102. Державний бюджет

У спільному відтворенні значну роль відіграє державний бюджет. Він представляє собою кошторис щорічних доходів і видатків, заздалегідь розроблений урядом і затверджений законом. Сутність бюджету кожної країни визначається соціально–економічним устроєм суспільства, рівнем розвитку продуктивних сил, природою історичних форм власності, виконуваних державою функцій та іншими чинниками. Держава, крім виконання владних функцій, стимулює розвиток економіки і науки, формує ринок товарів, послуг тощо. Внаслідок цього державні фінанси, в тому числі податки та видатки, є складовим елементом людської цивілізації, тобто з давніх часів.

Ряд західних вчених розглядають державний бюджет як один із найефективніших засобів вирішення економічних проблем, досягнення економічної стабільності. Вони вбачають у ньому важливий регулятор економіки, інструмент економічного планування. Необхідність значного за величиною державного бюджету спричиняє потреба в суспільних або колективних благах, якими є освіта, охорона здоров’я, національна безпека, правопорядок, охорона навколишнього середовища тощо. Функціями державних фінансів є надання суспільних товарів і послуг, корегування розподілу доходів і майна, підтримання високого рівня зайнятості та достатньої стабільності цін.

103. Інфляція

Інфляція— зростання загального рівня цін та знецінення грошей, що є двома сторонами одного й того самого процессу. Інфляція як економічний термін не має єдиного загальноприйнятого визначення, однак практично усі вони виходять з вищенаведених сторін. Зазвичай, інфляцію визначають як тривале зростання загального рівня цін що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей. Також інфляцію визначають як надмірне зростання пропозиції грошей через порушення прав власності.Основними негативними наслідками інфляції є падіння рівня життя населення (найбільше страждають групи населення з фіксованим доходом (пенсіонери, працівники сектору державного управління та ін.), погіршення очікувань щодо макроекономічної ситуації в майбутньому, що приводить зокрема до зниження інвестиційної активності та погіршує можливості щодо економічного розвитку. «Інфляція — це податок, що може вводитися без прийняття закону», — зазначив Мілтон Фрідман. Навіть будучи повністю передбачуваною, інфляція є несанкціонованим податком, який домогосподарства та підприємства сплачують державі.

Темпи інфляції визначаються як величина зміни індексів цін (що є вираженням вартості споживчого кошику по відношенню до певного періоду, %). Темп інфляції визначається як відношення різниці індекса цін поточного періоду та індекса цін попереднього поріоду до індекса цін попереднього періода. Розрізняють наступні види інфляції за величиною її темпів: повзуча інфляція — яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін; галопуюча інфляція — зростання цін темпами в межах 10-50% в річному вимірі; гіперінфляція — з дуже високими темпами зростання цін (сотні, тисячі та ін. зростання цін в річному вимірі). Інфляція є протилежністю дефляції, котра проявляється в падінні рівня цін, що, в свою чергу, є підвищенням купівельної спроможності грошей. Інфляція звужує мотиви до трудової діяльності, тому що вона підриває можливості нормальної реалізації цінових заробітків. Підсилює соціальну диференціацію населення. Інфляція є прихованим податком. До негативних наслідків інфляційних процесів відносяться: зниження реальних доходів населення; знецінення заощаджень населення; втрата у виробників зацікавленості в створенні речовинних товарів; посилення диспропорцій між виробництвом промислової й сг; обмеження продаж сільськогосподарських продуктів у силу зниження зацікавленості, чекаючи підвищення цін на продовольство; погіршення умов життя переважно представників соціальних груп із твердими доходами (пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету).