Тема 1.8 Калькулювання собівартості за замовленнями та за процесами

План

1.8.1 Калькулювання за замовленнями

1.8.2 Калькулювання собівартості за процесами

1.8.3 Метод розрахунку умовних еквівалентних одиниць готової продукції

1.8.4Порівняльна характеристика калькулювання собівартості за замовленнями і процесами

1.8.1 Калькулювання за замовленнями

Калькулювання за замовленнями – це система обчислення собівартості продукції на основі обліку витрат з кожного індивідуального виробу або окремої партії виробів, об’єднаних одним замовленням. Об’єктом обліку витрат при цьому методі є окреме замовлення. Застосовують цей метод в індивідуальних і дрібносерійних виробництвах машинобудівної промисловості (кораблебудування, виготовлення пресів, турбін для електростанцій, літаків тощо), у будівництві, у ремонтному виробництві, у підприємствах побутового обслуговування і т.ін.

При цьому методі на основі замовлення бухгалтерія відкриває окремий аналітичний рахунок для обліку витрат, кожному замовленню присвоюють номер (код), який обов’язково вказують на всіх документах з обліку витрат на виконання цього замовлення. Для узагальнення витрат та обчислення собівартості продукції використовують картку (відомість) обліку витрат на замовлення, в якій накопичують витрати за весь час виконання замовлення.

Прямі витрати матеріалів та заробітної плати відносять на конкретне замовлення на підставі первинних документів, накладні витрати розподіляють між замовленнями на підставі нормативних ставок пропорційно до фактичного обсягу встановленої бази розподілу (прямих витрат праці у людино-годинах. прямих витрат на оплату праці і т.ін.). Тому такий метод називають змішаним, або нормальним калькулюванням собівартості.

Собівартість закінченого замовлення визначають одразу після його завершення. Вартість незавершеного виробництва на кінець звітного періоду розраховують за даними карток (відомостей) обліку витрат за незакінченими замовленнями.

Така методика калькулювання зумовлює можливі відхилення фактичних накладних витрат від розподілених.

1.8.2 Калькулювання собівартості за процесами

Калькулювання за процесами – це система обліку і визначення собівартості продукції на основі групування витрат у межах окремих процесів або стадій виробництва. Ця система характерна для масового та серійного виробництва (хімічна, нафтопереробна, металургійна та ін..). Технологічний процес таких галузей складається з окремих стадій (фаз, переділів), які можуть здійснюватися послідовно або паралельно. Наприклад, організація металургійного виробництва: виплавка чавуну – виплавка сталі – прокатне виробництво. Собівартість кінцевого продукту повинна послідовно включати витрати всіх попередніх стадій обробки.

На підприємствах окремих галузей промисловості використовують напівфабрикатний метод організації виробництва, при якому продукція, закінчена обробкою в окремих підрозділах, передається на склад напівфабрикатів, а потім зі складу передається для подальшої обробки у наступних технологічний процесах або для реалізації іншим підприємствам. У таких випадках необхідне визначення собівартості не лише закінченої готової продукції, а й напівфабрикатів.

1.8.3 Метод розрахунку умовних еквівалентних одиниць готової продукції

У зарубіжній практиці при калькулюванні собівартості продукції за процесами широко використовують метод розрахунку умовних еквівалентних одиниць готової продукції, під якими розуміють кількість продукції, обробленої за звітний період, в перерахунку на відсоток її готовності. Наприклад, якщо на кінець місяця лишилося 500 од. незавершеного виробництва із середнім рівнем готовності 50%, то за витратами на обробку це рівноцінно 250 од. готової продукції.

Калькулювання за процесами при цьому методі передбачає:

1) розрахунок кількості умовних еквівалентних одиниць готової продукції;

2) визначення суми витрат на обробку;

3) калькулювання собівартості еквівалентної одиниці продукції;

4)калькулювання собівартості готової продукції та залишку незавершеного виробництва.

1.8.4 Порівняльна характеристика калькулювання собівартості за замовленнями і процесами

Порівняльну характеристику різних методів обліку витрат і калькулювання собівартості можна навести за окремими ознаками (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 – Порівняльна характеристика калькулювання собівартості за замовленнями і за процесами

Ознака порівняння	Калькулювання за замовленнями	Калькулювання за процесами
1.Співвідношення виробництва і реалізації	Реалізація передує виробниц-тву: покупець відомий до початку виробництва, відомі його вимоги до якості продукції та її комплектації	Виробництво передує реалізації: вироблена продукція стає товарними запасами, її майбутній покупець невідомий, вимоги до якості про-дукції стандартизовані
2. Витрати матеріалів	Обсяг необхідних матеріалів попередньо відомий, їх закуповують під замовлення і відносять на поточні витрати	Обсяг необхідних матеріалів часто невідомий, на складі зберігається мінімальний запас матеріалів для забезпечення безперервності виробництва

Продовження табл. 1.1

Ознака порівняння	Калькулювання за замовленнями	Калькулювання за процесами
3.Кваліфікація робітників та характер їх праці	Загальний рівень кваліфікації робітників більш високий, робітники повинні вміти виконувати широкий спектр робіт	Менш високий рівень загальної кваліфікації робітників, роботи однотипні і чітко виражені
4. Рівень накладних витрат	Накладні витрати відносно невисокі, більшість витрат прямо відноситься на кон-кретне замовлення	Широке застосування автоматизації виробництва зумовлює більш високі накладні витрати
5.Тривалість виробничого періоду	Виробничий період відносно короткий, заздалегідь визна-чений	Виробничий період часто не визна-чений, тривалий, безперервний, не обмежений у часі
6.Періодичність калькуляції	Собівартість замовлення ви-значається після закінчення робіт за конкретним замов-ленням	Собівартість продукції визначається періодично (при складанні звітності: щомісячно, поквартально, в кінці року)

Таким чином, для позамовного методу характерне більш конкретне віднесення витрат та обчислення собівартості, більш питома вага прямих витрат, а отже і більш точне визначення собівартості конкретних виробів. Все це створює умови для обгрунтованішого контролю витрат та управління їх рівнем.

Контрольні питання

1. У яких галузях застосовується калькулювання за замовленнями?

2. За якою методикою списуються прямі витрати при калькулюванні за замовленням?

3. Для яких виробництв характерне калькулювання за процесами?

4. Які основні відмінності між калькулюванням за замовленнями та калькулюванням за процесами?