Евклідові відстані між політичними рольовими позиціями, іі гр.
Таким чином, студенти, які мають досвід безпосередньої політичної діяльності, дистанціюються в уявленнях від представників влади авторитарної доби теперішньої та ідентифікують себе із соціально бажаними політичними рольовими позиціями. Вони також не уявляють себе в ролі “сьогоднішнього громадянина” (О8), очевидно через те, що він не тільки не відповідає ідеальним рисам громадянина, але й відображає аполітичну, аморфну, невизначену позицію у політичних відносинах. Можна зробити висновок, що позиція “під”, яка втілює характеристики радше об’єкта владних маніпуляцій, ніж суб’єкта відносин з владою, приписується сучасній політично пасивній молоді, до якої дане студентство себе не відносить.
Актуальна політична влада уявляється студентами ІІ групи як далека від ідеалу громадянина. Їй приписуються характеристики, більш притаманні владі авторитарної доби, а також позиції господаря, яка втілює позицію домінування у владно-підвладних стосунках.
Слід однак зазначити, що в уявленнях студентів І групи влада сьогодні є більш наближеною до влади 20 років тому, ніж в групі ІІ групи (відстань між образом “сьогоднішній народний обранець” та “представник влади 20 років тому” становить в І гр.3,768, в ІІ гр. – майже в 2 рази більша). Останнє дає підстави говорити про те, що участь у політичній діяльності сприяє більш лояльному ставленню до політичної влади, формуванню образу влади, що несе в собі більше позитивних характеристик.
Привертає увагу певна суперечливість уявлень досліджуваних з І групи щодо позицій “партнера” і “господаря”. У цій групі студентів обом образам приписуються близькі психологічні характеристики. Інша ж група диференціює ці образи, демонструючи здатність більш точно розуміти різницю у позиціях в системі взаємовідносин “домінування – підпорядкування”.
Образ влади досяжного майбутнього (О0) має психологічну наближеність і до образу партнера (О2) і до образу господаря (О7) у І групі на відміну від ІІ групи, представники якої уявляють максимально наближеними образи “народного обранця через 20 років” (О0) “партнера” (О2) та “громадянина через 20 років” (О9).
На основі вищенаведених даних можна зробити висновок, що студенти з досвідом активної політичної діяльності більш чітко уявляють риси сьогоднішнього громадянина, характеризуючи його як пасивний об’єкт впливу з боку політичної влади і такий, що займає у стосунках з нею позицію підлеглості, підпорядкування.
3.4.3. Особливості становлення політичної ідентичності молоді в процесі соціалізації
Дослідження особливостей політичної ідентифікації молоді дає можливість описати змістову сторону когнітивної складової політичної соціалізації молоді. Сьогодні актуальним є питання політичної , особливо – громадянської – ідентифікації молоді. Справді, ототожнення себе з державою, нацією як політичною спільнотою є вирішальним показником становлення громадянської самосвідомості особистості.
Проведене за анкетою лабораторії соціальної психології опитування показало, що на усвідомлюваному рівні студентська і учнівська молодь ідентифікує себе з громадянством України: громадянином України відчуває себе 85% учнів і 82% студентів; а реалізувати життєві плани найуспішніше змогли б: в Україні – 48% учнів і 52% студентів.
Водночас не можна однозначно стверджувати, що на рівні неусвідомлюваних настановлень, цінностей, вірувань, міфів – того, що конституює більш глибокі пласти репрезентації політичної реальності в свідомості молодої людини, остання так само чітко визначає себе у категоріях громадянства, патріотизму, управління суспільними процесами, зокрема відносинами з політичною владою. Тому в нашому дослідженні були застосовані проективні методики з метою більш глибокого вивчення уявлень молоді про власне Я. Дослідження проводилось на студентській вибірці (N=238).
За допомогою тесту двадцяти відповідей М.Куна і Т.Макпартленда “Хто я?” виявлявся репертуар тих соціальних ролей, яким індивід схильний надавати перевагу і яких з них він схильний уникати, виявити його рольові очікування, втілені у моделі соціальної ідентичності. Метою застосування методики було з’ясувати особливості політичної складової ідентифікаційної системи особистості студента, місце політичних ідентичностей різного ієрархічного статусу в її структурі, роль у її функціонуванні.
До аналізу були взяті наступні показники політичної ідентифікації:
Співвідношення кількості об’єктивних і суб’єктивних самохарактеристик як показник кризових явищ у процесах соціальної (в тому числі – політичної) ідентифікації;
Питома вага окремих видів політичної ідентичності в загальній ідентифікаційній системі особистості як показник провідної/другорядної ролі політичної ідентичності у організації вертикальної ієрархії ідентичностей;
Питома вага окремих видів політичних ідентичностей в ідентичностях соцієтального, соціального, особистісного рівнів ідентифікації як показник ролі політичної ідентифікації по ідентифікаційних горизонталях.
Процедура опитування полягала у пред’явленні аркуша паперу із письмовою інструкцією: “Напишіть, будь ласка, до 20 різних відповідей на запитання “Хто я?”. Відповідайте так, наче Ви відповідаєте самому собі, а не комусь іншому. Розташовуйте відповіді в тому порядку, в якому вони спадають Вам на думку. Не турбуйтесь про їх логічність чи важливість. Намагайтесь виконати завдання за 12 хвилин”.
Обробка результатів проводилась із застосуванням методу контент-аналізу даних, отриманих за методикою. Питома вага політичної ідентичності визначалась як відсоткова частка кількості політичних самохарактеристик у загальній кількості самохарактеристик усієї ідентифікаційної вертикалі або окремої горизонталі.
Результати тестування (таблиця 3.4.4) показали існування суттєвої різниці у співвідношенні об’єктивних та суб’єктивних самохарактеристик у студентів залежно від досвіду активної політичної участі.
Таблиця 3.4.4