Характеристика та основні ознаки фаз еволюції систем планування

Характеристика	Основні ознаки
Поточне планування та бюджетування («за відхиленнями»)	Планування обмежується розробкою бюджетів і поточ­них планів. Короткостроковий характер і внутрішня спрямованість без урахування зовнішніх умов функціо­нування підприємства. Фірма коригує обсяг і структуру інвестицій, виробництва, збуту лише в разі відхилення «факту» від «плану»
Екстраполяційне планування (від досягнутого)	Застосування елементів аналізу та контролю ситуацій, що склалися в організації та поза нею. Використовується екстраполяційне передбачення майбутнього
Стратегічне планування	Опанування «стратегічного мислення», спрямованого на зменшення загроз, що впливають на діяльність підприємства та використання шансів, що сприяють його успіху. Основний принцип — «йти від майбутнього до сучасного»
Стратегічне управління	Підготовка до майбутнього. Використовуються всі досягнення попередніх фаз та знаходяться можливості впливати та адаптуватися до ринкових змін

3. Переваги та недоліки стратегічного планування

Основна перевага стратегічного планування полягає в більшому ступені обгрунтованості планових показників, в більшій вірогідності реалізації плануємих сценаріїв розвитку подій.

Існують певні характерні риси, що притаманні будь-якій стратегії:

• стратегія як засіб досягнення мети, якої прагне досягти організація, може змінюватися в окремі моменти і на різних рівнях ієрархії;

• стратегія має узгоджуватися з місією, орієнтирами, які визначила для себе організація;

• у процесі формулювання стратегії доводиться користуватися узагальненою, неповною та неточною інформацією стосовно альтернатив розвитку;

• процес розробки стратегії не завершується вживанням негайних заходів і здійснюється з орієнтацією на певний напрям розвитку;

• сформульована стратегія використовується для розробки подальших стратегічних проектів із застосуванням пошукових методів;

• необхідність у даній стратегії зникає, як тільки реальний процес розвитку починає виводити організацію на рівень очікуваних подій;

• успішне використання стратегії неможливе без зворотнього зв’язку.

Стратегія – це багатогранне та дуже ефективне для діяльності організації творіння, яке, між іншим, не є панацеєю від всіх негараздів організації. Тому дуже важливо чітко визначити, чого саме не треба очікувати від стратегії.

Чого не дає стратегія:

• негайного результату;

• 100% передбачення майбутнього, котре б забезпечувало у поточному періоді прийняття «винятково правильних рішень»;

• продажу товарів у запланованих обсягах;

• забезпечення необхідними за кількісними та якісними характеристиками ресурсами за низькими цінами і саме тими постачальниками, що були заздалегідь визначені;

• 100% виконання всіх стратегічних настанов;

• визначення стандартного переліку дій та етапів розробки стратегії для всіх без винятку суб’єктів господарської діяльності;

• обов’язкового виживання організації в довгостроковій перспективі (відсутність стратегії зменшує імовірність виживання організації взагалі).

До переваг стратегічно орієнтованих організацій відносять:

1. Зменшення до мінімуму негативних наслідків змін, що відбуваються, а також факторів “невизначеності майбутнього”.

2. Можливість враховувати об’єктивні (зовнішні та внутрішні) фактори, що формують зміни, зосередитись на вивченні цих факторів; сформувати відповідні інформаційні банки.

3. Можливість отримати необхідну базу для прийняття стратегічних і тактичних рішень.

4. Полегшити роботу по забезпеченню довго- та короткострокової ефективності та прибутковості.

5. Можливість зробити організацію більш керованою, оскільки за наявності системи стратегічних планів є змога порівнювати досягнуті результати з поставленими цілями, конкретизованими у вигляді планових завдань.

6. Можливість встановлення системи стимулювання для розвитку гнучкості та пристосованості організації та окремих її підсистем до змін.

7. Забезпечення динамічності змін через прискорення практичних дій щодо реалізації стратегічних планів на основі відповідної системи регулювання, контролю та аналізу.

8. Створення виробничого потенціалу та системи зовнішніх зв’язків, що є сприятливими до змін і дають можливість досягти майбутніх цілей.

9. Реалізація зазначених принципів дає змогу побудувати обґрунтовану послідовність дій щодо реалізації концепції та формування системи стратегічного управління.

Перевагами стратегічного мислення, що має першорядне значення, і усвідомленого стратегічного управління є:

1. Забезпечення спрямованості всієї організації на ключовий аспект стратегії: “що ми намагаємося робити і чого домагаємося?”

2. Необхідність менеджерів більш чітко реагувати на зміни, що з’являються, нові можливості і загрозливі тенденції.

3. Можливість для менеджерів оцінювати альтернативні варіанти капітальних вкладень і розширення персоналу, тобто розумно перенести ресурси в стратегічно обгрунтовані і високоефективні проекти.

4. Можливість об’єднати рішення керівників усіх рівнів управління, пов’язаних зі стратегією.

5. Створення середовища, що сприяє активному керівництву і протидіє тенденціям, які можуть привести лише до пасивного реагування на зміну ситуації.

Поряд з перевагами стратегічне планування має ряд недоліків, які обмежують сферу його застосування, позбавляють його універсальності у вирішенні будь-яких господарських завдань.

Недоліки і обмежені можливості стратегічного планування:

1. Стратегічне планування не дає і не може дати в силу своєї сутності детального опису картини майбутнього. Те, що воно може дати – якісний опис стану, до якого повинна прямувати організація в майбутньому, яку позицію може і повинна займати на ринку і в бізнесі, щоб відповісти на головне питання – виживе чи ні фірма в конкурентній боротьбі.

2. Стратегічне планування не має чіткого алгоритму складання і реалізації плану. Його описова теорія зводиться до певної філософії або ідеології ведення бізнесу. Тому конкретний інструментарій багато в чому залежить від особистих якостей конкретного менеджера, а в цілому стратегічне планування – симбіоз інтуїції і мистецтва вищого менеджменту, здібність менеджера вести фірму до стратегічних цілей. Цілі стратегічного планування забезпечуються за рахунок наступних факторів: високого професіоналізму і мистецтва службовців; тісного зв’язку організації з зовнішнім середовищем; оновлення продукції; удосконалення організації виробництва, праці і управління; реалізації поточних планів; включення всіх робітників підприємства до реалізації цілей і завдань підприємства.

3. Процес стратегічного планування для свого здійснення потребує значних витрат ресурсів і часу порівнюючи з традиційним перспективним плануванням. Це пояснюється більш жорсткими вимогами до стратегічного плану. Він повинен бути гнучким, реагувати на будь-які зміни як всередині організації, так і в зовнішньому середовищі. Чисельність робітників, зайнятих стратегічним плануванням, вища, ніж в перспективному.

4. Негативні наслідки помилок стратегічного планування, як правило, набагато серйозніші, ніж в традиційному, перспективному. Особливо трагічними бувають наслідки помилкового прогнозу для підприємств, що здійснюють безальтернативну господарську діяльність. Високий ступінь ризику в перспективному плануванні може бути пояснений тими галузями виробничо-господарської діяльності, в яких приймаються рішення про випуск нової продукції; напрямку вкладання коштів; нові можливості здійснення бізнесу тощо.

5. Стратегічне планування повинно бути доповнено механізмами реалізації стратегічного плану, тобто ефект може дати не планування, а стратегічне управління, основою якого є стратегічне планування. А це передбачає, в першу чергу, створення на підприємстві організаційної культури, що дозволяє реалізувати стратегію, системи мотивації праці, гнучкої організації управління тощо.