6.3. Страхування підприємств від перерв у виробництві внаслідок знищення або пошкодження застрахованого майна

Особливість цього виду страхування полягає в тому, що розмір збитків безпосередньо залежить від терміну перерви у виробництві. Тому важливо визначити тривалість відповідальності страховика, тобто період, упродовж якого він зобов'язаний відшкодувати збитки.

У страхуванні від перерв у виробництві страховик обмежує свою відповідальність гарантійним строком який передбачає максимальний термін зупинки господарської діяльності страхувальника, за наслідками якої він несе відповідальність щодо збитків.

Гарантійний строк відповідальності встановлюється в межах від 3 місяців до 2 років. Максимальний термін відповідальності визначають так, щоб цей період був достатнім для відновлення виробництва та комерційної діяльності підприємства. Тому період відповідальності страховика може перевищувати строк дії договору страхування. У такому разі, навіть після закінчення строку дії договору відносини між страховиком і страхувальником зберігаються.

Відповідальність страховика сплатити страхове відшкодування виникає за наявності таких умов:

• пожежа або інша страхова подія, обумовлена договором;

• пошкодження або знищення майна через страхову подію;

• перерва в господарській діяльності підприємства внаслідок пошкодження або знищення майна.

Для розрахунку збитку страхувальника в страхуванні від перерв у виробництві визначають: поточні витрати, пов'язані з продовженням застрахованої діяльності в період зупинки у виробництві та розмір недоотриманого прибутку.

Під час встановлення суми страхового відшкодування страховик ураховує додаткові витрати страхувальника, здійснені з метою скорочення збитку.

У додаткові витрати включають:

• витрати, пов'язані з введенням додаткових змін;

• терміновим ремонтом;

• переданням частини роботи іншим підприємствам;

• прискоренні поставки майна, необхідного для відновлення господарської діяльності тощо.

Але не підлягають відшкодуванню такі витрати, унаслідок яких страхувальник отримує певну вигоду: збільшує обсяг випуску продукції, скорочує витрати, модернізує виробництво.

Страховики не сплачують страхове відшкодування за додаткові збитки страхувальника, які збільшують строк перерви у виробництві через:

• воєнні дії та їх наслідки, страйки, конфіскації, арешти, знищення або пошкодження майна за розпорядженням органів влади;

• розширення та оновлення діяльності підприємства порівняно з виробничою діяльністю, що мала місце до настання страхового випадку;

• відсутність коштів для відновлення пошкодженого або заміни втраченого майна;

• обмеження з боку влади відновлюваних робіт або господарської діяльності страхувальника;

• надзвичайні затримки у відновленні виробництва, пов'язані, наприклад, з веденням справ у суді або арбітражі, з'ясуванням відносин власності, володіння чи оренди майна.

6.4.Страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції та інших видів відповідальності підприємства

Страхування відповідальності виробників за якість виробленої продукції.

Виробник може застрахувати себе на випадок нанесення шкоди життю чи здоров'ю споживачу його продукції.

Розмір страхової суми визначається виробником. Деякі страховики можуть встановити мінімальний чи максимальний розмір такої відповідальності.

Тарифи коливаються від 0,1% до 2% страхової суми. Розмір тарифу залежить від:

• рівня технологічного оснащення;

• технічного стану підприємства;

• надійності зберігання продукції;

• виду упаковки.

Підприємець може додатково застрахувати себе на суму юридичних витрат на ведення процесу чи обумовити в страховому договорі відшкодування морального збитку, нанесеного третім особам.

Страхування відповідальності роботодавця.

Підприємець може не відшкодовувати можливий збиток, нанесений життю чи здоров'ю працівникам підприємства у робочий час. Страхова компанія за певну плату може зробити необхідні виплати працівникам, які отримали травми чи загинули внаслідок пожежі, аварії, від теплових ударів, отруєнь, електричного струму, опіків та ін.

Страховик може взяти на себе в середньому від 0,11% до 3,8% цієї суми. Такий діапазон пояснюється тим, що страхові компанії значно зменшують чи збільшують тарифну ставку залежно від ризику окремо взятої професії.

Так, в одній і тій самій страховій компанії страховий поліс відповідальності роботодавця на випадок нанесення фізичної шкоди пожежнику коштує 2,55%, а бібліотекарю - 0,3% незадовільних фінансових наслідків, збитків, завданих власним персоналом, якому з огляду на виконувані ним службові обов'язки необхідно довіряти майнові цінності.

Зазначене страхування дає змогу:

• уникати зайвої турботи про матеріальні цінності, що полягає у виникненні особливих вказівок та інструкцій;

• запобігати прямим збиткам і втратам;

• уникати в кожному випадку потреби отримувати докази цілості матеріальних цінностей.

Екологічне страхування - це страхування цивільно-правової відповідальності виробництв - джерел підвищеної небезпеки для довкілля за заподіяну шкоду, яка може бути завдана громадянам та юридичним особам внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища.

Об'єктом екологічного страхування є екологічні інтереси, котрі потребують страхового захисту. Під екологічними інтересами розуміють природні і соціальне обумовлені потреби населення в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки.

Страхові фонди при обов'язковому екологічному страхуванні можуть створюватися і нагромаджуватися за рахунок внесків страхувальників; при добровільному - за рахунок внесків з прибутку (доходу) підприємств, організацій та установ, який залишається в їхньому розпорядженні.

При добровільному екологічному страхуванні фізичних осіб страхові внески формуються за рахунок їхніх коштів, а також коштів підприємств. Оскільки збитки від завданої навколишньому природному середовищу шкоди і штрафні санкції, накладені на підприємства, що спричиняють виникнення екологічних аварій, часто перевищують їхні фінансові можливості, то резервування коштів та компенсація збитків внаслідок екологічних катастроф може здійснюватися шляхом взаємного страхування промислових підприємств. Для вирівнювання ризику і збільшення стійкості страхових компаній потрібно залучати якнайбільше клієнтів, зокрема з різними видами відповідальності. Це знижує ризик втрат і дає можливість точніше розрахувати такий ризик, використовуючи закон великих чисел.