- •1. Особливості соціології , як наукової дисципліни , що вивчає людське суспільство.
- •2. Предмет та об`єкт вивчення соціології.
- •3.Основні Категорії соціології
- •5. Функції соціології
- •11. Основні передумови виникнення соціології як самостійної галузі наукових знань.
- •14.Визначення суспільства і його ознаки.
- •17.Визначіть основну сутність понять:соціальна спільність, соціальна група, соціальний інститут,соціальна організація, особистість.
- •19. Соціальна структура суспільства та основні елементи соціальної структури суспільства
- •21.Поясніть зміст соціальної стратифікації, розкрийте сутність основних стратифікаційних моделей сучасного суспільства.
- •22. Розкрийте значення категорії «соціальна мобільність» та її роль у динаміці соціальної структури сучасного суспільства.
- •23. Соціально-класова структура сучасного українського суспільства.
- •24.Соціалізація особистості та її сутність.
- •28.В чому полягає сутність поняття “людина ”, “індивід”, “особистість”їх співвідношення.
- •29. Соціальний конфлікт та його сутність та види.
- •31.Поясніть механізми соціального конфлікту та визначте основні етапи його розвитку.
- •33.Визначте особливості соціальних конфліктів в Україні.
- •34.Психологічний клімат трудового колективу.
- •35.Основні методи соціологічних досліджень.
- •36.Методи спостереження в соціології.
- •37.Методи опитування в соціологічних дослідженнях.
- •38.Соціологія праці ( предмет,об’єкт,функції завдання,категорії ).
- •39.Розкрийте сутність мотивації і стимулювання праці
- •40.Визначте сутність трудової мобільності та особливості формування трудової кар’єри
- •48. Соціологія культур (функції, предмет, об’єкт).
- •51.Соціологія сімї. (предмет, об’єкт, основні проблеми і завдання).
- •58.Марксистська теорія суспільства.
- •59. Соціологія освіти (предмет, основні проблеми, методи, категорії).
- •92. Соціальна природа девіантної та делінквентної поведінки особистості.
- •4.Співвідношення соціології з іншими науками про людину і суспільство
- •6.Структура соціологічного знання та характеристика її складових елементів
- •7.Сучасні соціологічні теорії середнього рівня
- •8.Класифікація соціологічних теорій середнього рівня та їх загальна характеристика
- •9.Визначте суть «соціологічного закону» та поясніть його відмінність від законів інших наук
- •11.Основні передумови виникнення соціології як самостійної галузі наукових знань
- •12.Сутність концепції о.Конта,а також роль позитивізму і його основних напрямів у подальшому розвитку соціології
- •13.Основні етапи становлення і розвитку соціології як науки
- •15.Індустріальне суспільство і його особливості
- •18.Проблеми громадянського суспільства в Україні
- •20.Сутність поняття «соціальний статус» та його видові особливості, а також, взаємозв’язок з поняттями «соціальна роль», «соціальний ранг»
- •24.Соціальна особистість та її сутність
- •27.Характеристика сучасних моделей соціалізації
- •41.Соціологічні теорії управління наукового менеджменту ф.Тейлора та «людських відносин» е.Мейо
- •42.Праця як соціальний процес та основа життєдіяльності людини
- •43.Соціологічний погляд на проблеми Права і Закону
- •44.Правова соціалізація особистості
- •45.Правова держава та її сутність
- •46.Соціальна природа правомірної та проти правомірної поведінки .
- •47.Мета та програма соціологічного дослідження
- •48.Соціологія культур(предмет , об’єкт, функції)
- •49.Соціологія релігії(предмет,основні проблеми та функції)
- •50.Соціологія молоді(предмет,об’єкт,основні проблеми)
- •52.Процеси інтеграції та диференціації соціології освіти
- •53.Концепція влади в політичні соціології м.Вебера
- •55.Класифікація методів соціологічного дослідження.
- •56.Поняття «цінність» у соціології. Ціннісні орієнтації та їх місце в структурі особистісних диспозицій
- •60.Значення праці м.Вебера «Протестантська етика і дух капіталізму»
- •62.Соціологія громадської думки(предмет, основні проблеми і завдання)
- •64.Соціальні інститути суспільства та їх роль. Основні типи , функції та структурні елементи соціального інституту
- •65.Соціальні процеси , соціальні зміни і соціальний розвиток як категорії загальної соціологічної теорії
- •66.Соціологічна система о.Конта та її вплив на розвиток соціології 19-20 ст.
