Питання для самостійної роботи:

1. Типологія, структура і основний зміст християнського світогляду.

2. Теологія як різновид теоретичного дискурсу.

3. Взаємодія християнської, наукової та філософської картини світу.

Методичні рекомендації до самостійної роботи:

1. Світогляд визначає те, як людина визначає та інтерпретує реальність. Існують наступні типи світогляду: міфологічний, релігійний, філософський. Якщо покласти в основу поділ світогляду на релігійний/нерелігійний, то виділяють світогляди: теїзм, деїзм, пантеїзм, панентеїзм, політеїзм, атеїзм. Теїзм − нескінчений, особистісний Бог існує і поза Всесвітом і у Всесвіті. Деїзм − Бог існує за межами Всесвіту, але не в самому світі. Пантеїзм − Бог тотожний Всесвіту, або виступає його активним творчим началом. Атеїзм − Бога не існує. Християнство є теїстичною релігією і світоглядом.

Якщо світогляд − це сукупність найзагальніших знань, цінностей, практичних настанов, які визначають відношення людини до світу, то християнський світогляд має структуру ідентичну структурі будь якого світогляду. В структурі християнського світогляду містяться християнські знання про природу, людину та Бога, система цінностей і оцінок світу й Бога та сукупність практичних моральних настанов, якими визначається діяльність людини, щодо світу, людей та Бога. В цілому християнський світогляд передбачає буття єдиного нескінченого, персонального Бога, який створив світ з нічого і продовжує його підтримувати. Бог одночасно поза світом (трансцендентний) та у світі (іманентний). Він створив людину наділену безсмертною душею, свободою волі, яка скеровує своє життя згідно моральним цінностям Бога.

2. Теологія − це вчення про Бога. Теологію поділяють на природну, надприродну та містичну. Природна теологія − це вчення про Бога на підставі пізнаного з природи, людини, історії, культури, які відносяться до загального одкровення. У природній теології використовують раціональні докази, які дозволяють логічно довести буття Бога, його єдність та основні атрибути. Надприродна теологія − це вчення про Бога на основі надприродного одкровення − Біблії, сприйнятого на віру. Раціональні аргументи тут вторинні, залежні від тлумачення Біблії. Містична теологія − це вчення про Бога на основі духовних переживань, містичного досвіду. Окрім того розрізняють філософську теологію та конфесійну теологію. Щоправда вони фактично співпадають з вищезгаданими.

В сучасній культурі теологія сприймається як форма гуманітарного дискурсу, що є рівноправною з науковим, філософським дискурсом. Теологія – це система гуманітарних знань, що постулюють існування Бога як причини сущого. . …………..

3. Християнські знання про світ, його виникнення, будову, сучасний стан та перспективу виникають, як з надприродного Одкровення (Біблії), так і з науки та філософії. Варто пам’ятати, що між Біблією та наукою існує, як певна кореляція, так і неспівпадіння. Зокрема, в Біблії містяться і надприродні знання, які неможливо однозначно отримати чи підтвердити науково, і такі природні знання, які є очевидними для всіх людей з самого початку існування людства. Так, надприродними в Біблії є знання про те, що світ створений Богом з нічого; що світ буде суттєво духовно трансформований. Природними в Біблії є знання про те, що світ виник за декілька періодів (6 біблійних днів); що світ структурований (сфери неживого, живого, людського та духовного буття); що існує наступність в стадіях його розвитку (від неорганічного до органічного існування, від нерозумного до розумного життя); що людина є найдосконалішою з істот. Саме в так званих природних знаннях про світ Біблія і наука не суперечать одне одному. Так само і філософія приймає усі твердження про світ розуму. Вона, найперше, припускає думку, що світ має Причину, що життя виникло в результаті творчої дії Бога та продовжує існувати завдяки постійній підтримці Бога. Варто зрозуміти, що наука дає фундаментальні, об’єктивні знання про світ, які суттєво доповнюють природні знання християнської картини світу, і не суперечать надприродним знанням Біблії. Так і філософія має такі гіпотетичні припущення про буття світу, які не суперечать ні науковим знанням, ні надприродному одкровенню Біблії. Відповідно, християнська картина світу, враховуючи наукові та філософські знання, відрізняється від біблійної тим, що може бути скорегованою з даними науки і філософії. Таким чином, існує пряма кореляція наукових, філософських знань і природних та надприродних знань Біблії.

Також варто розуміти, що Біблія містить як вічні надприродні істини, так і минущі природні вчення характерні для світогляду стародавнього часу. Останні можуть переглядатися і доповнюватися, тоді як перші залишаються незмінними.

Традиційно в християнстві існує суперечка з приводу міри участі Бога в творенні світу. Представники християнського креаціонізму твердять, що Бог, творячи світ, активно втручався в його закони, тоді як представники християнського еволюціонізму вважають, що Бог діяв в межах природних законів, скеровуючи еволюційний розвиток світу.

Сучасні християнські мислителі визнають, що пояснити світ без врахування наукових знань неможливо. Щоправда, серед християнських теологів існує декілька підходів до науки: повне прийняття її результатів, спроба підлаштувати під них біблійну концепцію космогенезу; повне неприйняття науки, намагання пояснити світ лише посилаючись на Біблію; кореляція між наукою і релігією − намагання встановити між ними взаємини доповнюваності, коли основні досягнення науки доповнюються і співвідносяться з надприродним одкровенням. Найбільш перспективним є останній підхід. Він встановлює взаємини діалогу між наукою і релігією, долає конфлікт між ними. Ключ до такого підходу полягає в тому, що наука не повинна заперечувати метафізичні принципи християнської картини світу (створення світу, його остаточну трансформацію), а релігія не повинна видавати біблійні вчення за наукові постулати. Таким чином, у створенні сучасної християнської картини світу можуть і повинні в повній мірі використовуватися наукові знання.

Таким чином, претензії деяких сучасних християн на те, що їх знання можуть з успіхом замінити сучасну медицину чи біологію, фізику чи соціологію, є безпідставними і можуть привести лише до історичного краху ті народи, що поступляться такого роду претензіям. Особливо важливо, що наукове пізнання має найбільшу достовірність, і наука встановлює факти, із якими релігійні люди мають рахуватися. Намагання оцінити наукові знання як переважно гіпотетичні є безпідставними спробами релігійних діячів розширити простір для власних тверджень. Такі намагання лише дискредитують релігію в очах науковців та широких верств суспільства. Важливо підкреслити, що християнське Одкровення за обов’язкової визнає істини про те, що Бог є Творець світу, але не вимагає обов’язком віри в те, що світ створено кілька тисяч років тому. Християнське одкровення не містить жодних положень, які б кардинально суперечили сучасній науковій картині світу. Можна визнавати і виникнення світу в результаті Великого Вибуху, і еволюцію життя на Землі, і походження людського тіла від мавпи, але бути християнином. Християнство вчить не про природне, а про надприродне: про Бога, душу, духовний світ. Християнство може вказувати і на можливість надприродних моментів в природному розвиткові світу. Адже Бог може бути причиною великого вибуху. Бог може скеровувати еволюцію видів на Землі. Бог міг перетворити тіло мавпи на тіло людини та оживити його людською особистою душею.