- •1. Поява людини і первісні форми співжиття в Україні. Трипільська культура.
- •2. Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на українських землях. Грецька колонія Північного Причорномор’я.
- •3. Східні слов’яни: походження, розселення, соціально-економічний розвиток і культура. Початки державності.
- •4.Утворення Київської Русі. Основні етапи її розвитку.
- •5. Політичний і суспільний устрій Русі-України.
- •6. Культура Київської Русі.
- •7. Місце і значення Київської Русі в історії України
- •8. Причини та наслідки занепаду Київської Русі
- •9. Формування Галицько-Волинського князівства. Суспільні відносини в державі.
- •10. Діяльність князів Романа та Данила. Розквіт Галицько-Волинської держави.
- •11. Зовнішня політика та значення Галицько-Волинської держави.
- •12. Українські землі у складі іноземних держав у 14-16 ст.
- •13. Шляхи та причини входження українських земель до Великого князівства Литовського, мовний та культурно-релігійний склад держави
- •14. Політичний лад і економічний розвиток українських земель за Литовської доби
- •15. Духовне життя, культура України за Литовської доби. Становище церкви.
- •16. Кревська унія.
- •17. Укр. Землі в складі Речі Посполитої. Люблінська унія та розвиток укр. Земель після унії
- •18. Соціально-економічний розвиток України в другій пол. 16 – першій пол. 17 століття. Посилення експансії Польщі
- •19. Берестейська церковна унія та її наслідки.
- •20. Загарбання турками і татарами Південної України і їх наслідки на інші українські землі (друга половина 15 ст.)
- •21. Виникнення та початкова історія укр. Козацтва, його класифікація.
- •22. Заснування і основні етапи історії Запорізької Січі.
- •23. Військово-адміністративний устрій Запорозької Січі.
- •24. Виникнення і значення реєстрового козацтва
- •25. Українське козацтво у другій половині 16 - першій пол. 17 ст.
- •26. Козацькі повстання: Косинського, Наливайка. 1620-30 р.Р.
- •27. Культурне життя України в 16 - 17 ст.
- •28. Причини і основні етапи визвольної війни українського народу проти Польщі.
- •29. Зборівський договір. Утворення козацької державності
- •30. Битва під Берестечком. Укладення Білоцерківського договору
- •31. Переяславська Рада 1654 р. Та її рішення.
- •32. Березневі статті 1654 р.
- •33. Дипломатична діяльність Богдана Хмельницького (1648-1657 рр.)
- •34. Боротьба старшинських угрупувань за владу
- •35. Війна Росії з Польщею. Андрусівський договір 1667р. Територіальне розчленування України.
- •36. Україна за часів Руїни.
- •37. Відновлення козаччини на правобережній України в середині 80х рр. 17 ст. С.Палій
- •38.Розвиток культури України в другій половині 17 ст.
- •39. Гетьманщина на поч. 18 ст. Гетьман і. Мазепа.
- •41. Наступ царизму на автономію України. Скасування гетьманського устрою.
- •42. Пилип Орлик та його Конституція 1710 р.
- •43. Соціально-економічний розвиток Лівобережної та Слобідської України у 18 ст. Юридичне оформлення кріпосного права.
- •44. Розвиток економіки на Правобережжі та західноукр. Землях у 18 ст.
- •45. Укр. Культура у 18 ст.
- •2. Література XVIII століття
- •3. Архітектура України у XVIII ст.
- •46. Політичне становище і соціал.-економ розвиток східноукр. Земель у і полов. 19 ст. Колоніальна політика царизму щодо України.
- •47. Декабристський рух в Україні
- •48. Відродження української національної свідомості
- •49 Політика Австрійської монархії на західноукраїнських землях в кінці 18 – п. Полов. 19 ст.
- •50. Суспільно-політичний рух в західноукраїнських землях в першій половині 19 ст. Гурток ,,Руська Трійця
- •53. Укр. Сусп. Політ. Рух у другій полов 19 ст.
- •54. Укр. Культура в 19 – на поч. 20 ст.
- •55. Соціально-економічний розвиток українських земель в другій половині 19 - на початку 20 ст.
- •56.Активізація національно-визвольного руху в Україні на початку 20 ст.
- •57.Українські партії на початку 20 ст., їх програми, стратегія, тактика.
- •58. Україна в роки і Світової війни
- •59. Політичне становище в Україні після повалення царського режиму. Організація і діяльність Центр. Ради. Проголошення унр.
- •60. Гетьманський переворот. П. Скоропадський. Гетьманський уряд і його політика.
- •61. Кінець Гетьманату. Утворення Директорії унр та його діяльність.
- •62. Зовн. Політика унр. Брестський договір та його наслідки.