- •69.Вплив культури на соціалізацію особистості
- •75.Молодь як специфічна соціально-демографічна спільнота
- •76.Державна молодіжна політика в Україні
- •77.Політична культура та свідомість сучасного українського суспільства
- •80.Особливості сучасного етапу розвитку ураїнського суспільства
- •82.Погляди Платона і Арістотеля на суспільство і державу.
- •83.П.Сорокін як найвидатніший соціолог 20 ст.
- •84.Правова культура сучасного українського суспільства
- •85.Основні світові релігії та особливості релігійної ситуації в Україні
- •86.Соціологія політики та її особливості в Україні
- •87.Значення релігії для функціонування суспільства
- •88.Функції і канони висловлювання громадської думки
- •89.Особливості функціонування соціального феномену свободи слова в Україні
- •90.Сутність понять реабілітації,ре соціалізації та де соціалізації особистості
- •91.Девіантність особистості як біопсихосоціальне явище
- •92.Соціальна природа девіантної та делінквентної поведінки особистості
- •95.М.Шаповал як видатний представник української соціології.
- •96.Макросоціологічна концепція суспільства «золотого мільярду»
- •97.Соціальна адаптація та інтеріоризація особистості
- •98.Проблеми права соціології к.Дюркгейма .
- •99.Основні типи держави та державного устрою
- •100.Соціологія праці та соціотехнічний експеримент ф.Тейлора
- •101.Вплив релігії на свідомість і релігійну поведінку особистості
- •102.Соціологічні погляди м.Вебера на проблему бюрократії
- •104.Поняття соціальних змін і їх рушії .
- •105 «Розуміюча» соціологія м.Вебера
- •106.Об’єкт , предмет та функції соціології виборчого процесу.
24.Соціальна особистість та її сутність
Соціалізація особистості – безперервний процес її становлення і розвитку. І в цій безперервності значну роль відіграє соціальна адаптація – необхідний механізм соціалізації, яка, в свою чергу, є передумовою соціально реадаптивного процесу. Соціальна реадаптація постає як специфічна форма соціалізації. Підготовчий етап соціально адаптивної поведінки припускає відповідний рівень соціалізації особистості, на основі чого й стають можливими відносно стійка поведінка і діяльність особистості в різних соціокультурних ситуаціях.Соціалізація — це процес, через який безпорадне дитя поступово перетворюється на особу, яка розуміє і саму себе, і навколишній світ, адаптується до нього, набуваючи знань та звичок, притаманних культурі (цивілізації тощо) певного суспільства, в якій він (або вона) народився (народилася). Крім того, соціалізацією є також процес пристосування (адаптації) дорослої людини, яка з причини певних обставин (перебування в певній "антисоціальній" групі, довготермінове перебування у в'язниці тощо) довгий час була поза суспільством, або перемістилася з одного суспільства в інше (зміна громадянства тощо)СОЦІАЛІЗАЦІЯ, -ї, ж. 1. Дія за знач. соціалізувати і соціалізуватися. 2. Процес засвоєння людиною певної системи знань, норм і цінностей, які дозволяють їй функціонувати як повноправний член суспільства; включає як цілеспрямований вплив на особистість (виховання), так і стихійні, спонтанні процеси, що впливають на її формування; вивчається філософією, психологією, соціальною психологією, соціологією, історією та етнографією, педагогікою, теологією.
25.Покажіть, які існують погляди соціологів на соціалізацію особистості. Соціалізація являє собою процес становлення особистості, поступове засвоєння нею вимог суспільства, придбання соціально значимих характеристик свідомості і поведінки, які регулюють її взаємини із суспільством. Фрейд виділив психологічні механізми соціалізації: імітацію, ідентифікацію, почуття сорому і провини. Імітацією називається усвідомлена спроба дитини копіювати визначену модель поведінки. Зразками для наслідування можуть виступати батьки, родичі, друзі і т.д. Ідентифікація - спосіб усвідомлення приналежності до тієї чи іншої спільності. Через ідентифікацію діти приймають поведінку батьків, родичів, друзів, сусідів, і т.д., їхньої цінності, норми, зразки поведінки як свої власні. Імітація й ідентифікація є позитивними механізмами, оскільки вони націлені на засвоєння визначеного типу поведінки. Сором і провина являють собою негативні механізми, тому що вони придушують чи забороняють деякі зразки поведінки. З.Фрейд відзначає, що почуття сорому, і провини тісно зв'язані один з одним і майже нерозрізнені. Однак між ними існують визначені розходження. Сором звичайно асоціюється з відчуттям, що вас викрили і зганьбили. Це почуття орієнтоване на сприйняття вчинків індивіда іншими людьми. Відчуття ж провини зв'язано з внутрішніми переживаннями, із самооцінкою людиною своїх учинків. Покарання тут відбувається само собою, що контролюється формою виступає совість. Т.Парсонс і С.Бейлз застосовували поняття, введені З.Фрейдом до теорії соціальної дії і соціальних систем.
