. По-перше, він просто може зняти всі гроші відразу, по-друге, укласти контракт із тим самим або іншим пенсійним фондом на виплату пенсій протягом певного періоду (не менше ніж 10 років). По-третє, передати накопичені пенсійні активи страховій компанії для того, щоб отримувати додаткову пенсію до кінця життя. Страховій компанії дозволяється укладати договори страхування довічної пенсії (виплати довічного ануїтету) винятково за рахунок коштів, які роками накопичувалися в НПФ.

Згідно з Законом "Про недержавне пенсійне забезпечення", це страховик, який отримав ліцензію на страхування життя, — life-компанія.

До переваг пенсійного забезпечення за участю страхових компаній відносять:

відсутність прив'язки до пенсійного віку;

ширший асортимент страхових продуктів, у НПФ — однотипні продукти;

сформовану агентську мережу, що дає можливість залучити більшу кількість клієнтів;

внески здійснюються у вільно конвертованій валюті, у недержавному пенсійному фонді — в національній валюті.