- •63. Західна Україна в 1918 р. Утворення зунр. Є. Петрушевич.
- •64. Військо унр і Укр. Галицька армія в боротьбі з денікінцями.
- •65. Варшавський договір. Спільні бойові дії польських і укр. Військ проти Червоної армії.
- •66. Ризький договір та його наслідки.
- •67. Відновлення Радянської влади в Україні в 1919 р. Селянсько-повстанський рух.
- •68. Перехід до нової економічної політики і її здійснення в Україні.
- •69. Утворення срср. Статус України в складі Радянського Союзу.
- •71. Український націонал- комунізм в 1920
- •72. Проведення сталінської політики воєнного-комуністичного штурму в Україні: результати, наслідки.
- •73. Причини і наслідки голодомору в Україні в 1921-1922 та в 1932-33 рр. Причини та наслідки голоду в Україні 1932-1933 рр.
- •74. Сталінський терор проти укр.. Народу в 1920-30 р.Р.
- •75. Соціал-економ. Та політ. Розвиток західноукр. Земель в 1920-1930 рр.
- •76. Заснування організації укр. Націоналістів (оун). Розкол в оун. А. Мельник, с. Бандера.
- •77. Українське питання в міжнародних стосунках напередодні Другої світової війни. Пакт Молотова-Ріббентропа і українські землі. Входження земель Зах. Укр. До складу урср.
- •78 . Німецько-фашистський окупаційний режим в Україні. Радянський партизанський рух і більшовицьке підпілля.
- •79. Укр. Націон-визво. Рух в роки іі світової війни. Оун і упа.
- •80. Звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Політичні наслідки Другої світової війни та українське питання.
- •81. Україна після 2 с.В.. Перехід до мирного будівництва.
- •82. Повоєнний сталінський режим в Україні. Репресії 40-х -50-х рр.
- •83. Західноукр. Землі в повоєнні роки. Операція «Вісла»
- •84. Розвиток господарства Радянської України в другій половині 50-х – першій половині 60-х років.
- •85. Викриття культу особи Сталіна. Демократизація суспільно-політичного життя в Україні в другій половині 50-х на початку 60-х рр. Та їх суперечливий характер.
- •86. Наростання кризових явищ в соціал-економ. Політ. І культурному житті Радянської Укр. В другій полов. 60-х – першій половині 80-х
- •87.Національне питання в Радянській Україні в 60-х першій половині 80-х років. Дисидентський рух і його придушення.
- •89. Розпад срср. Проголошення незалежності Укр.
- •90. Суперечливі процеси в політичному житті України.
- •91. Духовне і культурне життя України в умовах державної незалежності.
- •92. Визнання укр. Держави міжнародним співтовариством. Взаємовідносини з снд
69. Утворення срср. Статус України в складі Радянського Союзу.
Курс на об'єдання державних утворень, що виникли в результаті розпаду Російської імперії, під орудою Москви був невід'ємною складовою загального політичного курсу більшовиків. Для цього Москва застосовувала широкий набір засобів - від зброї до «політичної дипломатії» в усіх її формах.
Ще влітку 1919 р. під приводом «спільної небезпеки», «спільних інтересів» та «зміцнення військово-політичного союзу» Москва добилася злиття найголовніших наркоматів РОСІЇ та національних республік. Після закінчення війни Центр посилив намагання включити формально незалежні республіки до складу РСФРР. У червні 1920 р. 20 членів ВУЦВК були введені у ВЦВК. Шалений тиск справлявся навіть на ті сфери, компетенція яких належала республікам. Практично будь-який самостійний крок українського керівництва викликав звинувачення Москви, і чим далі, тим більше. В січні 1921 р. командувача Збройних Сил України було підпорядковано спеціальному уповноваженому Реввійськради РСФРР в Україні. На V Всеукраїнському з'їзді Рад (лютий-березень 1921 р.) проти договору про військовий та господарський союз із Росією виступили представники опозиційних партій - УКП та лівих есерів. Але переважна більшість делегатів-комуністів не підтримала їх і проголосувала за об'єднання семи наркоматів обох держав і входження їх до складу центральних наркоматів Російської Федерації.
Наставала черга сфери міжнародних зносин. У січні 1922 р. делегати від радянських республік, у тому числі УСРР, підписали протокол про передання РСФРР свого представництва на Генуезькій конференції. Російське зовнішньополітичне відомство фактично узурпувало повноваження «незалежних» республік і почало виконувати функції загальнофедеративної структури. Додамо до цього, що в тому ж році в Україні був закритий спеціальний навчальний заклад, який готував національні дипломатичні кадри, - Інститут зовнішніх зносин. Саме з того часу підготовка таких фахівців почала вестися виключно в Москві. Україна не мала змоги робити цього аж до 1944 р., коли в Київському університеті був започаткований факультет міжнародних відносин (з 1990 р. - Інститут міжнародних відносин).