26.Розкрийте природу процесу соціалізації і назвіть його основні етапи Соціалізація являє собою процес становлення особистості, поступове засвоєння нею вимог суспільства, придбання соціально значимих характеристик свідомості і поведінки, які регулюють її взаємини із суспільством.Дитинство.Соціалізація повинна починатися в дитинстві, коли приблизно на 70% формується людська особистість. У дитинстві закладається фундамент соціалізації, і в теж час це самий незахищений її етап. Юність.Юність завершує активний період соціалізації. До юнаків звичайно відносять підлітків і молодих людей у віці від 13 до 19 років. Підлітковий період називають «важким віком», «переломним періодом». Його зміст полягає в зміні поведінкових характеристик: від майже повної слухняності, властивої малим дітям, юнаки переходять до стриманої слухняності - схованій непокорі батькам. Якщо раніше, будучи дітьми, вони дивилися на світ очима своїх батьків, то тепер вони ведуть як би подвійний рахунок. У цей період закінчується формування фундаменту особистості, добудовуються їхні верхні - світоглядні - поверхи. Усвідомленням свого «Я» відбувається як осмислення свого місця в житті батьків, друзів, що оточує соціуму. Одночасно спостерігається постійний пошук моральних орієнтирів, зв'язаних з переоцінкою сенсу життя. Підлітки і юнаки більш сприйнятливі до негативних оцінок навколишніх, особливо якщо вони стосуються одягу, зовнішнього вигляду, манер поведінки, кола знайомств. Батьківство.Взаємини, що складаються між батьками (матір'ю і батьком) і дітьми, є вирішальним моментом соціалізації. Вони виявляють себе в самий відповідальний момент - коли людина найбільш сприйнятлива до добра і зла, коли вона найбільш довірлива і відкрита усьому новому, а саме в період дитинства. Багато хто переконаний, що батьківські почуття передаються біологічно і пробуджуються з появою першої дитини. Дійсно, у всіх живих істот - від птахів і до ссавців батьківська турбота запрограмована генетично. Однак для людських істот це справедливо на половину. Батьківство - насамперед відношення, яке соціально здобувається. Практично тільки в людей є можливість дітей підкинути чи передати на виховання в іншу родину або віддати під опіку держави. Тільки людські істоти придумали спеціальні установи для дітей, що залишаються, і систему санкцій, за допомогою яких або карають за порушення, або заохочують за дотримання відносин батьківства.Зрілий вік.У зрілому віці переборюється рольовий конфлікт (рольове безправ'я). Психофізіологічне подорослішання збігається із соціальним і економічним дорослішанням, домагання, амбіції і надії юності одержують задоволення пропорційне витраченим зусиллям і придбаним знанням. Зрілий вік характеризує розквіт людської особистості.Як такий зрілий вік не є самостійним етапом соціалізації. Це збірне поняття, яке охоплює кілька циклів людського життя, розділених найважливішими подіями: оволодіння професії, проходження армійської служби, початок трудової діяльності, чи одруження заміжжя, створення родини, народження дітей.Старість.Конкретний вік, у тому числі літній, визначає придатність чи непридатність, до виконання соціальних ролей і видів діяльності. З виходом на пенсію завершується активний період соціалізації, зменшується потреба старших у родині. Літня людина перестає виконувати найголовнішу функцію - бути виробниками матеріальних цінностей. З виробника вона перетворюється в споживача, а тим самим в утриманця. Хоча стара людина найчастіше така ж беззахисна, слабка і безпомічна, як і дитина, але на відміну від дитини старша людина не є метою життя для когось. Батьки шукають емоційне задоволення в спілкуванні з дітьми, а в спілкуванні зі своїми літніми батьками вони найчастіше бачать тільки обов'язок. Відчуття наближення старості і почуття безперспективності виникають тому, що в старих губиться те, що властиво іншим віковим групам, а саме - наявність життєвих планів.