Питання для самостійної роботи:

1. Сутність, типологія, особливості моралі.

2. Християнський етос: структура та специфіка.

3. Християнська мораль в сучасну добу.

4. Професійна етика в християнському осмисленні.

Методичні вазівки до самостійної роботи:

1. Мораль − це спосіб поведінки та норми, які регулюють взаємини між людьми. Регуляція взаємин людей в суспільстві може бути правовою та моральною. Правова регуляція відносин між людьми здійснюється за допомогою формально-юридичних законів, правил, суспільних норм, які передбачають оцінку відповідності дій людини нормам права та законам певного суспільства. Мораль здійснює регулюцію відносин між людьми виходячи з принципів етики та моральних настанов. Це засади добра, справедливості, гуманного ставлення до інших.

Можна виділити види етосу в залежності від універсалізму їхніх моральних приписів: первинний, релігійно-національний та загальнолюдський. Первинними називають моральні засади розраховані на регуляцію місцевих, локальних спільнот. Релігійно-національні моральні принципи діють в більш широкому контексті народів, локальних національних культур, або релігійних утворень. Загальнолюдськими є моральні норми спрямовані на регуляція взаємин між людьми різних національних та релігійних культур та поглядів.

2. Християнська мораль є релігійною. Вона виводиться з Біблії та настанов Церкви. Авторитет християнської моралі визначається авторитетом Писання, Ісуса Христа та Церкви. Таким чином, християнська мораль є теоцентричною і в цьому вона протилежна світській гуманістичній моралі, зосередженої на людині. Необхідно розуміти, що навіть в самій релігії, і зокрема в християнстві, є моральні норми природного та надприродного характеру. Природні приписи моралі є обов’язковими для будь якої людини з очевидністю, вони багато в чому аналогічні світській гуманістичній моралі та природній моралі інших релігій. Так, заповіді, які забороняють вбивати, красти, обманювати, чинити перелюб фактично однакові в усіх релігіях та етиках світу. Порушеннями моралі ці норми вважаються хоча б тому, що суперечать совісті та розуму кожного. Але джерелом їх виникнення все одно виступає Бог, як гарант життя суспільства та людини. Натомість надприродні заповіді виходять за межі вимог совісті й розуму, їх не можна вивести з повсякденного життя суспільства та здорового глузду. Надприродні норми моралі є богонадхненними, вони вимагають віри. Вимоги надприродних заповідей, часто настільки

незвичні, що людина не може пояснити їх необхідність логікою. Наприклад, вимога не вбивати інших є зрозумілою і логічною, адже так само можуть вбити тебе. Навіть вимогу любити ближнього, прощати людям можна пояснити, якщо під ближнім розуміти «тих хто нас любить». Але вимогу «любити ворогів, молитися за них, благословляти їх» важко прийняти, враховуючи складні обставини життя. Таку вимогу можна виконати лише вірою. Більш того, для реалізації цієї заповіді необхідна сила божественної любові.

3. Християнська мораль відіграє важливу роль і в сучасності. Щодо її місця і ролі в житті суспільства існує декілька підходів. Перший підхід стверджує, що християнська мораль є релігійно-конфесійною, тому вона не може в повній мірі регулювати стосунки сучасного секулярного суспільства. Християнська мораль має залишатися на індивідуальному, а не загальному рівні. Вона завжди є мораллю партійною та ідеологічною, виражає інтереси окремих груп людей, якими є християнські церкви. При такому підході відкидається духовний зміст християнської моралі, її претензію до універсалізму. Другий підхід наполягає, що християнська мораль вічна і незмінна в усіх своїх виявах, і тому вона повинна бути радикально втіленю в життя окремих людей, так і спільнот. При цьому речники такого підходу, як правило, акцентують на істинності якоїсь однієї Церкви та її тлумачення моралі. В такому випадку часто вважають, що місія поширення та підтримки християнської моралі в суспільстві має бути покладена на державу, і що суспільство просто зобов’язане жити по християнські. При такому підході функції релігійної моралі фактично ототожнюються з функціями світської моралі. Християнська мораль видається універсальною і загальнообов’язковою не за своїм змістом, а за впливом у суспільстві. Тому, насадження обов’язковості християнської моралі для всіх сприймається як обов’язок Церкви, суспільства та держави. Третій підхід вважає, що християнська мораль є універсальною, а не конфесійною. Вона відкрита для всіх, але не може бути насильно нав’язаною, законодавчо закріпленою чи перетвореною на ідейну функцію держави. Будучи універсальною за змістом та роллю, християнська мораль залишається релігійною мораллю в світському суспільстві, вона вимагає вільного прийняття. Завдання проповіді християнства залишається місією віруючих, а не державних структур. Її вплив на суспільну мораль завжди є перспективною метою і завданням. Але надзвичайно важливо, щоб заповіді церковно-конфесійні не ставали на перший план перед заповідями загальнохристиянськими. Щоб заповідь любити ближнього не обмежувалася любов’ю до представника своєї конфесії.

Для існування в сучасному світі важливо як дотримуватися вимог надприродної моралі так і вимог природної моралі. Щоправда не варто завищувати планку таких вимог. Норми надприродної моралі завжди залишаються вимогами для окремого індивіда здатного їх втілити, вони ніколи не можуть бути вимогами для усього суспільства. Достатнім для перебування в суспільстві є вимоги природної моралі. Вони мають бути посильними і обов’язковим для всіх. Можливі різні модифікації золотого правила етики.

4. Принципи професійної моралі грунтуються як на природних нормах християнського Закону так і на вимогах щодо виконання своїх своїх професійних обов’язків. Кожен фахівець повинен чесно, віддано виконувати свої обов’язки, виконувати накази своїх керівників, чемно поводитися з усіма колегами. Християнин повинен виконувати основні моральні вимоги: не красти, не брехати, не лінуватися, тощо. Він повинен мати відчуття, що ніби сам Бог заповідає йому виконувати свої професійні обов’язки. Тому вітаються слухняність, ініціатива, розсудливість, вимогливість, стриманість, відповідальність, мужність. Професійні обов’язки необхідно виконувати до тих пір, поки вони не вступають у конфлікт з релігійними нормами. А так як останні стосуються лише духовної та моральної сфери, то фактично виконання професійних вимог не може вступити в супереч з виконанням релігійних приписів. Зрозуміло, окрім випадків, коли вимагаються виконання неуставних доручень. І тут від християнина вимагається мужність і розсудливість.

Питання для індивідуальної роботи:

1. Проаналізуйте заповіді Декалогу.

2. Текстуально та змістовно дослідіть заповіді Нагірної проповіді.

3. Поясніть співвідношення природного закону совісті та надприродної благодаті віри.