Повернімося, однак, до періоду, що передував створенню СРСР. Розроблений Й. Сталіним проект «Про взаємовідносини РСФРР з незалежними республіками» передбачав входження останніх до Російської Федерації на правах автономії. Це був так званий проект автономізації. Він викликав енергійну критику з боку більшості тодішнього керівництва УСРР. Проти плану автономізації виступив і В. Ленін. Він запропонував покласти в основу взаємовідносин радянських республік інший принцип - принцип рівних прав у складі федерації.
10 грудня на VII Всеукраїнському з'їзді Рад було схвалено Декларацію про утворення СРСР і проект основ Конституції СРСР. З'їзд звернувся до з'їздів Рад інших радянських республік з пропозицією невідкладно оформити створення СРСР. 30 грудня 1922 р. І з'їзд Рад СРСР затвердив в основному Декларацію про утворення СРСР і Союзний Договір. Процес конституційного оформлення тривав і далі. В січні 1924 р. на II з'їзді Рад СРСР було остаточно затверджено Конституцію СРСР. У ній права союзних республік обмежувалися значно більшою мірою, ніж у попередніх проектах документів, пов'язаних зі створенням СРСР. Принципи рівноправності і федералізму практично поступилися автономізації. Союзні республіки стали адміністративними одиницями СРСР. Усі основні повноваження узурпувалися Центром, або, згідно з офіційними тлумаченнями, "добровільно" передавалися Союзу РСР. Це ярмо український народ вимушений був тягти протягом майже 70 років.
70. Політика українізації та коренізації:сутність, причини, наслідки.У 20-ті рр. складовою частиною національно-культурних процесів в Україні була політика українізації, що проводилася в роки НЕПу. «Українізація» - політика, спрямована на під
готовку партійно-державних кадрів української національності; облік національних факторів у формуванні партійного й державного апарату;
організація та відкриття українських дитячих садків, шкіл, технікумів, закладів культури (бібліотек, музеїв, театрів тощо); випуск українських газет, журналів, книг і підручників; глибоке вивчення української мови, літератури, історії, географії, права; відродження й розвиток національних традицій культури.
Політика «українізації» була складовою частиною політики «коренізацїі», яку запровадило партійне керівництво на підставі рішень XII з'їзду РКП(б) (квітень 1923 р.). Ця політика мала на меті зміцнити контроль партійного керівництва над національними околицями, розширити свій вплив на місцеве, зокрема українське, населення й керувати процесом національного відродження в Україні. Відповідно до декретів ВУЦВКу 1923 р. в Україні проголошувалася рівність мов і було вказано на необхідність надання допомоги в процесі розвитку української мови. Для проведення українізації було створено комісію на чолі з секретарем ЦК КП(б)У В. Затонським.
Від самого початку політика наштовхувалася на опір із боку русифікованої верхівки КП(б)У. У партійному керівництві виникла теорія «боротьби двох культур», яку обстоював Д. Лебідь. Відповідно до неї українська культура визнавалася селянською й відсталою, а тому мусила відійти в небуття. Але завдяки наркоматові освіти на чолі з О. Шумським і його помічниками М. Скрипником, Г. Гриньком, які були прихильниками національного відродження, українізація проходила успішно.
Українська Інтелігенція стала рушійною силою українізації. Активними прихильниками цієї політики були М. Грушевський.Д. Багалій, М. Куліш, М. Хвильовий, багато українських літераторів, композиторів, діячів культури й мистецтва. В українській літературі розгорнулася дискусія про місце України в складі СРСР, її історію та майбутнє.
З 1925 р. проводилася політика українізації партії й державних органів. Державні службовці повинні були складати екзамени з української мови. Частка українців у партії зросла, але переважно на нижчих іцаблях партійної ієрархії. У 1929 р. в УРСР велика частина шкіл і технікумів була українізована, у чому їм поступалися інститути. Тираж українських газет збільшився з 1924 по 1927 рр. у 5 разів, почався процес дерусифікації міст через масовий наплив до них українських селян. У Харкові з метою українізації в армії було створено Школу червоних старшин. Українізація створила сприятливі умови для розвитку національних меншин: у складі України було створено Молдавську Автономну Радянську Республіку, засновано німецькі, грецькі, болгарські, польські, автономні єврейські райони.
Висновок. Більшовики брали до уваги процес українського національного відродження, прагнули оволодіти цим процесом через політику українізації й спрямувати його в русло соціалістичного будівництва, а іншим країнам показати приклад розв'язання національного питання.