40. Поняття «граматичні мовні норми». Стилістичні можливості граматичних форм у різностильових текстах.

Опанування мовних норм (орфоепічних, лексичних, граматичних, стилістичних та ін.) сприяє підвищенню культури мови. У граматичних нормах розрізняють два види: морфологічні норми передбачають правильне вживання граматичних форм слів, синтаксичні норми — усталену побудову словосполучень, речень.

Граматичні норми передбачають правильне вживання граматичних форм слів, усталену побудову словосполучень, речень. Наприклад, у сучасній українській мові обмежено вживаються активні дієприкметники теперішнього часу, які під час перекладу з інших мов, зокрема з російської, замінюються прикметниками або іменниками: решающий— вирішальний, последующий— наступний.

На особливу увагу заслуговують прийменникові конструкції, поширені насамперед у діловому мовленні. Порушенням норми вважається вживання прийменника -по , оскільки в українській мові є чимало прийменників, які є вдалими замінниками: по вашему усмотрению — на ваш погляд, по делам службы— у службових справах. У сучасній українській літературній мові, деякі іменники мають паралельні форми роду - чоловічого і жіночого: зал - зала. У давальному відмінку однини іменники чоловічого роду мають закінчення - ові, - еві (-єві) та - у, - ю, одначе перевагу слід надавати першим, особливо якщо ці іменники є назвами осіб за фахом чи родом діяльності та істот: ректорові, інженерові, бригадирові, товаришеві, Сергієві. Закінчення - у, - ю вживаються переважно для урізноманітнення форм, коли таких іменників кілька, наприклад: товаришеві Бондаренку Степанові Ярославовичу, студентові-економісту.

Сучасній українській мові невластива складена форма найвищого ступеня порівняння зі словом самий (сама, саме, самі): самий більший, сама найкраща, саме менше. Особливістю якісних прикметників вищого ступеня порівняння в українській мові є вживання їх у контексті з прийменниками від, за, ніж. Приклади цього правила ми наводили вище.

також потрібно пам’ятати про особливості вживання форм числа іменників. Однину іменників можна вживати на позначення не одного, а багатьох предметів. Також до порушень граматичної норми відносять вживання форми множини замість форм збірності й навпаки. Не можна оминути увагою й вживання відмінкових форм числівника,оскільки саме тут найчастіше помиляються, порушуючи норми літературної мови. Вживання дієслівних форм у різностильових текстах спостерігається відхилення від норм у вживанні форм третьої особи множини теперішнього часу дієслів 2 дієвідміни — закінчення –уть(-ють) замість нормативних –ать(-ять):бачуть, волочуть, роблють і т. д. Вживання сполучників.

Таким чином, пізнаючи закони мови, людина відкриває мовні норми. Щоб вільно володіти літературною мовою, потрібно не лише засвоїти норми, алей вміти доцільно відібрати для різностильової комунікації потрібну мовну одиницю.

41. Синтаксична конструкція в різностильових текстах.

Свідченням багатства української мови є різноманітність мовних засобів усіх рівнів. Великий вибір варіантів надає мовцям синтаксис. Необхідно навчитися правильно вибирати ті конструкції, які забезпечують найтонше висловлення певної думки і якнайкраще відповідають конкретній ситуації мовлення.

Основними видами синтаксичних конструкцій є такі:

а) двоскладні речення з дієприкметниковим присудком і односкладні речення з формою на -то, -по у ролі головного члена речення;

б) дієприслівникові звороти і підрядні речення;

в) підрядне речення і дієприкметниковий зворот;

г) підрядні речення і члени речення;

ґ) обставини і дієприслівникові звороти;

В офіційно-діловому мовленні перевага віддається обставинам, оскільки вони мають більш книжний характер порівняно з підрядними реченнями і дієприслівниковими зворотами.

Паралельними засобами вираження думки є безособові, пасивні та особові конструкції. В особових конструкціях підкреслюється активність суб'єкта дії, в безособових і пасивних конструкціях увага зосереджується на дії.

Пасивні й безособові конструкції надають висловленню офіційного характеру, вони активно використовуються в ділових паперах. Часто в безособових конструкціях, що вживаються в офіційно-діловому стилі, суб'єкт дії взагалі відсутній, як-от: Орендареві передаються запаси сировини, матеріалів, незавершене виробництво і готова продукція: Договір може бути змінено за угодою сторін. Такі конструкції не мають паралельних особових конструкцій.

Та ж сама думка може бути висловлена за допомогою простих і складних речень. Ті й інші речення можуть використовуватись у будь-якому стилі мовлення, але з різною частотністю. Прості речення переважають у розмовно-побутовому мовленні. Складні речення активніше вживаються у науковому та офіційно-діловому мовленні. Найчастіше зазначені стилі використовують складнопідрядні речення, за допомогою яких виражаються найрізноманітніші причиппо-наслідкові чи часові відношення.

Наявність синонімічних засобів дозволяє уникнути однотипності конструкцій, а отже допомагає нам урізноманітнити мовлення.