3.Укр. Літературна мова і мова професійного спрямування.

Літературна мова – відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує державну діяльність, культуру, пресу, художню літературу, науку, театр, державні установи, побут людей.

Сучасна укр. літ. мова оброблена і впорядкована вченими, письменниками та ін. культурними діячами. Вона за своїм походженням зв’язана з місцевими діалектами, бо виникла на їх основі. Літ. мова і місцеві діалекти завжди перебувають у взаємозв’язку, вона безперервно збагачується за рахунок народних говорів. Літ. мова впливає на місцеві говори і сприяє їхньому зближенню із загальнонародною національною мовою.

Укр. літ. мова, єдина для всієї укр. нації, є найважливішою формою національної культури. Вона й нині є важливим засобом її відродження.

Багато відомих людей відзначали велич і красу укр.мови. В.Сухомлинський так характеризує укр. мову: “Надзвичайна мова наша є таємницею. В ній всі тони і відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших.. Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупне, зернисто, як самі перла”.

Укр. літ. мова постійно розвивається і збагачується. Людське суспільство ніколи не буває байдужим до мови. Воно виробляє мовний еталон - досконалу літ. мову. Щоб досягти цього еталону, треба дбати про високу культуру мови у повсякденній мовній практиці.

Мова професійного спрямування - це різновид літературної мови, який використовують спеціалісти різних галузей у своїй професійній діяльності. У мові професійного спрямування поєднані елементи кількох стилів – наукового, офіційного-ділового і публіцистичного. В усному професійному спілкуванні поєднані ознаки науково-публіцистичного підстилю й розмовного стилю.

У фаховій мові активно вживають наукові терміни – назви спеціальних понять із певних галузей знань. Наприклад, у мові економістів функціонують наукові терміни економіка, банк, бюджет, ціна, податок, фінанси, маркетинг, бухгалтерський облік та ін..

Крім термінів, у мові певної професії використовують професіоналізми, тобто вузькоспеціальні слова й вислови. Наприклад, в економічній мові «бики»(біржові маклери, що «грають» на підвищення курсу (ціни) валют і цінних паперів). Значна частина фахової мови – це слова загальнонародної мови, вживані в переносному значення: вільна ціна, м’яка валюта, відплив капіталу, розщеплення акцій.

Мовні знання – один з основних компонентів фахової підготовки. Бездоганне знання літературної мови, володіння мовою свого фаху підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися у складній професійній ситуації, вільно спілкуватися зі своїми колегами

Саме тому кожна освічена людина повинна підвищувати власний рівень володіння мовою в різних комунікативних ситуаціях, звертаючи особливу увагу на мову свого фаху.

4-5.Специфіка мови проф. спілкування. Комунікативні якості професійної мови.

Мова професійного спрямування - це різновид літературної мови, який використовують спеціалісти різних галузей у своїй професійній діяльності. У мові професійного спрямування поєднані елементи кількох стилів – наукового, офіційного-ділового і публіцистичного. В усному професійному спілкуванні поєднані ознаки науково-публіцистичного підстилю й розмовного стилю.

Слова або звороти, властиві мовленню людей певної професії, називаються професіоналізмами. Професійні слова — це назви понять певної галузі виробництва, роду занять тощо (вікно редактора, вінчестер, командний рядок — зі сфери комп'ютерної техніки; зняти касу, вивести баланс - зі сфери банківсько-фінансової діяльності). За межами певного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу. Значна частина професіоналізмів - неофіційні розмовні замінники термінів Професіоналізми утворюються різними шляхами. По-перше, завдяки вживанню слова загальнонародної мови у спеціальному значенні. По-друге, шляхом усічення основ слів на зразок кібер (кібернетик), термояд (термоядерна реакція); скороченням слів та словосполучень: мех-мат (механіко-математичний факультет), юрфак (юридичний факультет). По-третє, через зміни в наголошенні слів: атомний, компас, рапорт. По-четверте, звичайна потреба професіоналів визначити деталі виробничого процесу чи виробу призводить до появи фахових назв, наприклад: дно - нижня частина виробу, машина - комп'ютер. По-п'яте, шляхом заміни деяких граматичних законів літературної мови. Наприклад, професійній мові властиве вживання іменників абстрактних та речовинних назв у множині: масла, жири, солі, сталі. Професійні слова можуть виникати шляхом додавання префіксів і суфіксів. Найчастіше професіоналізми вживаються в усному неофіційному мовленні людей певної професії. У ділових паперах їх слід уникати, вони можуть викликати непорозуміння, ускладнювати ділові стосунки. Мета професіоналізмів - спростити спілкування. Професіоналізмів найбільше в навчальній і науково-популярній літературі. Це назви процесів, знарядь праці, неофіційні замінники термінів (кредитна картка – кредитка, макулатура – це збиткові цінні папери), Окрім професіоналізмів існує ще одна група вузьковживаних слів - це терміни. Терміни - це слова або словосполучення, які вживаються в досить специфічній (науковій, публіцистичній, діловій та ін.) сфері мовлення і створюються для точного вираження спеціальних понять і предметів. Термін - це не лише найменування предмета, явища чи поняття, а й їх точне визначення. Значення терміна фіксують державні стандарти, словники, довідники. Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні, юридичні, технологічні, математичні, економічні та ін. Наприклад, у мові економістів функціонують наукові терміни економіка, банк, бюджет, ціна, податок, фінанси, маркетинг, бухгалтерський облік та ін.. Існує й загальнонаукова термінологія, що викорисстовується в усіх галузях науки, суспільного життя: аналіз, синтез, держава, проблема, машина, право. Терміни позбавлені образності, експресивно-стилістичного забарвлення.

Мовні знання – один з основних компонентів фахової підготовки. Бездоганне знання літературної мови, володіння мовою свого фаху підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися у складній професійній ситуації, вільно спілкуватися зі своїми колегами.

Саме тому кожна освічена людина повинна підвищувати власний рівень володіння мовою в різних комунікативних ситуаціях, звертаючи особливу увагу на мову свого фаху.