13. Сутність, джерела і методи збору стратегічної інформації.

Інформація як ресурс являє собою формалізовану сукупність знань наукового, технічного, виробничого, управлінського або іншого характера. Як економічний ресурс інформація має власника, є предметом і продуктом праці, має технологію обробки, є предметом захисту від насанкціонованого доступу до неї, має сфери комерційного використання.

Інформація – це певні дані, що містять у собі новизну і корис­ність. Наявність інформації є однією з основних умов забезпечення міцних конкурентних позицій фірми.

Джерелами інформації про організацію, беручи насамперед зарубіжний досвід, можуть бути:

– інформація про організацію, яка публікується спеціалізованими видавництвами, спілками підприємсців, торговельними палатами;

– інформація по фірмах: товарно-фірмова, адресна, загально-фірмова, галузева, про персональні зв’язки, про фінансові зв’язки фірми, біографічні довідники;

– інформація, що публікується самими фірмами; щорічні звіти про діяльність фірм; балансові звіти фірм; проспекти фірми, виставочні та ярмаркові каталоги, монографії про діяльність фірми;

– періодична преса, що публікує спеціалізовану інформацію про фірму; інформація, що публікується у вигляді окремих випусків або додатків до економічних журналів та газети про діяльність найбільших національних фірм;

– інформація про фірми, що надається спеціалізованими організаціями та закладами, кредитно-довідковими бюро, консультаційними фірмами на основі абонементів та замовлень;

– інформація про фірми, надана на підставі замовлень урядовими установами, спілками підприємств, торговими палатами, іншими організаціями, які сприяють розвитку зовнішньоекономічної діяльності;

– ростери (досьє) на фірми, що формуються в міжнародних економічних організаціях системи ООН, ЄЕС.

Інформація може бути первинною та вторинною.

Вторинна інформація являє собою дані, зібрані раніше для цілей, що відразняються від тих , які пов’язані з вирішенням досліджуваної проблеми. Незалежно від того, достатня вона для вирішення проблеми чи ні, її низька ціна і відносно швидка доступність потребують, щоб первинні дані не збиралися до завершення ретельного пошуку вторинної інформації. Для того, щоб оцінити її загальну цінність, дослідник повинен співставити її переваги і недоліки.

Переваги вторинної інформації:

– багато її видів недорогі, оскільки не потрібний збір нових даних;

– інформація зазвичай збирається швидко, в той час як для отримання первинної інформації може знадобитись більше часу;

– часто існує декілька джерел інформації, що дозволяє виявити різні підходи, отримати більші обсяги інформації і співставити дані;

– джерела інформації (наприклад, урядові) можуть містити дані, які фірма не може сама отримати;

– інформація, зібрана з незалежних джерел, як правило, досить достовірна;

– вона допомагає в ситуаціях, коли потребується попередній аналіз.

Недоліки вторинної інформації:

– інформація може не підходити для цілей виконуваного дослідження в силу своєї неповноти, загального характера тощо.

– вторинна інформація може бути застарілою;

– методологія, що полягала в основі збору даних може бути невідомою;

– можуть публікуватися не всі результати досліджень;

– можуть існувати протиречиві дані, що може потребувати збору нової (первинної) інформації;

– оскільки багато дослідницьких проектів не можуть бути повторені, надійність інформації не завжди відома.

Джерела вторинної інформації можуть бути двох видів: внутрішня і зовнішня. Внутрішню вторинну інформацію можна отримати в межах компанії, зовнішню – з джерел з зовні фірми.

До основних джерел вторинної інформації належать:

• звіти про виробничо-господарську діяльність;

• аналітичні звіти (статті) про діяльність конкурента, які надруковано у пресі;

• довідкові видання про кон’юнктуру ринку;

• державні нормативно-правові акти, які впливають на діяль­ність конкурента;

• дані про реєстрацію патентів, ліцензій;

• оголошення конкурента про найм персоналу на роботу, про­даж, оренду тощо;

• думки споживачів про продукцію конкурента;

• матеріали арбітражної хроніки.

Первинна інформація представляє собою щойно отримані дані для вирішення конкретної досліджуваної проблеми або питання. Вони необхідні в тих випадках, коли досконалий аналіз вторинних даних не в змозі забезпечити необхідну інформацію.

Переваги первинної інформації:

– збирається у відповідності з точними цілями даної досліджуваної задачі;

– методологія збору даних контролюється і відома компанії;

– всі результати доступні для компанії, яка може забезпечити їх секретність для конкурентів;

– відсутні протиречиві дані з різних джерел;

– надійність може бути визначена;

– якщо вторинна інформація не відповідає на всі питання, то збір і аналіз первинних даних – єдиний спосіб отримати необхідні відомості.

Недоліки первинної інформації:

– збір первинних даних може потребувати багато часу;

– можуть потребуватися великі витрати;

– деякі види інформації не можуть бути отримані;

– підхід компанії може носити обмежений характер;

• фірма може бути нездатною збирати первинні дані.

До основних джерел первинної інформації про конкурентів нале­жать:

• канали розподілу продукції;

• постачальники сировини;

• споживачі продукції;

• рекламні агентства, торгові агенти, маркетингові фірми, які об­слуговують конкурента;

• торговельні та інші професійні асоціації, до яких входить кон­курент;

• інженерний, торговий та управлінський персонал конкурента;

• спеціальні аналітичні служби і секретні агенти.